Сни

В твоїх світанкових снах
                             я мавкою лісу була –
смарагдовий блиск в очах
                             і сукня з травою в тон…
І я до сих пір в ліси
                             шукати іду минуле,
збираючи щем роси
                             у чашу тремких долонь.

В твої вечорові сни
                             русалкою я являлась,
в очах вирувала синь,
                             у глиб течія несла…
Тепер лоскітлива ніч
                             у спогадах лиш зосталась,
сковзнувши в нікуди з пліч
                             вуаллю краплин тепла.

Я була у снах твоїх
                             веселки дівчам кирпатим,
в волоссі - стрічки доріг,
                             а очі із кришталю…
Тепер навіть в дивнім сні
                             нам більш не дано стрічатись.
Чому ж я, скажи мені,
                             по нині тобою сню?