<![CDATA[Вірш - "Україна-це ми!" - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/community/3272/ //i.i.ua/logo.gif <![CDATA[Вірш - "Україна-це ми!" - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/community/3272/ <![CDATA[Передріздвяна молитва]]> http://blog.i.ua/community/3272/876851/ http://blog.i.ua/community/3272/876851/ Всемогутній, сильний і вічний Вседержителю Неба й Землі! Низько вклоняюся, ставлю свічку І прошу Тебе, і молю: Завтра Різдво Твого Сина Спасителя, З появою Зірки світ хрещений радітиме. Завтра родини позбавляться злості, Від хати до хати ходитимуть гості. Люди гулятимуть, щирі й щасливі, Сусідам бажатимуть щастя та  миру. "Син Божий родився" - сповіщатимуть дітки, Колядники співом наповнять домівки. Господаря зватимуть місяцем-паном, Ясним сонечком - господиню і маму. Дітки-зірки, серйозні й смиренні, Нестимуть хрещеним і рідним вечерю. А вночі скрипне сніг під копитами коників. Ой, як гарно дзвенітимуть дзвоники! Дід Мороз у яскравому клунку Рознесе всім слухняним дарунки... Господи милостивий, Вседержителю, В Твоїй волі, щоб так і було. Хай шанують господарів завжди, А в оселях панує тепло. Хай Вкраїна моя буде вільною, У народі не топчуть мораль. Й не соромляться, за традицією, Найрідніших на "Ви" називать. Збережи, милий Боже, різдвяну картину: Батько-мати на покуті й хліб на столі... Діти веселі... Осонцена днина... І віра у Тебе! І мир на Землі!
Комментировать
]]> Fri, 30 Dec 2011 12:19:00 +0200 <![CDATA[БОМЖІ]]> http://blog.i.ua/community/3272/770381/ http://blog.i.ua/community/3272/770381/
В них погляд з-під лоба
 очі-ножі.
Зимнім містом холодним
Плетуться бомжі.
 [ Читати далі ]
Комментировать
]]> Thu, 18 Aug 2011 13:31:00 +0300 <![CDATA[Моя ти мово!]]> http://blog.i.ua/community/3272/767789/ http://blog.i.ua/community/3272/767789/ Скажи мені лиш слово!

Лиш одне.

Нехай у нім шепоче тихо вітер,

Скажи мені про те,

Що все мине –

Де попіл був,

Там забуяють квіти.

 

Ти йшла до мене крізь імлу віків,

На згарищі схололім воскресала,

І піснею в мільйони голосів

Над мороком світанок віщувала.

 

Тож говори!

За музикою слів

До серця лине довгожданий спокій, -

І вже я бачу, ніби шлях широкий

У сутінках змарнілих заяснів –

 

Додому шлях!

До кришталю джерел,

Куди летить із вирію лелека,

Куди з-під хмар спускається орел,

Та сивий мандрівник іде здалека.

 

Звучи,

Моя тривого і печаль,

Моя найбільша на цім світі гордість,

Моя ти мово!

Лийся, вигравай,

Почуйте всі – моя земля говорить!

 

Говорить

З глибини своїх століть,

І лине з давнини за словом слово –

Хай шлях ясний під кроками бринить,

Хай б’є живильний ключ моєї мови!

Комментировать
]]> Sun, 14 Aug 2011 20:31:00 +0300 <![CDATA[Україні]]> http://blog.i.ua/community/3272/767075/ http://blog.i.ua/community/3272/767075/
Україно, рідна моя мати,
Слів бракує, біль уже тупий,
Щоб тобі найпотаємніше сказати
Про любов свою, ненависть і про гнів.

