Виклики для опозиції: єднання під Яценюка, амбіції Кличка...

Об’єднана опозиція «Батьківщина», чий рейтинг завмер за кілька місяців до виборів, все ж таки підтвердила статус головної опозиційної сили. За списками вона зібрала 5 млн. 209 тис. голосів (25,54 %) і завоювала друге місце. Разом із 39 переможцями в мажоритарних округах ОО отримує 101 мандат у новій Верховній Раді – другу за чисельністю фракцію.

Але спочивати на лаврах немає жодних причин. Скажімо, на позачергових виборах 2007 року та ж «Батьківщина» набрала 7 млн. 162 тис. голосів. І навіть на виборах-2006 – понад 5 млн. 650 тис. Сьогодні радикально опозиційного виборця намагається відбирати «Свобода», поміркованого – УДАР. Вихід із в’язниці Юлії Тимошенко неможливий у близькому майбутньому. І в цих сумних обставинах перед ОО стоїть завдання переформатування під новий виборчий цикл, котрий завершиться президентськими виборами 2015 року, які всерйоз сподівається виграти Арсеній Яценюк.

Ображені об’єднанням

Той факт, що «Батьківщина» та «Фронт змін» таки зуміли об’єднатися на нещодавніх парламентських виборах, є предметом гордощів для архітекторів такого об’єднання. Як висловився в бесіді з Тиждень.uaзаступник голови штабу ОО Сергій Пашинський, «ми вперше показали, що українська опозиція може об’єднуватися і до розстрілу». Водночас далеко не всі з усе ще чинних нардепів від «Батьківщини» задоволені фактом об’єднання. Особливо, звичайно, це стосується тих, кому через появу «квоти Яценюка» не дісталось прохідного місця в єдиному списку.

Хтось, як Сергій Міщенко, в результаті виграв мажоритарну кампанію. І тепер намагається сформувати в Раді власну групу впливу, що має сенс винятково для торгів зі владою (хоча сам депутат не стомлюється повторювати, що з цією владою ні про що домовлятись не буде). Ще хтось, як колишній спічрайтер Тимошенко Віталій Чепінога, перейшов до конкурентів (в даному випадку – в УДАР). І пояснює це тим, що нинішня ОО вже не є «партією Юлі». Нарешті, комусь доводиться готуватись до життя без депутатського мандату.

Дехто з невдоволених прямо звинувачує Яценюка в саботажі. Саме його команда нібито знизила результат ОО тим, що «пробила» слабких кандидатів у низці округів, відмовилась ставити в центр кампанії образ Юлії Тимошенко, а потім – віддала владі кілька «спірних» мандатів на округах, де за даними протоколів із «мокрими» печатками перемагали опозиційні висуванці. Частина правди в цьому є: так один із поки що діючих депутатів від «Батьківщини» розповів Тиждень.ua, що «фронтовики» наполягли на тому, аби кандидати-мажоритарники не використовували в своїх агітматеріалах зображення Тимошенко.

Залишається проблема і в 5 округах, де влада погодилась провести перевибори. Вже сьогодні очевидно, що ці перевибори пройдуть за сценарієм Партії регіонів: кампанію розтягнуть орієнтовно на 90 днів, і дозволять балотуватися не лише тим, хто вже висувався (як того хоче опозиція), а всім бажаючим. Це дуже ускладнить повторну перемогу опозиціонерів. Адже їхні виборці вже «охолонуть».

До того ж, опозиціонери відчувають серйозні фінансові проблеми: за даними Тиждень.ua, на кінець листопада ОО закрила фінансові зобов’язання перед своїми активістами за минулу кампанію не більше, ніж на 65 %. Взагалі, матеріальне питання може дуже зіпсувати життя опозиціонерам уже в найближчому майбутньому: як висловився один політик, що мав вплив на формування виборчого списку, «якби ми знали, де взяти достатньо грошей, ніяких Тетян Донець у списку не було б». І велике питання, чи виявляться новонабуті «багнети» достойною заміною перевірених бійців, що опинилися за стінами ВР VIIскликання.

«Руки Банкової» в боксерських рукавичках?

Більшу проблему, ніж образи тепер уже де-факто колишніх соратників, становить «холодний мир» з партією Віталія Кличка, котрий теж мріє про 2015 рік. Один показовий момент: на вже згаданих 5 округах, де таки відбудуться перевибори, дві політсили досі так і не домовились про висунення спільних кандидатів – власне, відповідного переговорного процесу просто не відбувається. І це при тому, що мінімум на трьох із цих округів проблем для ОО могло б узагалі не бути, якби УДАР не висунув своїх кандидатів, котрі розпорошили опозиційні голоси.

Читайте також: Війна за спірні округи: чи зможе опозиція повторити 2004 рік

Немає ясності з виборами мера Києва, котрі можуть відбутися вже навесні. Ще минулого березня той же Яценюк на переговорах з УДАРом активно виступав за спільне висунення в столичні градоначальники Віталія Кличка. Але останній мав амбітніші плани. Ні до парламентських виборів, ні після них справа так і не зрушила з мертвої точки.

«Представникам УДАРу ми багато разів пропонували: давайте пропозицію! Мовляв, партія УДАР пропонує узгодити єдиним кандидатом на найближчих виборах мера Києва Кличка Віталія Володимировича. Ми гарантували, що вже через сорок хвилин публікується заява Комітету опору диктатури про підтримку цього кандидата. Вони відповідали: так, звичайно… Але й досі нічого немає», - описав нещодавно Тиждень.uaпередвиборні переговори на цю тему один з учасників переговорів від ОО.

