Міхай Емінеску "Спів лявтара"(пер. з рум.-мій)

_прим.пер.: ЛЯВТАР = мандруючий музика.

______________________________________________

Приповідка бідолашна

незбагнена тут ніким,

крізь століття марні тАщусь

як прокльон єретиків.

   Я- розбита в камінь лира,

   я- горлаючий з пустель,

   тяжкий сон важкий як гиря-

   не до квітнучих осель.

Тихо змерзлими вустами

миро сьорбаю святе,

ніби з крИжаного ставу

лебідь білий воду п"є.

   Смерті чорну глиб вітаю,

   дУмок трІпаю моток:

   був орлом на скелі краю-

   стану цвИнтарним хрестом.

Де літа житяя моЄго?

НАщо віщі словеса?

Нащо вім закони неба?-

в тлУмі лЮдськім завше"м сам!

    Розум- тяжчий хрЕстной ноші;

    парка палить мій талан.

    Чуйте, бачте: ось, голОшу

    крізь агонії туман.

Господь душеньку візьмЕ-но:

лист останній закружив.

Пригадайте будьте мЕне,

бо і я між світом жив.