Про співтовариство

Для молодого человека, который ищет Бога, смысла в своей жизни и ответы на сложные волнующие вопросы
Вид:
короткий
повний

Hram.Lviv.UA

Жіночність і незрілість жінок

Жіночність - це осмислене задоволення жінкою своїх природжених потреб, що виражається в її поведінці і якостях. До жіночих якостей можна віднести подібні якості: делікатність, ввічливість, тактовність, терпимість, поступливість, вірність, м'якість, ніжність, врівноваженість, спокій, розміреність, передбачуваність, чарівність, і багато інших. Якості людини - це свого роду цеглинки, з яких формується особистість людини. З чоловічих якостей у чоловіка формується Мужність, з жіночих якостей жінки - Жіночність. Незрілість жінки виражається в її незрілості, як представниці статі, тобто у неприйнятті жінкою своїх Природжених потреб, тобто своєї власної Природи. Говорячи про незрілих жінок, необхідно зараховувати до них і мужніх жінок, у яких, окрім відсутності жіночих якостей, сильно розвинені Чоловічі Якості. На відміну від чоловіків, чоловічими якостями мужніх жінок захопитися неможливо, так як ці якості - збиткова подоба чоловічих якостей, які властиві чоловікам, до яких чоловіки схильні. У чоловіків є захист від власних якостей, він знає, як ними керувати і розпоряджатися, його Чоловічі Якості сильні і різноманітні, так як живляться його Уродженими потребами, його чоловічою Природою. Чоловічі Якості мужніх жінок руйнують їх самих, їх жіночий внутрішній світ і поведінку, заважають формуватися навколо неї сприятливому оточенню. Природа не постачає мужню жінку енергією для непритаманних, чужих їй якостей. У результаті мужня жінка залишається без енергії, виснаженою і розчарованою. Мужні жінки - найбільш руйнівний і відштовхуючий вид незрілих жінок. Мужні жінки судять про благополуччя свого життя за чоловічими критеріями успішності. Вони вважають, що прагнуть до перемоги, щастя, благополуччя, але це їх найбільша помилка. Без створення свого великого і світлого внутрішнього жіночного світу і відповідної поведінки, на них чекає повне розчарування. Жінці потрібно оцінювати себе з точки зору того, що дала їй матінка Природа. Хтось із жінок вважає таку поведінку вимушеною, хтось її вважає «діловою», але насправді справжня причина мужньої поведінки - відсутність Жіночності. Для задоволення власних Природжених потреб жінкам необхідні розвинені Жіночі Якості. Якщо їх не розвивати, то закладені в жінці потреби будуть задовольнятися неякісно, що позначиться не тільки на здатності вирішувати конкретні життєві ситуації, а й на задоволенні від життя в цілому. В душах незрілих жінок панує внутрішня порожнеча, їм постійно чогось не вистачає, вони не можуть знайти в житті спокою і гармонії. Їх мало турбує те, що виходить за рамки власної персони. Вони постійно чогось вимагають, маніпулюють, вередують і відстоюють. Звідси випливає боротьба за нібито порушені права жінок. Саме ці жінки вважають себе самими пригнобленими, обділеними і нещасними. Хоча по суті це так і є. У зв'язку з тим, що незрілі жінки не здатні на повноцінне задоволення Природжених потреб і не прагнуть до цього, вони не готові переживати у стосунках які - небудь труднощі і долати їх. У них немає чітких, поставлених перед собою цілей, заради яких вони були б готові долати перешкоди, переносити дискомфорт і страждання. Вони беруть від життя тільки те, що їм приємно і приносить задоволення. Проблема в тому, що без подолання труднощів людина не розвивається, у неї слабкий особистісний ріст, така людина ніколи не створює Успішних Відносин. Нічого по-справжньому цінне в житті не дається просто так. Незрілі жінки сприймають мужніми тільки незрілих чоловіків, які готові на все заради них. У відносини з незрілими жінками вступають різного роду примітивні чоловіки, для яких задоволення сексуальних та інших найпростіших потреб - надзвичайно важливо. Для найбільш незрілих жінок головне - це отримувати щось від чоловіків «безкоштовно».Незрілі жінки ніяк не помічають мужності в чоловіках, хоча її предостатньо. Мужністю просякнуте все наше суспільство. Вони побачили б це, якби самі були більш жіночними. Мужність, якою просочують самі себе жінки, діє на них руйнівно, руйнуються всі традиційні жіночі цінності, всі жіночі життєві орієнтири. Незрілі жінки замість того, щоб прагнути до жіночих якостей, які їм визначила сама Природа, відкидають їх, відкидають свою Жіночність і захищають в собі якості та цінності, які властиві й притаманні чоловікам. У незрілих і мужніх жінок з часом залишається дуже мало чогось свого. Звичайно ж, такі жінки не відчують Мужність навіть в найкращих чоловіків, їм завжди буде не вистачати чоловічої статі з їхнього боку. Поведінка незрілих жінок не відповідає жіночій Природі, тому їх поведінка моментально віддаляє від них нормальних чоловіків. Чоловік цінує Жіночність і готовий за неї «платити», але ні один повноцінний чоловік не стане по-справжньому цінувати незрілу жінку. Для чоловіків Жіночність - це найкраща приманка, а потім і нагорода. Чоловік завжди в захваті від істинно Жіночної жінки. Жіночні жінки приймають Природу чоловіків, тим самим надихаючи, розуміючи, підтримуючи їх. Жіночності жінок великий опір чинить власний Сценарій Дитинства, в якому з дитинства закладено ставлення до людей в цілому і до кожногої статі окремо. У жінок створюється дуже стійка і негнучка Зона Звичнго Життя. Жінка з раннього дитинства звикає, що в її житті відбуваються одні й ті ж процеси, що вона відчуває одні й ті ж переживання, які з віком змінюються незначно. Під вплив Сценарію Дитинства у незрілих жінок формуються Духовні потреби, які не відповідають їх Природі, а так само помилкове, дисгармонійне ставлення до чоловіків. Від таких протиріч з'являються проблеми у відносинах, неврози, внутрішні конфлікти, фізичні захворювання, ожиріння, травматизм. Помилкові Духовні потреби заважають жінці вивчати чоловіка, його потреби на власному досвіді. Вони сильно обмежують її поведінку і погляди на життя.