Натомість кличківці 30 листопада озвучили цілий «Київський пакет» заходів, до котрих, на їхню думку, повинні вдатися разом усі опозиційні сили в парламенті. Серед пропозицій   - прийняти закон про проведення виборів мера столиці в два тури, закон про відкликання депутатів Київради та райрад, про скасування рішень місцевих органів влади через референдум тощо. Але головне – створення міжфракційного об’єднання депутатів, обраних у Києві.

В ОО такі законодавчі зміни вважають малореальними (з огляду на відсутність у опозиції парламентської більшості). А ідею створення «Київської групи» розглядають як спробу Кличка хоч якось переграти фактичну поразку на мажоритарці в Києві. Нагадаємо, з 13 округів у столиці УДАР отримав перемогу лише в одному, і то після того, як «Батьківщина» зняла свого учасника, чинного нардепа Юрія Ганущака, на користь кандидата від  Кличка Віктора Чумака.

Недовіра між ОО та УДАРом не коріниться в тертях під час виборів – швидше, навпаки. «Чому Кличко зняв своїх кандидатів на користь наших у 219 і 218 округах Києва? Тому що Кличко ненавидить Пабата, а Льовочкін – Третьякова. І цих двох треба було не пустити в Раду за будь-яку ціну», - пояснив Тиждень.uaодин із керівників штабу «Батьківщини». Тим самим ілюструючи переконання низки функціонерів ОО в тому, що славетний боксер виступає креатурою Банкової.

Можливо, ще однією ілюстрацією такої переконаності стане поява у фракції УДАРу кількох самовисуванців, про що, не називаючи, щоправда, прізвищ, заявив у суботу в ефірі 5 каналу заявив нинішній соратник Кличка Віктор Пинзеник.

«Ми ділили апельсин. Нас багато – він один»

Один із найбільших викликів перед опозицією лежить у ній самій. Уже згаданий вище Сергій Пашинський в інтерв’ю Тиждень.uaне став приховувати, що «квартирне питання» викликає для ОО неабиякі труднощі. За його словами, всередині політичної сили лунають голоси про те, що в майбутньому парламенті їй доцільніше працювати двома окремими  фракціями. «Ми будемо працювати єдиною фракцією і єдиною партією, але щодо фракції більше проблем, аніж із партією», - дипломатично змалював становище парламентар.

Дві фракції – це більше процедурних та організаційних можливостей, від формуваня порядку денного до посад в комітетах та надання окремих кабінетів. Тож лідерам ОО доведеться докласти чимало зусиль, аби зцементувати своє різношерсте воїнство. Для цього їм треба, в першу чергу, бути єдиними самим.

А тут також є проблеми. Зокрема, з комунікацією між партійцями та ув’язненою Юлєю Тимошенко. Остання, наприклад, виступила проти участі ОО в розподілі парламентських комітетів. Вожді «на волі» були настільки не в захваті від цієї ідеї, що навіть намагалися приховати її від колективу (врешті-решт вимоги Тимошенко зачитав фракції захисник екс-прем’єрки Сергій Власенко).

Можливо, це стало однією з причин зміни позиції регіоналів, котрі спочатку хотіли зменшити в наступній Раді число комітетів, а тепер, навпаки, хочуть примножити це число. Звичайно, перша мета тут – розрахуватись посадами за лояльність самовисуванців, котрим належить приєднатися до головної провладної фракції. Але за більшої кількості комітетів, очевидно, легше спокушати й опозиціонерів.

Водночас ПР мимоволі й підіграла опозиції, провівши на передостанньому засіданні ще чинного парламенту іншу ініціативу – про збільшення мінімально необхідного розміру фракцій. Раніше для створення фракції чи групи потрібно було щонайменше 14 депутатів, тепер – 32. 

В такий спосіб Адміністрація президента намагалася «загнати в стійло» все тих же самовисуванців, схильних групуватися за власними інтересами, зокрема, галузевим та територіальним. Але тим самим вона ускладнила і розпорошення опозиції. Тепер той же Сергій Міщенко чи важковаговик Петро Порошенко навряд чи зможуть створити власні депутатські групи, рекрутуючи до них у тому числі й «багнети» з лав опозиції. Все, що поки залишається – це створення міжфракційних об’єднань, котрі не мають процедурних прав фракцій чи груп. І зараз робота ведеться саме в цьому напрямку.

Повертаючись до опозиції, не можна не згадати і ще один момент. Поки що напівжартома в її середовищі обговорюють загрозу того, що Юлія Тимошенко, чиє ув’язнення стало проблемою для ОО на парламентських виборах, може виявитися ще більшою проблемою ближче до виборів президентських. Але вже не тим, що буде за ґратами, а навпаки – тим, що може звідти вийти.

Справді: що станеться, якщо опозиція вже підготує фінанси, штаби, мережу активістів і рекламну стратегію під, скажімо, кандидата Яценюка – і тут раптом Тимошенко опиниться на волі? Очевидно, всі продумані схеми полетять шкереберть. Що в такому разі робити, уявлення не має ніхто.

Втім, до президентських виборів ще далеко. Зараз опозиції необхідно оперативно вирішувати нагальніші проблеми – ті, що описані вище.