Навчіть навчатися.

Любі і шановані, 

                   Вчителі,

Научіть нас жити

                   На цій Землі.

Научіть, що знаєте,

                   Не мовчіть!

Научіть навчатися,

                   Научіть!

 Вивчити абетку – 

                   То іще не «клас!».

Азбука життя

                   «Протестує» нас.

Мало нам таблички множення

                   Й теорем, 

Є багато й інших

                   Життєвих тем.

Чи моральну втіху

                   Вчитель получив?,

Чи стали щасливими?

                   Ті, кого «навчив»,

Чи були у класі всі,

                   «Як в мішку коти»?       

Чи прогрес?! Історії

                   Забезпечив Ти.

 Якщо вчасно гроші

                   Ти не получив,

Чи тому?, подумай!,

                   Ти міністра вчив.

Подивись навколо –

                   «Як живемо?»,

Мабуть й депутатів,

                   Теж не так вчимо.

 Будь же ти, Учителю,

                   Любий нам.

Розтлумач-втовкмач нам,

                   Те, що знаєш сам.

Труд важкий щоденний –

                   Знаємо. Прости.

Та тебе благаємо –

                   Навчи творчості!

З Вами сперечатися

                   Нам не час.

Треба покладатися

                   Нам на Вас

Підемо туди,

                   Куди ведете.

Ми запам‘ятаємо

                   Те, що скажете.

 Коли ж внуків вчити нам

                   Стане час,

Зможемо згадати ми

                   Кращих з Вас.

 Будемо і самі ми

                   «Тримати фронт».

ДопокИ не підемо

                   За горизонт.

Свою мить у Вічності

                   ЗакарбуємО.

Навчимо навчатися,

                   Навчимо!