Я кохала...

А ти кохав?

Я жадала.

А ти жадав?

Я чекала...

А ти чекав?

Я страждала!

А ти страждав!?

Я кохала?

Чи плачете ви нишком від усіх?,

навіть від себе,

ночами, у снах?

Коли ніхто, крім Бога,

не зазирає у вічі, у душу.

Чи плачете ви над часом,

марно витраченим цього дня?

Над марно сказаними словами?

Над почуттями, які розтриньканні

на ніщо?

Я плачу. У снах. І тільки.

О меланхоліє осіння,

Не тронь душі,

Не затумань очей.

Не стукай в серце так настирно.

Ти не торкайся його навіть,

Відчепись -

У біль закутайся,

У сніг запорошись.

Морозу й снігу

Місцем поступись...

О меланхоліє, 

Лети у слід лелекам.

"Короткі біографічні відомості

Життя Василя Стуса"... -

Тридцять три дати...

Чи це багато...

...Аби життя твоє

Взяти, брате,

Та спресувати

В тридцять три дати?...

Три - на дитинство.

Одна - на юнацтво...

Чотирнадцять дат -

На роботу й працю.

Дві - на виступи,

Правду й протести.

Ще дві -

Позначують арешти.

Потім шість дат -

На суди, на знущання,

На заслання та на відбування.

Одна дата - 

на одруження.

Одна - на повернення...

Одна - на останнє побачення.

І ще одна - на ніч,

Ту, що смертю позначена.

Є там ще одна чорна дата,

Про яку осоружно й писати!!!

Страшно й боляче уявити,

Як на світі ще можуть жити

Ті, що варті могили палити!?

Та засуджувати не буду:

Всі ми дістанемось

Вищого Суду...

Сорок сім років...

Тридцять три дати...