Кіт. (вірш)
- 28.09.14, 11:22
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Мені так тяжко, як їхнім апостолам,
Та скажу, як воно є,
Завершити життя одним пострілом,
Мені все таки кіт не дає.
Я подумав, ніхто не добавить,
Корму в миску йому,
І, заради веселої справи,
Мишку цюму дикуну.
Тому я кажу спасибі,
Сірому, вільному та моєму,
Спасибі за правельний вибір,
Його лиш у вічність візьму.
Коментарі
ROOF_GO
129.09.14, 16:17
Солидарен с котом. Может жизнь сейчас дрова, дерьмо! Но ЭТО жизнь. И её надо любить, а не любить - это огромнейший и тяжкий грех.
Давненько Вас не видел на блоге. Рад, что пишите.
Rusлан
229.09.14, 18:33
....Осінь прийшла
Негода настала,
Кури гімно перестали клювать,
Десь під забором собака насрала,
Ну і погодка...їтіть вашу мать!
....Та все буде добре!
Кайфи
37.11.14, 19:01
А я тоже сочинила кое-что:


Нет большего кайфа, нет большего кайфа,
Чем яркие феньки плести,
Битлов напевая...
Нет большего кайфа, нет большего кайфа,
Чем, не имея пути
И цели не зная,
Клешами стриты подметая,
Куда-то идти, куда-то идти...