[ Читати далі ]
Комментировать
]]> Sat, 13 Aug 2011 08:04:00 +0300 <![CDATA["Я іноді ненавиджу народ..."]]> http://blog.i.ua/community/3272/766731/ http://blog.i.ua/community/3272/766731/ Який мені і доля, і святиня,
Бо вже втомився від отих гидот,
В яких живе він здавна і донині,
Бо вже не відчуваю хвилювань,
Як зустрічаю сироту чи злидні,
Бо змушений ставати без вагань
До різних зграй, бо кажуть, ніби рідні,
Бо знаю, як вмирають від ярма,
Бо замість Храму – банки і крамниці,
Бо ми давали стати до керма
Тим, хто повинні бути у в’язниці!
Гнів, як вогонь, вже огорнув з країв
Байдужість нашу, наче вибухівку.
Та поки що панують шахраї,
Гидкі істоти з нашої верхівки.
Цей – благодійник, меценат. Такі
Руйнують Храм, хоч і будують церкви.
Живцем з’їдять знедолених батьків,
А сироті заслиняні цукерки,
Як кістку кинуть: „На, жери небого!”
Та ще й примусять цілувати ноги.
Той так опух не з голоду чи відчаю,
А від „турбот” за долю України,
Що лик його планується увічнити
На баночці кошерної свинини.
Той – патріот, занадто патріот,
Психіатричний комікс про людину:
Як відкриває, щоб кричати, рот,
Під черепком всі бачать порожнину.
Той, навпаки, так любить цілий світ,
Що власне плем’я ладний затоптати,
Той – демократ, а той – палкий совіт.
Та всі воліють красти й грабувати!
От і тікають бідні земляки,
Як журавлі в чужини відлітають.
І я б утік подалі залюбки.
Господь і совість все не відпускають!
Комментировать
]]> Sat, 13 Aug 2011 01:50:00 +0300 <![CDATA["Не сади тополю на чужому полі..."]]> http://blog.i.ua/community/3272/766708/ http://blog.i.ua/community/3272/766708/ За селом дитинства краще посади.
Може наблукаєшся, і, проклявши долю,
Наче випадково забредеш сюди,
Щоб струсити втому від чужого світу,
Щоб вклонитись низько рідній стороні.
І її побачиш, панну гордовиту,
Срібну королівну незабутніх днів.
Скільки ж пролетіло тих років порожніх,
Що твоя тополя дотяглась до хмар?
І в колодязь глянеш, в чистий, придорожній –
Звідти хмуро зиркне злидень, а не цар.
І тоді простогнуть древні поховання:
„Що, допомогли тобі янки, москалі?
Що знайшов ти, синку, в світі кегельбанів,
У блювоті барів іншої землі?”
І, почувши правду, скорчишся від болю,
Висвятиш сльозою корені свої.
Не сади тополю на чужому полі –
Краще в рідну землю посади її.
Комментировать
]]> Sat, 13 Aug 2011 00:53:00 +0300 <![CDATA[Совет (2)]]> http://blog.i.ua/community/3272/766114/ http://blog.i.ua/community/3272/766114/ Взывают к миру иль к войне,
Все сыпят мудрыми речами,
А сами ждут приказ из вне.

Тому Бог, кресло то назначил,
Другой - помазанник его,
И дни счастливые настанут,
Как только станет власть его.

Не время ль, братцы, нам проснуться,
От лжи, от фальши отряхнуться,
Расправить плечи и сказать:

"Народ власть голодом морила,
Сама же, в золоте ходила.
Довольно жизни нас учить,
Вам нашей воли не сломить!
И нам не нужен ваш приказ,
Прожить мы сможем и без вас.

А вы без нас, вот, проживите,
Вот, проживите и скажите,
Как вам живется без народа,
Без нашей силы, крови, пота.

Ведь вы - есть власть, а мы рабы,
Без нашей силы вы слабы.
Вы, призывав к патриотизму,
не знали в этом слове смысла.

Не патриот - кто на Майдане
Кидает громкими словами,
Не тот, кто в заводской гудок,
Гудит, покинув свое место,
А тот, сидит кто за станком,
Тот кто работу делал честно."

Работой, кровью лишь и потом
Нам счастье суждено создать,
Не только для для детей и внуков,
И о себе не забывать.
Комментировать
]]> Fri, 12 Aug 2011 08:50:00 +0300 <![CDATA[Совет (1)]]> http://blog.i.ua/community/3272/766109/ http://blog.i.ua/community/3272/766109/ Что принесет нам день грядущий?
А нужно ль нам и дальше жить?
А есть ли что-то смерти лучше?

Мы все живем среди теней,
Нет ни знакомых, ни друзей,
Живем средь серой, мрачной массы,
Теней безликих входя.
И свет нам белый уж ненужен,
Уходим, смысла не найдя.

Не нужно лазать по гробам,
Мы здесь нужны, не ждут нас там.

Хоть нет семьи, хоть нет детей,
Но есть у каждого одна,
Что не покинет никогда,
Что будет в радости и в горе -
Она кричит от нашей боли.

У нас есть Родина одна -
Она нам видно не нужна.
Ее живьем похоронили,
Ее согласья не спросили.

"Язык отрежем, ум сгорит."
В аду б за это нас палить.
Мы все виновны в равной пере,
Мы все живем согласно вере.

