Науково-популярна стаття про їжачків

        У наукових колах прийнято вважати, що їжачок не має ні голови, ні лапок. Цю помилку ми спробуємо розвіяти у наступному абзаці.

     Так ось, у їжачків є і голова, і лапки. Уф, розвіяли! Таким чином, їжачком може вважатися невелика одноголова тваринка на чотирьох лапках, вкрита тим, що важко взяти в руки. Але так як цей набір ознак не  завжди дозволяє відлічити їжака, наприклад, від свині, жаби або від обкакавшегося теляти, то таку класифікацію ми, вчені, відкидаємо. При більш близькому розгляді в товстих рукавицях їжачок з'являється перед дослідником у вигляді круглої істоти, яка харчується незрозуміло чим.

          При більш тривалому нагляді виявляється що їжачки харчуються яблуками та грибами, якими їм вдається зняти зі своїх голок на спині. Якщо їжачку налити на спину молока, він поїсть і молока.

      “Їжачки — хижі тваринки, - вважає відомий вчений-їжаковід Ї.Ї.Лесников. - Ледве зазівається будь-який гриб або яблуко — відразу опиниться на чіпкій спині колючого мисливця!” Це думка вченого. В дійсності все виходить трохи інакше. У пошуках прожитку їжачки тихо-мирно ходять по лісу, збирають гриби, яблука, все це наколюють на голки і несуть у норку. А ось пляшки вони не підбирають, що розповсюджена помилка. Просто багато горе-вчених приймають неголених бомжиків за їжачків.

       Підмічено, що при падінні з яблуні їжачки видають характерний для них гепаючий звук, а при спробі піднятися знов на яблуню їжачки видають серію інших, не менш характерних звуків. Голодною зимою їжачки завалюються до людини в будинок і всю зиму смокчуть молоко із блюдца. Молоко вони люблять більше за життя і від цього продукту перейняли багато корисного. Наприклад, ретельно і довго спостерігаючи за молоком, їжачки навчились згортатися. Деякі особливо хитрі тваринки забираються на зиму у ведмедячий барліг і смокчуть  ведмежі лапи.

      Природніх ворогів у їжачків немає, а із неприродних слід, як нам здається, виділити асфальтовий каток.      В разі небезпеки їжак згортається клубком, а коли небезпеки немає, він із задоволенням стає “на мостік”,  підставляючи сонечку своє ніжне рожеве черевце.

          Зазвичай їжачки ведуть себе досить миролюбно і ні на кого не нападають. Але загнаний у кут, зляканий і неголодний їжачок може проявити свою агресивність по всій підлозі. А їжачиха, яка захищає своїх їжачків, може в приступі сказу розірвати на частини крупного лося.

     До речі,  укол їжачка теж є небезпечним. Тому, повернувшись із лісу, першим ділом огляньте себе на предмет виявлення на вашому тілі їжачків. Виявивши їжачка, вийміть паразита із ранки, обробіть місце уколу йодом і обов'язково зверніться в Інститут Інфекційної Зоології за місцем проживання. Їжачок може бути носієм гепатиту-Ё!

       Існує думка, що всі їжачки дуже схожі друг на дружку. Що можна сказати з цього приводу? Так, є така думка, Але чи справедлива вона? Ось в чому питання. Давайте поміркуємо разом. Ось якщо поставити рядом двох  їжачків, то розрізнити їх важко? Важко. Але якщо взяти 100-150 їжачків, то напевно знайдеться один їжачок, який несхожий на 99-149 інших. Правда? Такі факти...      Із наукових книжок нам відомо, що всі їжачки поділяються на звичайних, морських і річних їжачків (так би  мовити “їржачків”). У деяких регіонах Росії взимку були відмічені їжачки-шатуни (катуни), які часто виходять із  лісу і нападають на фруктові і грибні ларьки. А на території Грузії мешкають їжачки, які відрізняються від наших тім, що у них не тільки на спині, а й буквально по всьому тілу ростуть густі, чорні, кучеряві голки.

       Їжачки — сови. На відзнаку, скажімо, від свиней, які жайворонки. Саме тому їжаки ведуть виключно нічний спосіб життя — казино, рулетка, піп-шоу і так далі. Багато легенд ходить і про так званого “пьяного їжачка”, але,  по-перше, їжачок не п'є. А якщо вже пощастило випити мирно згортається в клубок і сопе, а не хитається чорт його знає де, не буянить і не матюкається, як інші п'яні ссавці! 

        Між собою їжаки спілкуються за допомогою тупоту. Про нічний шлюбний тупіт їжаків ходять легенди. А нічний шлюбний шепіт їжака чутний на багато метрів! Широко розповсюджена думка, що якщо поєднати їжачка із змією, то вийде два метри колючого дроту. Це помилка! Під час такого з'єднання їжачок, як правило, пожирає свою  партнершу-змію, і ніякого дроту не виходить, а виходить ситий їжачок і більше ніж 100 г їжачого навозу. Між собою їжачки спарюються дуже рідко, тому що це дуже болісно. Рожають їжачихи ще рідше, тому що це ще болісніше. До цих пір незрозуміло, як їжаки з'являються на світ. Якщо вони  живородящі, то їжачихам треба поставити пам'ятник за життя. А з іншого боку, ніхто  не бачив їжакових яєць. Тому якщо ви раптом почуєте в лісі чийсь несамовитий крик, знайте — це їжачки злучаються з їжачками. Або народжують собі подібних. У російському фольклорі їжаки вперше згадуються на рубежі XІІІ-ХІУ—ХУ-ХУІ-ХУІІ—ХУІІІ-ХІХ століть під назвою  “колючий колобок”. До речі, російська буква «Ё» була вперше виголошена, коли людина розумна російська вперше наступила на їжака.

       І на останнє хотілося б дезавуювати ще одну помилку. Деякі учені помилково вважають, що їжаки сильно  псують повітря. Таким псевдо-дослідникам слід було б уважніше постежити за своїми колегами по лабораторії.

За першоджерела дякуємо сайтам  http://ejik-land.ru/ та skill.ru - yarry