Незгасима свічка
- 26.04.14, 14:10
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Ти казала:
згасає свічка,
Воском стиха сльоза стікає.
Висихає під сонцем річка,
Коли свіжих дощів немає.
І до серця крадеться холод,
Коли любий пішов за море.
За коханням згасає голод:
Це – біда вже, та ще – не горе.
Бо, коли він дістане звістку,
Чи відчує твій клич незримо,
Він зірветься назад в поїздку
І опиниться під дверима.
Тихим словом наповнить серце,
Світлим поглядом гляне в душу
І на вушко шепне: не сердься,
Я лишаю тебе, бо мушу…
Пульсуватиме знову річка,
Дощ весінній печалі змиє…
Він не дасть – не погасне свічка,
Воском стиха сльоза стікає.
Висихає під сонцем річка,
Коли свіжих дощів немає.
І до серця крадеться холод,
Коли любий пішов за море.
За коханням згасає голод:
Це – біда вже, та ще – не горе.
Бо, коли він дістане звістку,
Чи відчує твій клич незримо,
Він зірветься назад в поїздку
І опиниться під дверима.
Тихим словом наповнить серце,
Світлим поглядом гляне в душу
І на вушко шепне: не сердься,
Я лишаю тебе, бо мушу…
Пульсуватиме знову річка,
Дощ весінній печалі змиє…
Він не дасть – не погасне свічка,
Не погасне
вогонь Надії!
3
Коментарі
sonce-33
126.04.14, 23:38
Олексо, гарно й задушевно Ви пишете! Щиро дякую за насолоду поезією!
Олекса Бригас
228.04.14, 01:22
Дякую дуже!