Хєрої на марші або Чому нам потрібна люстрація

Огляд новин за 3.02 У такі дні, коли наша влада оприлюднює імена нових «хєроїв», призначених на відповідальні державні посади – я дуже шкодую, що тієї холодної зими 2004-го усе обійшлося без мотузок та ліхтарів. Ігор Калінін – це не просто «друг сім’ї» сина президента. Це агент спецслужби ворожої незалежній Україні імперії. І хоча сама імперія благополучно відкинула копита – все ж кагебістів колишніх не буває. Призначення його на посаду голови Служби безпеки УКРАЇНИ – це плювок ув очі усім, хто вважає себе українцем. Навіть якщо відкинути убік питання професійності придатності Калініна (зрештою, якщо СБУ керувало гламурне чмо… пардон, мачо Хорошковський – то вже зможе будь-яка домогосподарка) – виникає конфлікт морально-етичного характеру: наскільки щиро і самовіддано буде захищати безпеку України людина, яка двадцять років тому мала обов’язок з Україною боротися? Калінін вихований і вирощений так, що для нього слова «націоналіст» і «злочинець» - це синоніми. А українська мова за визначенням є ознакою цього самого націоналізму. Але якби це було усі претензії до нього – можна було б плюнути і забути. Або забити. Тому що країні, прем’єр якої не здатен без помилок промовити три слова державною мовою, навряд чи варто перейматися ще одним-двома подібними «лідєрами». Тому що тут вже стоїть руба питання виживання. Мені особисто цікаво: як у контексті останніх подій Калінін планує реагувати на виклики кібервійни? Ну не повірю я ніколи, що цей викопний динозавр радянської епохи може відрізнити сервер від домену, а операційну систему – від англійської розкладки клавіатури. Тобто Януковичу йдеться не про те, щоб СБУ якісно і професійно виконувала покладені на неї функції, модернізувалася та була здатна адекватно відповісти на існуючі виклики. Головною професійною якістю нового головного СБУшника є його приналежність до оточення оточення президента. Єдине, що втішає: у моменти смертельної небезпеки для режиму Калінін, як і усі інші лідєри, тупо не знатиме, що робити зі стихійними народними бунтами на кшталт того, який ми мали нагоду спостерігати останні три дні.

Але, попри все, його призначення все більше переконує мене у необхідності жорсткої люстрації – для усіх, хто працював у КДБ, а також на державних посадах нині покійної імперії.

  Автор: Володимир Йадороб

Я власне продовживби спиок ще й кучмістами та камсамольцамі.