І уздріла ослиця Янгола Божого…

Огляд новин за 29.02 От за що я люблю наших народних об(іс)ранців – так це за працьовитість та незакомплексованість тварюки(с). Кілька років вони з ентузіазмом, вартим кращого застосування, і цинізмом, вартим більших п.здюлєй, доять нас і дурять нам голови. А ближче до виборів серед них поширюється якась містична і сюрреалістична пошесть: нардепи масово починають прозрівати від усього того гімна, яке навколо робиться. І яке вони самі ж, зрештою, наробили. Скажімо, після двох років перебування у коаліції з Партією регіонів якось різко роздуплилися українські комуністи. Вони несподівано для себе відкрили, що «повсюду смерть, розруха», як казав принц датський подерв’янськівського розливу. Тепер виявляється, що вони вже давно не в коаліції – про це заявляє перший секретут Донецького обкому КПУ Микола Кравченко. Та й взагалі нема ніякої коаліції. Як казав один з героїв вже згаданого тут Подіка, «От не було такої х.ні». Ба, більше: «ось уже вісім місяців ми голосуємо, виходячи зі своїх ідеологічних переконань», каже Кравченко. Особисто я розцінюю це як зізнання у тому, що увесь попередній до цих восьми місяців час коммі голосували ВСУПЕРЕЧ своїй ідеології. І це ще була б фігня – врешті, ми усі знаємо, що єдиною ідеологію цих старих маразматичних перунів є бабло. Але вони тепер, сцуко, стали борцунами зі злочинним режимом. «Основна боротьба у нас іде між Партією регіонів і Компартією. Ніколи ми цього не приховували», - рве на собі тільняшку Кравченко. А боротися з партією влади, перебуваючи у коаліції з нею – це, вочевидь, «їжачки плакали, кололися, але продовжували ї.ати кактус».  Не відстає від коммі і наш любий спіхєр Вава Литвин. Півтора року тягнеться суд над Луценком, із них рік той просидів у СІЗО – а Литвину тільки зараз дійшло, що це не суд, а якась вечірка убуханих бл*дєй. Правда, навіть правду-матку сказати Литвин не може – відвик, знаєте. Та й старший коаліційний брат може за такі наїзди відвалити нереальних люлів. Тому Вава дипломатично так: «Я погоджуюся із критичними оцінками, які пролунали після винесення вироку Юрію Луценку». І що вже там говорити про Миколу Яновича Азарова, для якого уся його сучасна робота – одне суцільне ох.єваніє від того, що економіка, виявляється буває і не плановою. І що не усім співгромадянам подобається, коли їм урізають пільги, підвищують тарифи та годують однією капустою. Тепер він зробив нове феноменальне відкриття: виявляється, в Україні 10% найбідніших українців споживають лише 2% пільг, а 10% найбагатших – 22% пільг.

І ви тільки йому не кажіть, але на Миколу Яновича невдовзі чекає ще одне відкриття: виявляється, ті 10% найбагатших – це саме ті, хто якраз перед виборами починає прозрівати…

Автор: Володимир Йадороб