Як колись...
- 10.07.13, 11:52
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Як колись...
Коли життя було жорстоке і безбарвне,
Коли страждала за тобою...
І у мить...
Спинилася на лінії конфлікту,
Все вже немає значення сьогодні.
Чому? Спитаєш...
Та просто грані небуття змінились,
І перестали існувати.
Чи ти не знаєш,
Що лине мить, години, дні,
І поклик серця спалює, зринає...
Вже не колись,
По-іншому дивлюсь на білий світ,
На долю, на любов, на несвідоме...
Та треба йти,
Не зупинятись,
І, можливо, стріну на дорозі,
Нову надію, безконечність, слово...
З Тобою йти, і бути там, де Ти...
6
Коментарі
Гість: bayok
110.07.13, 12:22
doktor_khaos
210.07.13, 12:33
ЗНО ЛЬВІВ
310.07.13, 14:59Відповідь на 1 від Гість: bayok
Дякую, але специфіка цього вірша у тк званому "відсутньому" римуванні. З римами у мене дуже багато віршів. Можете прочитати у моєму блозі))
zvezdothet
410.07.13, 15:00
мне понравилось
+
Гість: bayok
510.07.13, 15:38Відповідь на 3 від ЗНО ЛЬВІВ
Большая дорога с первого шага,
Но под камень лежачий вода не течет.
Жизни назло, через лёд, или пламеть
В конце тонеля обещанный рай... И т.д. и т.п. до бесконечности. И мучатся не нужно над рифмами, просто берёшь и записываешь умные фразы.
Гість: митриус
610.07.13, 15:41
По филосовски и чертовски близко воспринимаешь мир вокруг себя. Благодарю за открытость и то великолепие что несёт это белый стих. Молодец.
Пиши ещё. Нравится