Грибалка

   На дворі стояв благодатний серпень. Сонце щедро дарило своє тепло матінці природі. В один з таких днів я, прогулюючись по старому ринку( лучанам він звісно добре відомий), зустрів свого товариша Сергія, відомого в колі своїх друзів як заядлого рибалку і мисливця. Зустрілися якраз навроти прилавку, за яким жіночка з села продавала білі гриби. Після взаємних привітань мова зайшла звичайно про гриби. Подивившись на прилавок, на гриби на ньому Сергій сказав що знає де можна такі назбирати і запропонував з'їздити туди. Хочу сказати що гриби це моя слабкість. Люблю рибалити але гриби на першому місці. А тут Сергій добавляє що там є усе, і грибів повно і рибалка чудова. Ну як було не скористатися таким запрошенням. І от владнавши одні, відклавши інші справи ми вирушаємо.
   Виїхали ще затемна. Авто Сергія швидко наближало нас до завітної місцини. Прибули на місце коли тільки-тільки почало сіріти. Зустрів нас Андрій Сергія друг, теж фанат рибалки і полювання. Як згодом вияснилося, що приїхали ми до нього додому. А живе він на березі прекрасного невеликого озера, що заховалося серед неозорих лісів Полісся. Відразу по приїзді відпливли рибалити, резонно вирішивши що гриби нікуди не втечуть. Повернувшись з рибалки, я не встиг дійти до хати як остовпів. За три метри від будинка я побачив гриба

 А трохи в сторону я замітив ще і ще

  Обходивши лишень кругом хати за якихось 15 хвилин ми назбирали цілу кучу білих грибів







   І все це тихе полювання в радіусі 50 метрів. Вражень від усього цього не передати. У Вас напевне виникло запитання відносно рибалки. Вона теж була чудова, але вже буде інша, не менш захоплююча, розповідь.

  Приїхавши додому я не втерпів щоб не похвалитися результатами грибалки перед сусідами. Нехай пробачать мою нескромність але похвалитися справді було чим.
  Фотографії мені любязно надав Сергій.