Марлен Хуциєв. Июльский дождь

Давно-давно, коли я закінчувала 5 курс кінознавчого відділення інституту імені Карпенка-Карого, я написала диплом "Герой і час у фільмах Марлена Хуциєва". Як казали мої майстри: назва "надто оригінальна", але, як не дивно, вона відтворює суть творчості режисера.

та зрештою, давно це було, і не правда...

Хоча єдине, що є достоту правдою, що режисер Марлен Хуциев - єдиний у своєму роді митець у світовому кіно, фільми котрого важко порівняти з фільмами будь-кого іншого. Не хочу виглядати велемовною, та Марлен Хуциев не схожий ні на кого із своїх сучасників, та й послідовників, не кажучи вже про попередників...

Так, нещодавно я знову подивилася свій улюблений фільм "Июльский дождь", що пройшов свого часу другим екраном, і залишився лише в спогадах естетів.

Але такого фільму, як Июльский дождь, не зняв у світі жоден режисер. Тільки Марлен Хуциєв може так майстерно ввести героя ігрового фільму в документальну реальність... Наситити ігровий кадр реальними атрибутами, внести тонку ігрову ліричність (попри внутрішню жорстскість і конфліктність буденності) у документальні, по суті, зйомки. Щось подібне творив Дзига Вертов у документальному кіно. Там було все навпаки: постановочні кадри у документальній розповіді.

Хуциєв - це режисер, що стоїть за межами звичайного кіно, але його фільми напрочуд кінематографічні.