Незгасима свічка

Ти казала: згасає свічка,
Воском стиха сльоза стікає.
Висихає під сонцем річка,
Коли свіжих дощів немає.

І до серця крадеться холод,
Коли любий пішов за море.
За коханням згасає голод:
Це – біда вже, та ще – не горе.

Бо, коли він дістане звістку,
Чи відчує твій клич незримо,
Він зірветься назад в поїздку
І опиниться під дверима.

Тихим словом наповнить серце,
Світлим поглядом гляне в душу
І на вушко шепне: не сердься,
Я лишаю тебе, бо мушу…

Пульсуватиме знову річка,
Дощ весінній печалі змиє…
Він не дасть – не погасне свічка,

Не погасне вогонь Надії!

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Незгасима свічка

Останні статті

Коментарі