Антисовкові одкровення Андруховича
- 28.06.07, 12:55
- Любителі літератури
“Таємниця”, яку хотів відкрити читачеві чи не найвідоміший український письменник сучасності, полягає власне у тому, що ще існують якісь таємниці. Один мій знайомий, після того, як прочитав цей роман (з дозволу сказати) повідав, що, напевне, він найбільше сподобається газетярам. І справді, будучи газетярем, мені сподобалося.
Сподобалося тому, що фактично Юрій Андрухович започаткував новий жанр в українській літературі - роман-інтрев’ю і в цьому його подібність до газети. Але тільки в цьому, тому що текст читається як абсолютно художній твір і, навіть, незважаючи на, зазначену передмові, “про всяк випадок”, банальну фразу про те, що всі імена та події вигадані, а будь-який збіг випадковий, все одно стає зрозуміло, що насправді герої малюються з життя. Дехто встиг назвати роман Андруховича автобіографічним і напевне мав рацію, бо в ньому щораз, окрім опису подій, які відбувалися в житті автора трапляються і знакові особистості: Микола Рябчук, Ірван (Олександр Ірванець), Індрик, Стасюк, Мертві Півні, Плач Єремії… Але це далеко не повний перелік образів, які малює Андрухович, дещо окремо стоїть його сім’я , його бачення світу, його бачення Радянського Союзу, його бачення Європи, його бачення Франика, Львова, Праги, Києва, Москви і навіть Нью-Йорка.
Найперше, що в ньому вражає - це його мова. Часом з ненормативною лексикою, часом з незрозумілими дефініціями, але відчувається, що ця андруховичівська мова жива, вона дихає. В “Таємниці” Андрухович показує самого себе, без шкандалю і це створює шкандаль, без епатажу - і це створює епатаж, без таємниць - і це створює таємницю(і). Вся ця геополітика, весь цей “совок”, всі дійові особи - лише відображення конкретних людей у очах автора саме тому вони трішки вигадані, трішки не мають стосунку до справжніх їх прототипів. І в цьому велич таємниці, це не прагнення показати “те, що на споді”, як дехто може подумати, це відверте демонстрування, без таємниць, без внутрішніх відмовок. Але все ж Андрухович певної миті зупиняється, на останній сходинці, і залишає читачеві найголовніше - Таємницю.
Коментарі
Гість: Svitozar
128.06.07, 17:51
Мені особисто "Таємниця" здалася криком відчаю... Він не написав роман тоді, коли планував, про що в книзі згадується теж. Муза дещо покинула його. Як на мене "12 обручів" таки поступаються тій же "Перверзії". Просто "12 обручів" твір дорослішим, і це єдине, що є більш привабливим. Тому "Таємниця", написана виключно на основі найлегшого джерела(власного життя), розбавлена власними мріями(про Его Альта, який знає його твори на память і має усі його видані різними мовами книги) а також банально вже виданими есеями(багато тексту вирізано з "Берлінських щоденників"
... Та і історія про Его Альта (читай Альтер Его) якась дурнувата, не по андруховичівське натягнута. Стьобна містифікація з Стасом Перфецьким мені видається більш реалістичною, ніж намагання серйозної містифікації з Его Альтом
Гість: Svitozar
228.06.07, 17:54
Я обожнюю Андруховича, деякі його есеї. "Перверзію" вважаю однією із трьох книг в українській літ-рі, які дійсно таки геніальні та неперевершені. Але "Таємниця"... Мене розчарувала... Андрухович намагається робити комерцію лише на своєму імені. Фе...
stas_perf
329.06.07, 11:10
Чесно кажучи, Андрухович мене вже трохи всиг розчарувати.
Я б міг виділи лише декілька його творів, які на мене справили враження: "Московіада", "Перверзія" (причому досить велике враження), ну і збірка ессеїв "Диявол ховається в сирі". Досить багато в нього повторів. От скажімо. взяти для порівняння "Перверзію", "Рекреації" та "12 обручів". Досить подібні, якщо не сказати ідентичні сюжети: група людей кудись їде (збори, конференція). і там відбуваються певні події. В ессеях також багато повторів, які з романів, і в романах бгато повторів з ессеїв.
Хоча, як на мене це не применшує його вкліду в українську літературу.
Його "Перверзія" - це подія, роман-ЗНАК!!!!
burevij
429.06.07, 16:20
Добре я все зрозумів. "Таємниця" насправді досить посередня штука, але яко новинка літератури, вона сама просилася до рецензії. І при всьому цьому це не так вже й погано написано. Жанр, погодьтесь, новий. ПІдхід, хоч і плановий, але систематичний. Автобіографічність є, але хто сказав, що це погано. Перфецький, образ Франика, я щось до того не зустрічав, причому такий яскравий. Так що, друзі, загалом пропоную Андруховичеві виставити тверду трійку, а може навіть з плюсом. Бо шось чує моє серце, що через трохи часу вибухне він чимось на зразок "Перверзії". Автор не може постійно писати на одному рівні. В нього мусять бути злети і падіння.
Гість: Мокош
58.11.07, 15:00
Да цікаво було б почитати.
burevij
68.11.07, 15:04Відповідь на 5 від Гість: Мокош
Замовляй друзям!!!
Гість: Мокош
78.11.07, 15:10Відповідь на 6 від burevij
отож, вже подзвонила
burevij
88.11.07, 15:31Відповідь на 7 від Гість: Мокош
Швидко!!!!
Гість: Мокош
98.11.07, 16:32Відповідь на 8 від burevij
мобільний ще ніхто не відміняв
burevij
108.11.07, 16:43Відповідь на 9 від Гість: Мокош
Боронь Боже! Ти що людство здуріло б. О, ще одна тема: а що було б якби зникли мобільні?