“Роксоланія” для ВАРТИ!
- 28.02.13, 17:53
- ВАРТА
народ цей, із правди —
неправду,
Прагне, аби із небес падала
манна йому.
Що ж поробляє, спитаєш,
єврей у славетному місті?
Що виробляє той вовк
серед отари овець?
Славні міста у заставу дає,
позичає всім гроші,
З них же проценти дере,
сіє усюди нужду.
Наче той шашіль, що
точить могутні дуби
поступово,
Чи оті черви, що вмить все
перетворять у гниль,
Мовби тихесенька п’явка,
що кров п’є людську невідчутно
Й силу, й життєвий запал
нишком в людей відбира,
Як ось іржа роз’їдає залізо,
а міль одежину,
Так і нероба-єврей нищить,
руйнує усе.
Безліч приватних маєтків
не раз зруйнував
хитромудро,
Часто й державне майно
нищив цей спритний лихвар.
Розуму вчились, хоч пізно,
обдерті євреєм монархи,
Прийде в державу єврей —
стогне печально вона.
Стріне державу це лихо —
лежить, наче тіло безкровне,
Крові і сили тоді зовсім
у неї нема,
Отже, чумою цією гордуй,
моя Таліє мила...
(“Роксоланія”, 1584 автор: Себастіян Фабіан Кленович (пол. Sebastian Fabian Klonowic) (1545, с. Сулмержиця, поблизу містечка Каліш, Польща, — 12 серпня 1602 м. Люблін) — польський поет, композитор, викладач Академії Замоської, симпатик Реформації та Русі-Роксолянії. Писав латиною, а згодом польською, відповідно спочатку довший час мешкав у Львові, в Україні, згодом оселився у Любліні ще мешкав в Замосць.. Переклад з латинської Віталія Маслюка)
"В II й III ст. по Хр. для України прийнялася назва Роксолянія від пізнішого поселення іранського племени роксолянів. Цієї назви залюбки вживали в козацькі часи для підкреслення окремішности й автохтонности українського народу або для відрізнений Руси-України від Руси-Московії.
Назва Русь на означення України вживається не тільки в литовсько-руських літописах XIV—XVI ст., але й за козацьких часів, коли назва Україна вже широко прийнялася. Б. Хмельницький хотів визволити ввесь »руський народ по Вислу«, в гадяцькому договорі гетьмана І. Виговського 1658 р. Україну названо »Великим Князівством Руським«. В інструкції гетьмана П. Дорошенка (1670) згадується теж »руський православний український народ«. І чужинці, як, напр., Павло з Алеппо (1654), називають Україну Руссю, а українців русинами або русами, відрізняючи їх усюди від москвинів, яких аж до початків XVIII ст. знали тільки під назвою москвичів, москвинів або москалів, а їхній край під назвою Московія."
витримка З ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНОЗНАВСТВА — I
(Мюнхен — Нью-Йорк, 1949, Т.1, С.12-16.)
Коментарі