Пам’яті Богдана Ступки.
- 28.07.12, 15:45
- Cтихи, стихи, стихи, ...
Пам’яті Богдана Ступки.
На рівні відвертості гри не існує,
Є просто пульсація чистоти.
Творець не вмирає, він – інтегрує.
У ньому, як зародки, - я і ти.
На рівні відвертості, поза умовностей
І рамок із часу для пустоти,
Звучить на тональностях вічного Всесвіту
Любов, що, як зодчий, зводить мости.
На рівні відвертості, поза сумнівом,
Гріховність і праведність - завжди свята.
Творець не вмирає – миттєвою думкою
Міняє історію, світ і літа.
На рівні відвертості сцена стирається.
І ми, в драмі вічності – не глядачі.
Актор не вмирає – завіса спускається,
А в наших серцях його слово звучить.
На рівні відвертості фальші немає.
Ти міг це нести тим, хто мав Тебе чути.
Богдане, душа Твоя в нас не вмирає,
Ти вчив як не вбити її, не забути.
І квіти, слова,і уклін до землі –
Все лиш атрибути процесій прощання.
Ти образом став всіх життєвих емоцій,
Зігравши всі ролі в грі світопізнання.
Тому я не пам’ять несу у собі
А погляд очей та глибини тоналі.
Спасибі, великий наш Майстре Тобі,
Що ми в Тобі світ і себе в нім пізнали!
Ірина Вір
Липень 2012 року
kiryna@ua.fm
Коментарі
Гість: ТарасЧупринка
18.03.13, 08:51
Прекрасна поезія, глибокий філософський зміст і рідною для нас мовою.