Над річкою схилилися дереваСтоліттями вониу дзеркало води Вдивляються і бачать свої сни[Приєднана картинка]

осінній ліс опалий лист сховалися останні тремтять на вітрі ягоди Ожини.[Приєднана картинка]

Коли мивоюєм з своїми"млинами" Кіхотно Губимось в маревіШукаючи Пломінь Оголеним СерцемНемов - те Спасіння[Приєднана картинка]

Знайоме гупання Хліва “культурний “ прошарок Села – На водопій Ідуть хмелитись …. П’ятничний вечір- «барний » день Гримить мюзіка – «куць, куць , куць !»

Той холод у Душіі серце льодомкамінь.Коли вже Самотапокриє СнігомСтудінь важкої брили -Серця......[Приєднана картинка]

Слова мають тотожність з Водою. Вони можуть походити з "каналізації", "нужника" "унітазу", Або ж - як вода з чистого Джерела без отруйних помий маттючя , мертвого силікону "суржик" ...[Приєднана картинка]

Можливо - так на душі.У тебе сумдощами слізтак серце плаче......[Приєднана картинка]

Не черствіти! не зачерствіти. Не відгоріти серцем ставши бованом на двох колесах... скоро вже і ранок вийти б це на ганок Хех , Полелі вранішнього сонця обридлий морок проженуть і душу лиш тоді розкрию аби проснутися ще тут. Ожити і хотіти жити...

Це було так давно Поросло полинОм, Спогад марних ураз Між загублених фраз. То вже ніжна пастель Зустрічає гостей, Не чекає ніхто Перший жовтий листок. Далі буде зима Сліз у неї нема, Вітер зносить сніги Тільки б стало снаги Добрести до весни Де квітують сади, У небесну блакить

Це було так давно Поросло полинОм, Спогад марних ураз Між загублених фраз. То вже ніжна пастель Зустрічає гостей, Не чекає ніхто Перший жовтий листок. Далі буде зима Сліз у неї нема, Вітер зносить сніги Тільки б стало снаги Добрести до весни Де квітують сади, У небесну блакить