****

Цілунок жоден серця не дістав-

Була свавільна, вільна і щаслива.

Даремно прагли втримати мене -

                                     Я злива.

Жарини слів - торкали зимний слух.

Сліди багать - завії подих витер.

Даремно оком пестили мене -

                                      Я вітер.

Що ж нині? Той, кого кохаю я, -

Один на світ, один в людськім огромі,

Даремно сподівається втекти -

                                    Я промінь.

І от - торка мене його рука

Не поглузую вже, не злегковажу...

Так незнайомо серце плач стиска:

                                      Я - Ваша.

                                    Світлана Йовенко