Тільки сильна потреба жінки бути Жіночною, розвивати Жіночі Якості може переварити помилкові, чужі для неї потреби, і допомогти вийти з Зони Звичного Життя. Необхідно сформувати глибокі Справжні Духовні потреби, які гармонують з Природою жінки, з її Вродженими потребами.

За матеріалами realisti.ru


Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Боже, дякую Тобі!


Боже наш, Всесильний Отче,
Дякую Тобі за сонце,
І за весь Твій любий світ,
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату.
Дякую Тобі, наш Тату!

Кость ВАГИЛЕВИЧ



Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Чудовий дім

Я дивуюсь дому цьому,

Так багато друзів в ньому. Хто ж його нам збудував? Хто порядок в ньому склав? Так старанно і уміло Хто людей, звірят створив? Хто посіяв мох, квітки? Хто деревам дав листки? В ріку хто води налив? І в них рибок запустив? За весною дав нам літо? Хто ж придумав це, ну хто? Ну звичайно, тільки Бог!
В. І. ГЕНСЬОРСЬКИЙ

Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Святкування Неділі свв. жінок-мироносиць у місті Львові 2012 р.

З нагоди Неділі святих жінок-мироносиць, яка цього року припала на 29 квітня, Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт" напередодні організувало у приміщенні ЛПБА круглий стіл, темами якого були "Життя свв. жінок-мироносиць", "Жіноча психологія", "Роль Жіночності у побудові успішних стосунків". 

Ввечері братчики і братчиці молились за Всеночним бдінням, яке звершив Високопреосвященний митрополит Димитрій. Опісля митрополит Димитрій звернувся з вітальним словом: "Дорогі сестри, я вас вітаю з днем жінок-мироносиць! Завтра день їх пам'яті і третя неділя після Святої Пасхи відповідно до цього називається неділею жінок-мироносиць, коли ми особливо шануємо їх подвиг. Традиційно так уже говорять, що потрібно, аби цей день був Днем жінки. І чоловіки, які приходять до храму, повертаючись додому повинні вітати своїх матерів, бабусь, дружин, доньок, сестер із цим церковним Днем жінки. Жінки-мироносиці несли особливий подвиг: вони, слідуючи усюди за Христом, не лише вистояли на Голгофі в часі страждань і хресної смерті Спасителя, але й пізніше усі стали рівноапостольними, на рівні з апостолами проповідуючи світові Воскреслого Христа. Дуже показовим є те, що подивившись на наш собор, та й на всі інші храми, ви побачите, що більше тут стоїть жінок, ніж чоловіків. І це правда, і так було завжди протягом усієї історії християнської Церкви. Тому, дорогі сестри, я вітаю вас усіх із цим днем, і закликаю до цього і всіх чоловіків, щоби не було так, що Церква закликає не святкувати "8 березня" і в результаті ніхто не вітає жінок ані тоді, ані на день православної жінки". Потім Владика Димитрій подарував усім жінкам, які молились у храмі по шоколадці.

Наступного дня, у Неділю свв. жінок-мироносиць, у православний жіночий день, після Літургії у Свято-Покровському кафедральному соборі львівські братчики вітали жінок зі їхнім святом. Справжнім.

