Що ж на чай ти, мила, не приходиш...?!

                                "Запроси мене на чашку чаю.
                              Та не дуже чаруй лиш, вважай,
                              А то раптом ще я закохаюсь
                              У такий ароматний твій чай.

                              І тоді я вкраду в тебе спокій:
                              Без запрошень приходити я
                              Буду знову і знову, аж поки
                              Не напою свої почуття.

                              Чи дзвонитиму ще опівночі,
                              Бо вмиратиму просто і все,
                              Якщо чаю гарячого схочу
                              Й тебе з’їм, якщо не принесеш!

                              Запроси мене. Я без вагання
                              З задоволенням прийду на чай.
                              Не чаруй лиш, бо справжнє кохання
                              Незрівняний з придуманим рай!"                 Oliviya

Ти хотіла чаю , я вагався...
Бо дівчат давно не цілував.
Поцілунок лиш мені вважався,
та ще більш стрункий твій ніжний стан.
А блакить очей твоїх вже сниться...
А прокинусь... знов в думках все ти...
Хочеться... покликати Орисю,
ту, що приходила уві сні.
Вкрала вже давно мій тихий Спокій,
лише серце сам тобі віддав.
Закохався в волошкові очі,
досі, так ще я нікого не кохав.
Ти приходь до мене, як... коли завгодно,
чаю з чебрецем тобі наллю,
з материнкой теж...
як будеш згодна...
м’яти кину та деревію.
Почуття давно мої палають,
в мріях бачу я твої вуста...
І тебе так хочу, так жадаю...
взять на руки... та не відпускать.
Що ж на чай ти, мила, не приходиш...?!
Не вагайсь, на тебе я вже жду...
Приготую чай я із любов’ю ,
чай кохання я тобі зроблю!
                                                                                                       Master