Душа..

Відірвалась душа й полетіла..

І немає шляху зворотнього

Віддаляючись,мерехтіла

Залишивши в мені самотнього..

Чоловічка зовсім маленького..

Він сидів,підігнувши ніжки

І з розсудливістю старенького

Споглядав втікачі-доріжки

Він не плакав, і не сміявся

Він не знав ані щастя, ні смутку

Струн душі ніхто не торкався

Бо пішла та увічну відпустку..

Вже б здавалось,немає надії

Він приречений на байдужість

І ніколи..ніколи вії..

Не відчують від сліз вологість..

«Відібрало назавжди мову

І ні пари з вуст,і ні жесту»

Бачиш, цитую знову

Бо душа вимагає протесту!