Катарсис

Я думала: забула і забулась
Й поринуло усе у забуття...
Я бігла...Бігла... А тепер спіткнулась,
А часу не було спинить життя.

Життя ж моє занадто швидкоплинне.
Вдивляюся у синяву небес.
І раптом зупинився мій годинник.
Стояла я і слухала... себе.

О, скільки я себе в собі відкрила,
Від потаємних скриньок до хули.
Мовчала я, а тиша говорила,
І спомини хмаринами пливли.

Стояла в храмі, де квіткові арки,
І лики янголів в союз злились.
Ішло очищення, душі катарсис -
Струмками чисті сльози полились.

І - творчий переклад вірша Звездочета
http://blog.i.ua/community/53/1241528/

Я думала: забылось,все забылось

И кануло далеко в забытье.

Бежала я бежала - и споткнулась,

Вдруг всплыло то-далекое мое.

Жизнь моя очень быстротечна

И вот гляжу я в синеву небес:

Остановилось время - жизнь не вечна,

В реале я, а не в стране чудес.

О, сколько я в себе открыла:

Шкатулки тайные, хранители хулы,

Молчала - тишина лишь говорила,

Воспоминанья тучами плыли.