Коріння без крони.

Не всі у світі розжились дітьми,

Але ж усі рождені матерями.

Коли ж нарешті зрозумієм ми,

Життя це твориться лиш нами.

Хазяїн ти у власному дворі,

А за подвір’ям враз цього не відчуваєш.

Мовляв, всі ті що владарюють – „угорі”

І власних пропозицій ти не маєш.

«-- „згори” видніше що робити»;

«-- вони нам скажуть: як голосувати»;

«-- аби дали нормально жити”.

Але ж вони не можуть! ДАТИ.

Будуй життя і сумніви облиш, -

Ті, що не рахуються із нами,

Усе до себе тягнуть, лиш.

Але ж усі рождені матерями.