Мы все виновны в равной пере,
Ведь мы все люди, люди-двери.
Иуду легче нам искать,
Чем очевидное принять.

Что худший враг то, в нас своих,
А не винить во всем других,
Не верить слову лжепророка
И не идти за ним во след,
Ведь с каждым шагом
С каждым словом,
Мы отдаляем от нас свет.
Комментировать
]]> Fri, 12 Aug 2011 08:40:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 10 Незворотність чи лиш перспектива]]> http://blog.i.ua/community/3272/759706/ http://blog.i.ua/community/3272/759706/ Та всеж, та річ мені, он, мулить -
Чужинський прапор майорить.

Це їх поля і їх хати,
Це їх заводи і ліси.
А наше лиш блакитне небо
(Бо нам нічого більш не треба).

А от Прем'єр і Президент...
На злам останню тягнуть шпалу
(Бо ми все інше вже продали)

Так от чого ми всі чекали?
За це мільйони помирали?
І ворогу б не побажав,
Щоб так історію кінчав.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 16:52:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 9 демократичне сьогодення]]> http://blog.i.ua/community/3272/759705/ http://blog.i.ua/community/3272/759705/ Вмикаю лампу я дарма,
Бо світло вимкнули - нема!

Хотілося б води попити,
Чи руки в ній хоча б помити.
Її, на диво, теж нема,
Чого ж ми платимо дарма?

Це ж треба, стільки пережить,
Щоб до такого от дожить -
Свічок нема за що купить!

Ото вже диво, прямо сміх,
Сидиш без світла, благ усіх.
Ото б заглянути в майбутнє,
Що за дива є там присутні.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 16:42:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 8 вперед у світле майбутнє]]> http://blog.i.ua/community/3272/759703/ http://blog.i.ua/community/3272/759703/ Із грізним лозунгом:
"А ТИ... !"
(Туди, де я, іди і ти)

Цього й народ не зрозумів, тож диктатуру й повалив.
Тут демократія прийшла,
Нові проблеми принесла.

Пізнали дивнеє правління,
Де влада у руках у всіх.
Отак ввішли ми в новий вік.

Невже нам щастя всім судилось?
Нарешті все для нас стерпілось.
А за віком уже пітьма
І ще одного дня нема.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 16:33:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 7 комунізм]]> http://blog.i.ua/community/3272/759701/ http://blog.i.ua/community/3272/759701/ Уже монархію звалила -
В країні править пролетар.

Той комунізм - то дивна штука:
Хто все життя байдикував,
Той сам по собі паном став
І кожен істину пізнав.

Нас королі, мовляв, дурили,
А люд тепер лиш зрозумів, як обирать собі вождів:

"Агов, відважний Ченгачгук,
Що замінив наганом лук,
Ти хто - гурон, чи ти каманч?
Ти краще грався би у квач."
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 16:23:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 6 любов до землі]]> http://blog.i.ua/community/3272/759697/ http://blog.i.ua/community/3272/759697/ Пани ж бо землю забирають
Та вільно жить не дозволяють.

А от колись бував той час,
Коли з землі ми лиш збирали,
А діти крали і саджали,
І спробуй взнай, що й де подів.

Хоча сідниці їх страждали,
Але місяці минали,
А наслідки їх дії зростали.

І ми тоді лиш зрозуміли,
Що то за диво є - земля,
І та любов до садівництва
У нас і досі ще жива.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 16:13:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 5 Крок до монархії]]> http://blog.i.ua/community/3272/759695/ http://blog.i.ua/community/3272/759695/ Хто там друг, а хто не так,
Тут порадить лиш козак.

То була, либонь, не зрада.
То була "Козацька рада"
(Чи "Столична" то була)
То вона нас підвела.

Глянув, з п'яну, він на вуса:
Що це, брате, я кручуся -
Мовив він до москаля.

Так цар-батюшка прийшов -
Нарід щастя не знайшов.
Той й з поляком поділився,
Бач - не жадібним вродився.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 16:03:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 4 Сила та слабкість]]> http://blog.i.ua/community/3272/759684/ http://blog.i.ua/community/3272/759684/ Хто всіх і все перемагав,
І свою владу насаджав

Арешті вже прийшов володар,
Що врятує від нещасть.
Та невтрималась країна
І лишилась нас, лиш часть

Та не вмерла ще свобода
В серці нашого народа -
Він піднявсь на ворогів.

Бо прийшов Богдан Хмельницький -
Славний гетьман український.
Він призвав народ до бою,
За Вкраїну і за волю.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 15:56:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 3 Металургія]]> http://blog.i.ua/community/3272/759683/ http://blog.i.ua/community/3272/759683/ Із нього зброю виробляли
Отак себе й обороняли.