ТЕКСТ: ЮРІЙ БРАНІЦЬКИЙ ФОТО : ЛУКА КАРПЮК, МАРІЯ СИДІР


Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт"

Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua

Божий Поцілунок

Жив собі в одному лісі маленький їжачок. Його гостренький носик із цікавістю витягувався з-під твердих і колючих голочок, маленькі лапки швидко дріботіли листяним килимом, що вкривав лісові долівки. Звичайний маленький їжачок. Але було в ньому щось незвичне, щось таке, що вирізняло його з-поміж усіх лісових мешканців: їжачок завжди був на самоті. Інколи здавалося, що він із сумом тихо зітхає, проте ніхто не наважувався завести з ним розмову, бо варто було будь-кому наблизитися до їжачка, як пухнасте тільце ховалося за страшним панциром із гострих і колючих голок.Ніхто вже й не пам'ятав, як їжачок опинився в цьому лісі. Також ніхто не міг згадати, якою була їжачкова усмішка. Зате всі добре бачили його колючки. Тож усі звірята в лісі обминали цього похмурого сусіду. Так би все це тривало хтозна-скільки, якби не одна подія...

Якось у гості до своєї бабусі завітала із сусіднього лісу маленька Білочка. Вона йшла лісом і раділа. Раділа з того, що на небі сяє сонечко. Тішилася тим, що Господь подарував їй цей день і гостину в бабусі. Маленька Білочка співала із пташками, гойдалася на гіллі разом із вітром і уявляла себе маленьким ангелом, що, розправивши крила, літає над землею та допомагає всім, хто потребує підтримки... Відштовхнувшись від гілки старої дички та замруживши від задоволення очі, Білочка стрибнула на галявинку й занурилася у м'яку, шовковисту траву.І не встигла вона розплющити оченята, як відчула гострий біль, що пронизав її носика. Перед нею сидів невдоволений їжачок: - Ти чого тут розстрибалася? Іди геть! Це моя трава і моя дичка.Їжачок чекав, що Білочка почне сперечатися, і в передчутті сварки ще більше насупився. Як же він здивувався, коли руденька промовила: - А хочеш, я тобі щось подарую? Їжачок аж оторопів з несподіванки: досі йому ніхто, ніколи й нічого в житті не дарував! Принаймні так він думав. - Не треба мені ніяких подарунків! - отямившись, промовив їжак. Іди собі геть! Бавилася досі поміж гілками го й далі бався. Нічого до мене чіплятися! Та Білочка, здається, не чула його слів. Вона хитрувато всміхнулась і мовила: - А я можу подарувати тобі те, чого ні в кого більше немає! Хоч як намагався їжачок вдати, що йому байдуже, - навіть відвернутися хотів, але цікавість усе ж таки перемогла. Він аж висунув свого гостренького носика, щоб якось наблизитися до Білочки, та спробував розгледіти, що в неї там у лапках. Але вони були порожні... Ніякого подарунка! Порожні лапки! Розчаровано зітхнувши, він уже збирався піти собі геть. Та Білочка зупинила його: - Я подарую тобі сонячного зайчика. - Сонячного зайчика? - з подивом перепитав їжачок. -Навіщо він мені? - Невже ти не хочеш отримати поцілунок від самого Бога? - По-ці-лу-нок від Бо-га? - здивовано протягнув їжачок. -Це як? Білочка піднесла свої маленькі лапки до сонячного промінчика, котрий пробився до них через невеличку дірочку в листочку дички. І їжачок побачив, як долоньки руденької наповнилися ніжним жовтуватим світлом. Вона пригорнула їх до свого серця - і тут трапилося щось неймовірне: Білочка сама ніби наповнилася цим світлом! Білочка ніжно всміхнулась і промовила: - А тепер спробуй ти! Їжачок на мить завмер вагаючись. А потім несміло простягнув свої лапки до сонячного промінчика - і раптом побачив, як на них замешкав сонячний зайчик. Тож Бог справді поцілував його долоньки! Ця думка трохи налякала його. Але бажання відчути ніжний теплий дотик ще раз було сильніше за страх. Він знову простягнув лапки й, увібравши ніжність сонячного зайчика, притулив їх до грудей. Їжачок раптом відчув, як маленьке сонячне зайченятко радісно застрибало у нього всередині, в самому серці, та своїм поцілунком розтопило застарілу кригу. Вперше за багато місяців йому захотілося радісно заспівати! А ще - з кимось поділитися своїм сонячним зайчиком, дарунком від Бога. Божим Поцілунком. Людмила Гридковець

Більше оповідань - у православній читанці "Весняна книжка"


Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua