Квітка - пустоцвітка

ДАРЕМНО ТИ КОХАЄШ ТАК МЕНЕ...
Я ПУСТОЦВІТ, ЩО ВИРІС КРАЙ ДОРОГИ
ОБДІЛЕНИЙ УВАГОЮ ЛЮДЕЙ,
ЩО НЕ ПУСКАЮТЬ НА СВОЇ ПОРОГИ.
І МУДРО РОБЛЯТЬ, ПРАВИЛЬНО, АДЖЕ...
ВОНИ Ж БО ЗНАЮТЬ, ЩАСТЯ ТУТ НЕ БУДЕ.
ХАЙ ЛИХО ЇХНІ ДОЛІ ОБМИНЕ,
НА ТЕ Є В СВІТІ ДУЖЕ МУДРІ ЛЮДИ!
ЦВІТУ...ВСЕ ЛІТО ЦВІТ ТОЙ, ІЗ ВЕСНИ,
А ВОСЕНИ ЗАВ*ЯНУ І ЗАСОХНУ.
ЗИМОЮ ЦВІТ МІЙ СНІГОМ ЗАНЕСЕ...
ВІДОМА ЦЯ ПЕЧАЛЬ Є ТІЛЬКИ БОГУ.
А НАВЕСНІ, ІЗ ВРАНІШНІМ ТЕПЛОМ,
ЗНОВ ОЖИВЕ В МЕНІ ГАНЕБНА СИЛА.
ПОТЯГНУТЬСЯ ДО СОНЦЯ ПЕЛЮСТКИ,
АЛЕ НЕ БУДУ ЛЮДЯМ ВЖЕ Я МИЛА,
БО ЦВІТ ПУСТИЙ...І ЩО ТУТ ГОВОРИТЬ...
НЕ ДАСТЬ НАДІЇ, ВІРИ, СПОДІВАННЯ.
І КРАЩЕ КВІТКУ БЛУДНУ ТУ ЗАБУТЬ,
СВОЄ ЗНАЙТИ ПАЛКЕ Й ЩИРЕ КОХАННЯ!
ДЕ БУДЕ ЩАСТЯ, ДІТИ І СІМ*Я,
І ПОЧУТТЯ, ОСПІВАНЕ ВІКАМИ,
І ЗАБУЯЄ КВІТАМИ ЗЕМЛЯ -
НЕ ПУСТОЦВІТНИМИ, А З СТИГЛИМИ ПЛОДАМИ!