Склянка води

- Привіт, друзяко! Ти ще все – один?
Вже стільки літ минуло після школи…
А хто на старість піднесе води –
Невже над цим не думав ти ніколи?

Коротка зустріч і прості слова,
І знову дні побігли за водою.
А в парубка «розпухла голова»…
Та ось до шлюбу йдуть із молодою!

Все, як у всіх – пронеслося життя,
І спокою у нім не знали руки.
Нічого не побачив до пуття,
А вже й обсіли, як то кажуть, внуки:

Старої – так вже сталося – нема,
Тож, дідові лишили «любі діти».
На спокій сподіватися дарма –
Вони ж не в стані й хвильки посидіти!

Фортецю спорудили з подушок –
Одні сховались, інші наступають.
У діда ж на дивані – повний шок!..
Вже менші на живіт йому стрибають,

А старші пхають пальці до очей:
- Дідусь, не спи! Тебе в полон беремо.
Нам почитай про тисячу ночей…,
Допоки ми додому ще не йдемо.

--------
… І чом той друг тоді язик не прикусив?
Чому товчуть мене, як в банці кільки?
Себе на думці стільки раз ловив,
Що пити щось не хочеться ніскільки!..

11.12.13

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Склянка води

Останні статті

Коментарі