“Погляд у новини дня”

    Безумовно, для телебачення найголовнішою є інформаційна функція. Саме тому набуває величезного суспільного значення високий професійний підхід до подачі новин в ефір. Отож, розглянемо їхню демонстрацію на українських каналах. Перш за все зазначимо, що більшість національної аудиторії може спостерігати трансляцію тільки двох-трьох каналів. Оскільки у невеликих містах нашої країни кабельне телебачення є лише в деяких мікрорайонах і не так поширене, як у столиці. А по селах такої практики не існує взагалі. Сателітну ж антену в умовах суспільної економічної кризи не кожен здатен собі дозволити. Тому основний комунікаційний простір подачі “гарячих” новин заповнює Перший Національний канал, “1+1” та “Інтер”, включаючи місцеві ТРК, які виходять на УТ-1.

У цьому зв’язку слід зазначити, що передачі головних новин дня програмно у часі розташовані так, що не заперечують одні одних. ТСН на “1+1” виходить о 19.30, “Інтер” пропонує “Подробиці” о 20.00, Перший Національний о 21.00. Так, що зацікавлений у об’єктивній інформації глядач без проблем задовільнить свою цікавість, отримавши від новин усі доступні точки зору. Хоча сьогодні поняття об’єктивності набуває відносного характеру. Адже в стратегії привернення глядача до перегляду важко обійтись без особливого погляду та  критичного аналізу в новинах, що зумовлює оригінальність їх подачі.

Якщо вже говорити про точку зору, то Перший Національний, як і слід державному каналу, не відхиляється від думки, близької офіційним колам. Це було яскраво помітно під час Парламентської кризи восени-взимку 2002 року. Коли в “Новинах” на УТ-1 всі репортажі з Верховної Ради, інтерв’ю народних депутатів, розмови з Президентом України трактувались у світлі парламентської “більшості”. А опозиційна “меншість” строго критикувалась. Такий підхід в ключі офіційних джерел впливає і на творчий процес формування сюжетів. Тому вони страждають сухістю і безликістю, не відходять від традицій радянського періоду, коли панувала спекуляція у створенні образу бутафорної дійсності. В традиційному стилі ведуться і репортажі з місць важливих подій. Взяти хоча б звіти про офіційний візит Президента України Леоніда Кучми до Ель-Кувейту, котрі проводила Ольга Скотникова. В них строго велось лише про офіційні зустрічі. Ніяких емоційних підтекстів, особливих думок, і не дай боже, поганого слова про візит. Чи хоча б камера ненароком сковзнула деінде, а не в той бік, куди не ступала нога першої особи держави, або його прибічників. Ця позиція Першого Національного щодо подачі інформації цілком оправдує державне фінансування.

Всупереч вищесказаному поступають творці Телевізійної служби новин на “1+1”. Починаючи з роботи у студії, коли відкриваються позакадрові таємниці ефіру. Відверта демонстрація телекамер, моніторів, освітлювальних приборів вказує на подачу “гарячих” новин у прямий ефір безпосередньо до глядача, підтверджуючи їх цьогочасність та спробу спіймати “мить зненацька”. А монітори в глибині кадру, які працюють за склом в операторській кабіні, остаточно заповнюють телепростір та розширюють межі сприйняття. Це позитивно впливає на подачу новин, які завжди забарвлені особливою думкою та чіткою журналістською позицією. В них часто поєднуються приватні факти. Наприклад, такий, як у Харкові бурулька вбила на вулиці студентку Унівенситету. Разом з подіями державного масштабу. Як то, прийняття Верховною Радою важливих законів, або офіційний візит Президента України до сусідньої держави. Отже, коли мова ведеться від окремого факту до узагальнення, то робить інформацію об’ємною і вагомою. Вказує на те, що вона йде на взаємний контакт з глядачем.

Спілкування з аудиторією підтримується і тоді, коли ТСН практикує прямі включення ведучих у студії з місцем безпосередніх подій, де знаходиться кореспондентська група. Наприклад, в драматичній ситуації з Московськими заложниками, коли кожна хвилина несла тривожну інформацію про події, що розвивались зі швидкістю вітру, і несла непередбачені зміни. Завдяки прямим включенням, глядачі могли максимально наблизитись до того, що відбувалось насправді і особисто пережити побачене. Схожа ситуація була продемонстрована під час трагедії на Скнирівському аеродромі. Тоді крім прямих включень у студію були запрошені фахівці високих рангів для коментування подій на Львівщині. Тобто новини документально деталізувались і запевняли глядача у правдивості інформації, йшли на зустріч його потребам. Це відбувалось так само професійно і досконало, як кожного дня. Коли в прямий ефір виходить команда ведучих. Таких як, Олесь Терещенко, Алла Мазур, Людмила Добровольська. Котрі, очевидно, подобаються глядачам і завдяки котрим глядач дивиться Телевізійну службу новин.

В цьому контексті хочеться звернути увагу на здорову конкуренцію, яка ведеться між “1+1” та “Інтером”. Вона особливо помітна у трансляції новин. “Інтер” також намагається розімкнути простори звичайного показу в студії. Для більшого доказу подачу “свіжих” новин в кадрі поряд з ведучим розташований екран, який вказує дату дня, або демонструє черговий репортаж, як підтвердження до сказаних слів. А на столі ведучого знаходиться “Note-book”, як атрибут нашого часу. Наголосимо, що “Інтер” викладає новини російською мовою, тому й залучає до ефіру російськомовну аудиторію. Присутність якої в Україні не слід зневажати. Камертоном трансляції інтерівських новин слід вважати назву передачу – “Подробиці”. Тому кожна подія тут трактується докладно, з оглядом на вивірену і докладну думку. Наприклад, для того, щоб розтлумачити складні політичні стосунки між Америкою і Україною, які склалися останнім часом, в студію був запрошений Посол США в Україні Карлос Паскуаль, і виказав офіційну думку своєї держави щодо нашої. Такий виклад подій надає інформації певної хронології і документалізації. В документальному аспекті подаються і сюжети “Подробиць”. Для підтвердження цього звернемось до репортажів Андрія Онопрієнка та Олега Писанко. Їх робота в документальному кіно принесла вагомий відбиток у створенні телесюжетів, допомагає глядачам відчути точність поточного моменту. Згадаємо репортаж Олега Писанко щодо реалізації реформаторського Закону про прописку в Україні. Чітко-означені кадри візуально доказують, що насправді ніякої реформи в інституції прописки сьогодні не відбулось. Така яскрава ілюстрація журналістської думки підтверджує творчу позицію оператора і узагальнює інформацію.

Взагалі, одна із особливостей українського телебачення в тому, що до нього прийшли професіонали з кіно, у зв’язку із занепадом останнього. І тому “поштарі”1 за влучним означенням Жан-Люка Годара, не встигли захопити всі місця. Насамперед це стосується кінематографістів неігрових студій. Які переважно працюють у редакціях інформації. Це вселяє надію на те, що новини на українському телебаченні розвиватимуться надалі в творчому і професійному плані досить стабільно.