Поетові

Не шукайте аналогій - їх НЕМАЄ...

До Поета Бездарність придибала в гості,
Без запрошення Сірість услід причвалала.
Чаї розпивали, мили ближньому кості,
Пізніше й цього їм здалося замало.

Забувши манери, поправши мораль, етикет,
Довбали за чесність, а потім за совість.
Летіла білизна, і скоро нещасний Поет
Лишився, пробачте, голісінький-голий.

На фоні міщанства, пітьми й глупоти
Наш Митець був доволі самодостатнім.
Із власного дому пішов у холодні світи.
І скоро у домі запахло багаттям.

Бездарність і Сірість у дружбі клялися,
Собі діфірамбів добрячий мішок наплели.
В екстазі нестримнім тіла їх сплелися -
Немовби шамани, під бубен танок почали.

Де стояв дім поета - сумне попелище,
Танцюристи захрипли від частих: "Ату!"
А другого дня на небеснім узвишші
З'явилася зірка, освітивши земну темноту.