Голубці обрізали крила

Голубці  обрізали  крила, Голубка  ридає  від  болі, Пропала  свобода  і  сила, Вмирає  занедбана  доля. Не  вірить  нікому  нещасна, Боїться  людей,  утікає. У  парку  під  деревом  гасне, На  щось  невідоме  чекає. І  раптом,  на  небі,  у  хмарах Відчув  це  страждання  Ангел. Як  вітер  спустився  в  чарах, На  булих  конях  туманних. Узяв  на  руки  бідненьку, Поніс  у  світи  надії, Щоб  серце  згадало  неньку, Душа  занурилась  в  мрії. Спросоння  голубка  злетіла У  Всесвіт  живої  любові, Бо  щастя  її  забриніло На  вічній,  окриленій  мові.