Де ділися мужчини?

Не шукайте у вірші себе - вірш має  реального прототипа





Ще здавна жив на світі чоловік,
Ходив на мамонта, приносив їжу.
Дружина  поралась біля вогню,
І кожен з них  жив без принижень.

А зараз у дружини і зарплата вища,
Вона і на роботі, й вдома - скрізь.
А в чоловіка у кишенях вітер свище,
Ледачим став і інфантильним чоловік.

Купи йому із кашеміру светрик
І дорогий парфум, квиток в кіно.
Сплети із вовни голубі шкарпетки
І відпусти із друзями  пограти в  доміно.

Нехай "дитя" подиба в Інтернеті,
На порносайтах попускає слинку.
На грудях в тебе  скімлить у жилетку,
А косить оком на сусідську жінку.

На цих істот вже болісно дивитись:
Чи чоловіки, чи, певно, молодиці...
А уявіть: війна... І що тоді робити?
За наші, хлопчики, сховаєтесь спідниці?

Та ні, ці чоловіки в бій  не підуть -
Попереду надійні мають спини...
О мамо рідна, що за покручі живуть...
Де ж  зникли ті, яким ім'я  МУЖЧИНИ?



                            Почти совершенство