У.Т.: Як ви схарактеризуєте післявиборчу ситуацію в Росії? Чи не бояться росіяни репресій, беручи до уваги арешти учасників демонстрацій у Москві та Санкт-Петербурзі, що відбулися відразу після оголошення перемоги Путіна?

– Післявиборча ситуація в Росіі, на мій погляд, є продовженням передвиборчої, точніше кажучи, міжвиборчої. У період між виборами в Думу та на посаду президента країна дала знати на всіх своїх просторах, що вона вже не та, на яку розраховував режим. Не здається мені, що затримання мітингувальників посилює страх, це радше поглиблює зневагу до режиму й нелюбов до старого-нового лідера, який, певне, й сам у депресії. Його сльоза, яку він пустив, виступаючи на Манежній площі після завершення голосування, видала, що він нервує, та й перемога його нервова та суєтна. Ситуація в Росії така, що на думку такого нового народу доведеться зважати, позаяк його вже не запакуєш до автозаків. Надто багато нелюбові відчув переможець.

У. Т.: Яке враження справляють на вас нові лідери опозиції, зокрема Алєксєй Навальний та Міхаіл Прохоров, який щойно пообіцяв у своєму блозі в живому журналі «впритул зайнятися політикою» та створити нову політичну силу ?

– Навального знову затримали на площі вчора ввечері... Загалом він цікавий персонаж сучасної Росіі. Його часом називають «етнічним націоналістом», він має добрий гумор, старі політики від опозиціі ревнують до нього, тому що Навальний може стати лідером команди, яка колись здобуде владу. Він прагне, попри те, що блогер і з'являється на сторінках глянцю, не прив'язувати свій бренд до «розлютованих громадян» і «креативного класу», а позиціонувати себе більш народним. Це нетиповий для Росіі політик. Його виступи мають відтінок продуманості, тому до нього дехто ставиться з недовірою: а чи не проект він чийсь? Навальний має шанс стати одним із перших лідерів у вакуумі, що наразі зяє в опозиційних лавах. Прохоров справді збирається створити партію. Я була на зустрічі з ним і думала про те, що він точно набере голоси тих, хто не має за кого голосувати із запропонованого меню. Він не представляє опозицію, що вийшла на площі, хоч і прийшов учора на Пушкінську. Він дуже багатий і не приховує своїх зв'язків з урядом. Як політик невиразний і нехаризматичний. Недарма говорять лише про його дуже високий зріст і відсутність дружини, адже більше нема про що.

У. Т.: Як часто в розмовах з росіянами порушується помаранчева тема? Якої думки ваші російські співрозмовники про Україну та уроки Помаранчевої революції? 

– Помаранчева «чума» й «зараза» – це постійна тема останніх місяців у дискусіях, шоу, в закликах влади «умєрєть под Москвой» і не дати їй поширитися Росією. Українські уроки аналізують, до них повсякчас повертаються й на них посилаються. Але Росія не Україна. В її верхніх ешелонах багато грошей і наразі чимало природних ресурсів, завдяки яким вона має силу, безкрайню силу. У кожному суб'єкті федерації своя ситуація. Росія прожила 12 років під Путіним, а це позначилося на країні, вона має високоорганізований мозок – інтелектуальні еліти, що вже засвідчила свою незгоду з усім вищенаведеним, в ній сформувався «креативний клас», та має свій шлях. Але на вході до клубу, де відбувалася артова імпреза, мені сказали: «Добро пожаловать, нам нужны оранжевые люди!..» Це до того, що наша ідея жива. Однак, як написав один росіянин, «на Майдане отбирали власть, а на Болотной стоят за институты...» Росія йде власним шляхом

У. Т.: Як, на вашу думку, розвиватимуться українсько-російські відносини найближчим часом? Експерти вважають,  що Путін якомога швидше почне затягувати Україну до Митного Союзу.

– Відносини між Україною та Росією залишатимуться так само важкими. Підстави для інших підходів не виникли. Росія на порозі багатьох змін. Втримати цю імперію цілою – неабиякий виклик для ВВП. А тут іще ми, на яких уже таку кількість засобів витрачено, докладено зусиль і заведено технологій. Путін не простить Януковича. ВВП нервує, а в нервах немає тверезості. Янукович потрапив у пастку. А в цьому стані немає рятівного вибору, крім як здатися. Чи дасть йому здатися суспільство – ось у чім річ. Це питання й того, куди прямує далі Україна з її безгрошів'ям, втратою зовнішніх друзів, так і не визрілими демократичними основами? Ми, як і до виборів у Росії, перебуваємо на тій самій точці, де наша влада пришвартувала свою яхту в стразах...

tyzhden

Перша: президент Віктор Янукович частково переніс адміністрацію президента з вулиці Банкової у Києві у власний маєток "Межигір’я". Тепер там знаходиться офіційний робочий кабінет президента, який орендується за кошти платників податків.

