"Патріотові"

Хтось у мені (напевно, це народ)
Уперто і відверто протестує
Проти брехні, якою "патріот"
Щодня мене по зав'язку годує.

Втлумачує, що з ночі до рання
Він думає про неньку Україну,
А сам тихцем за пляшкою вина
Ллє слізоньки за путінську країну.

Як пес, зітхає: "Ах, расєя, мать..."
Їй зазирає віддано у вічі.
А може, дулю та під носа дасть
Чи пенсію підвищить вдвічі.

О, в тій країні справді щастя й рай!
Ти тільки, друже, трішечки кувікни,
Сибір чи Соловки - що хочеш вибирай,
Сніги й сніги... Свобода там не квітне.

Безхатьок, ледацюг своїх там тьма,
Що до цигарки тягнуться й до пива,
Товчуть диван - роботи, бач, нема,
І скаржаться на долю нещасливу.

Ти про обов'язки, напевно, і не чув,
Лиш бубониш про те, що маєш право...
Повір, такі, як ти, де б ти не був,
У жодній не шануються державі.