"Бажає серце..." Махтумкулі (пер.- мій)

Бажає серце, аби мандрував я.

Не маю крил, не полетіти: марно!

Віршів складаю, прецінь- мудруватий,

не знаю суті, не збагнути- марно!

.

Шукаю марно у піску перлини.

Відкрию найтаємніші глибини,

з троянд начавлю красноп"яні вина:

сягну рукою...не напитись, марно!

.

Вина пригублю з власної ділянки,

прийду до тями після хвацтва п"янки,

у двері грюкну: "Пан прийшов з гулянки"-

ніхто не стріне, не прочинить- марно!

.

Піду по світу- по горам, по степу.

Під тиском вражень оніміє серце.

В заблукаю- вже не до мистецтва:

Тікати десь, чи припочити- марно!

.

Махтумкулі, настав чимдуж до вітру

марнот безкрилих сіре простирадло.

Чи попливеш по хвилях думок, хитрий?

А гулькнеш- то не видубеш, бо -марно!

_________________________________________________

перекладав з узбекського видання. мови дуже близькі:узб.та туркм.- прим.перекл.