Зустріч
- 18.12.11, 10:36
Був грудень. Жінка стрімко йшла,
В волоссі вітер грав й мелодії плелися.
Зненацька її вгледів чоловік –
Завмер від здивування й зупинився.
Так і стояв. Парфумів шлейф
Залоскотав у грудях і десь нижче.
Красиво хід творила дама треф,
Підходила до чоловіка усе ближче.
Прийшов до тями – й двері відчинив
Мужчина, що пропав навіки.
- Дозвольте бути поруч, - говорив, -
Дозвольте бути Вашим чоловіком!
Ледь піднялися кутики губів
У жінки, що...
4