Та довелося, раз, вражину,
Нам заганяти у щелину.
Вони, попадавши туди,
Жбурнули в нас шматок руди.

Хтось відштовхнув його кудись.
Хтож знав що буде таке щастя -
Потрапив той шматок в багаття.

Отак ото ми і навчились
Метали різні оброблять
Із них же зброю вироблять -
Себе від ворога збавлять.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 15:49:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 2 здобуття вогню]]> http://blog.i.ua/community/3272/759680/ http://blog.i.ua/community/3272/759680/ Та всеж, хтось закричав усім:
"Рятуйтесь братці -ми горим!"

Так ми балакати навчились
І за підпал, йому простилось,
А наш, той зляканий герой,
Став над усіми головой.

Тепер давай всі розмовлять,
Свої хатини будувать
Собі старійшину шукать

Отак, чи плем'я, чи общини
Ми всі почали гуртувать,
Відтак, щоб довести, хто кращий,
Ми враз почали воювать.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 15:39:00 +0300 <![CDATA[Історичні соннети 1 Прадавні часи]]> http://blog.i.ua/community/3272/759677/ http://blog.i.ua/community/3272/759677/ Залазиш, он, собі в печеру -
Ну ось тобі і ноосфера.

Гарсай собі малюй та спи
І не хвилюйся, що й якби.
Та от до нас прийшла біда -
Якраз настали холода.

Всі люди враз побігали,
Із лісу хмизу натаскали,
Грозу всі сіли ожидать.

За от грози нема - халепа.
В одного аж тряслась щелепа
Він взяв дві палиці й трястись,
Й, немов, здалося шо зігрівсь.
Комментировать
]]> Tue, 02 Aug 2011 15:29:00 +0300 <![CDATA[Подяка]]> http://blog.i.ua/community/3272/758863/ http://blog.i.ua/community/3272/758863/ Що тебе я так сильно люблю,
І за те, що твоя я дитина,
Бога вдячно за тебе молю.

Я подякувать хочу за силу,
Що черпала в тобі з ранніх літ,
І за те, що уперше ступила
Саме тут у великий наш світ.

За колосся твоє золотаве,
За безмежную неба блакить,
За росу і духмянії трави,
За світанку казковую мить.

За зірок діаманти далекі,
Сонця заходу барви ясні,
І за те, що граційні лелеки
Знов вертають до нас навесні.

І за поля простори безкраї,
Де над маками бджоли гудуть,
Й через поле, неначе до раю,
Волошкові стежини ведуть.

За уквітчані мальвами хати,
За діброви, гаї і лани,
Й оксамиту багрянії шати,
Що під осінь вдягають вони.

За твою солов’їную мову,
В ній слова - наче течії в рік,
І за пісню твою колискову,
Бо запала у серце навік.

За нелегку дітей твоїх долю,
Що вмочила у гарт їхню кров,
І за їх непохитную волю,
І незламну до волі любов.

За красу, що тобі, моя нене,
Доля щедро для нас роздає,
І за щастя, що ти є у мене,
І за те, що у тебе я є.
Комментировать
]]> Mon, 01 Aug 2011 10:17:00 +0300 <![CDATA["Дух поетичний, пустим не засмічений..."]]> http://blog.i.ua/community/3272/757842/ http://blog.i.ua/community/3272/757842/ Рідко буває на ситість насадженим.
Він прокрадається, вільний чи мічений,
Вітром над прірвою, тінню за зрадженим,
Б’ється об серце шрапнеллю буранною,
Злом барикад у містах метрополії,
Він обертається гнівом і раною,
Криком конвойного, стукотом колії.
Лізе у зошит рукою тремтячою,
Жар лихоманки на душу навалює,
Душить в сльозах юнака нетерплячого,
Старця вогнем молодецьким запалює.
„Я за тобою !”- і наче приречений,
Вибраний ним побреде до незримого,
Дихати буде чи вітром, чи реченням,
Ритмом займатися, марити римою.
Зрадою буде розп’ятий, отруєний,
Бо як посвячений в сан немовчальників,
Хлібом гендлярським одвічно гидує він,
Йде незворушний крізь клекіт начальників.
Стане суддею між катом і жертвою,
Захистом віри слабких і заляканих,
І хоч комусь не дозволить зажертися,
Совістю стихнути, серцем заклякнути.
Комментировать
]]> Sat, 30 Jul 2011 14:07:00 +0300