Друга: президент Віктор Янукович поставив завдання щодо прискорення роботи з реформування української залізниці. Верховна Рада не зволікала – на минулому тижні вона прийняла закон про акціонування залізниці.

А перед тим адміністрація залізничного транспорту передала всі вантажні вагони – єдине потужне джерело доходів залізниці – в користування приватним фірмам.

Здавалось би, що може об’єднувати ці дві новини, окрім ініціативи Віктора Федоровича? Проте, на жаль, спільного між залізницею та "Межигір’ям"  дуже багато. І це спільне стосується кожного громадянина України.

Будинок, який збудував Янукович…

Почнемо розповідь з кабінету. Фото, які продемонструвала  прес-служба президента, це вже третій "робочий кабінет" Віктора Федоровича в "Межигір’ї". Перший  скромний кабінет Янукович рік тому показував журналістам, а другий, громадськість не бачила, але про нього відомо з митних документів.  

Справа в тому, що три попередніх роки фірма під назвою ТОВ "СПС-груп" завозила з-за кордону елементи оздоблення та меблі для клубного будинку "Хонка" в маєтку "Межигір’я".(Того самого будинку, про який Янукович розповідав в Німеччині, що це він його побудував).

Так от, окрема партія елементів інтер’єру та меблів в митних деклараціях, які вивчала автор, призначалася якраз для робочого кабінету.

Очевидно, цей небачений другий кабінет є дещо подібним за стилем до того, що орендує в "Межигір’ї" ДУС.

Зокрема, стіни там також обшиті деревом. Бо в митних документах "СПС-груп" за 2010 рік фігурують "дерев’яні панелі для оздоблення стін робочого кабінету" ціною 1 мільйон 59 тисяч гривень. Там же можна знайти інформацію, про стіл "для робочого кабінету", що виготовлений з суцільного масиву дерева відомою німецькою фірмою Brunold, вартістю 343 тисячі гривень, та маленьку шафу "для робочого кабінету 985х555х670мм" за 80 тисяч гривень.

Ціни вражають? Але це лише крапля в морі!

Загалом, тільки з того, що відомо автору з баз митниці, "СПС-груп" завезла у 2009 році в "Межигір’я" товарів на суму близько 20 мільйонів гривень, в 2010 році – близько 110 мільйонів, в 2011 – близько 27 мільйонів. Це - різьблені панно та облицювання каміну з ліванського кедру, це портали з капітелями, палацові люстри, мармурові підвіконня.

Ось кілька конкретних прикладів, ще ніде не опублікованих: 9 лютого 2011 митниця оформила партію "дерев’яних виробів" на 3 мльйони 310 тисяч гривень, серед яких "деталі підконструкції душової кабіни".

22 лютого 2011 року була оформлена партія дерев’яних колон для оздоблення кімнат вартістю 3 млн. 644 тисячі грн. В цей же день –"парапет балконний" довжиною трохи більше 5 метрів вартістю 266 тисяч грн. А 22 березня минулого року "СПС-груп" завезло "облицювання квіткових горшиків" (одна штука) вартістю …137 тисяч грн.

Звідки кошти на таку розкіш?

"Син-Папа-Син – груп"?

Можливо, відповідь на це питання можна отримати дослідивши, що собою являє ТОВ "СПС-груп".

Фінансовий звіт за 1 квартал 20011 року, коли "СПС-груп" завезла в "Межигір’я" товару на 25 мільйонів гривень.

Хоча ця фірма офіційно займається здачею в оренду власної нерухомості, якої у неї немає, і у фінансових звітах для податкової демонструє багато нулів, вона зовсім не проста.

Відомо, що вона володіє долею в 147 мільйонів 600 тисяч (одна п’ята) у статутному капіталі найбільшої приватної транспортно-експедиторської компанії на залізниці ТОВ "Лемтранс", чий дохід в минулому році склав майже 4 мільярди гривень.

А ТОВ "Лемтранс" володіє 49,97 % акцій ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг", що також працює з залізницею, а також 99% в статутному капіталі Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", що є найбільшим приватним залізничним перевізником.

В принципі, це пояснює звідки взялися астрономічні суми витрачені на віп-інтер’єри. Теоретично, на облаштування Клубного будинку в "Межигір’ї" та кабінету могли піти кошти зароблені в сфері приватних залізничних перевезень вантажів. І це нормально...

Тільки чому Янукович, який зізнався, що "побудував один будинок такий…клубний" в "Межигір’ї" замовчує таке цілком легальне джерело надходження коштів на це будівництво?

Відповісти на це питання не важко. Тому що становлення цього бізнесу відбувалося за рахунок власності "Укрзалізниці", у збиток до державних інтересів, і з особистого розпорядження тодішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича.