Кубань - наш Український край.

Сиділа. Читала. Натрапила...

Вразило, хочу поділитися.

http://nashe.com.ua/source/35

Щоб всі розуміли, це  народні пісні Кубанських Українців.

Там багато. Деякі з них:

Виють вітри по Кубані

Виють вітри по Кубані, виють, завивають,
Чорні хмари в кучу гонять, горе навивають.

Смутні зори полихнули по рідному краю,
Стан козачий розтравили, як орлину стаю.

Брат піднявся проти брата, сини – проти батька.
Порушена, розметана слава наша, братко.

По Сибіру й за кордоном стонуть козаченьки,
В рідних хатах і станицях правять воріженьки.

Мали землю, мали долю, та все це пропало.
Злі вороги загубили, та й волі не стало.

Зажурились чорноморці

Зажурились чорноморці, ой шо нігде прожити.
Гей-гей, оселився враг проклятий, вигоня,
Вигоняє з хати.

Ой вам годі, чорноморці, та й худобу плодити.
Гей-гей, запрягайте воли, вози, їдь за Ку..,
За Кубань жити.

Їдуть, їдуть чорноморці, аж занози гнуться.
Гей-гей, оглянуться в рідний край – з очей сльо,
З очей сльози ллються.

Бодай тобі, Кухаренко, так добре служити,
Гей-гей, як нам, бідним чорноморцям, за Куба..,
За Кубанню жити.

Наїхали чужі люди

Наїхали чужі люди з чужої станиці.
Забирають ой добро же наше, гей, б’ють нас із рушниці.

Ждимо дені ми, ждимо другий – поради немає.
Цього щастя, ой цієї ж долі, гей, повік не згадає.

Ой годі же вам, брати мої, ой годі вам спати.
Чи не чуєш, ой як там плаче, гей, Кубань – рідна мати?

Плач, Кубань, ти, краю рідний

Плач, Кубань, ти, краю рідний.
Лежить вбитий син твій милий.
Нема, нема в світі, що сказати.
Любов-Кубань, рідна мати.

Та чи ти же, Кубань, нам не мила,
Що горе, горе заслужила?
Чим та чим таку страшну годину,
Як боронили ми країну?

Пішла, туже ще й долами.
Течуть сльози, сльози річками,
Що Рябо.., що Рябовола вже немає.
Весь край туже, туже ще й ридає.

Перед твоєю же ми труною
Клянемося же ми перед тобою,
Що буде.., будемо з тебе пример брати,
Край свій рідний защищати.

Спи же, любий наш Микола.
Не забудем ми тебе ніколи,
Що ро.., що робив ти для народу,
А сам умер за свободу.

Тече Кубань аж у лиман

Тече Кубань аж у лиман
Весен, будь, за триста.
Пісок круте, воду муте,
Щоб не було чисто.

Тече Кубань аж у лиман,
А з лимана – в море.
Та й не знали козаченьки,
Яке було горе.

Де не взявсь та й піднявсь
Більшовик з війною.
Третє літо на цім світі
Кров ллється рікою.

Коли було в людей добро,
Нажите годами.
Забирали, отнімали
Цілими возами.

Що ж вони забирали? (говіркою)

Хліб, коняку-товарюку,
Ще й вівцю, і курку.
Кінжал, шашку, сідло, шапку,
Черкеску ще й бурку.

Різав людей, жінок, дітей,
Розбоєм занявся.
Офіцерів-командирів
Побив та й повішав.

Офіцерів-командирів
Побив та й повішав.
Кровавою розправою
Своє серце тішив.