На шафі з антресолями, Під стосами книжок, Лежать альбоми з долями, Заховані в куток. Як стане дуже холодно, І сумно, аж до сліз, Дістану кращі спогади Із дна старих валіз. І пилом припорошені, Пожовклі з тих часів, Немов на чай запрошені Посходяться усі. І промінцями теплими Всміхнуться із карток. І покладуть під пледами В найкращу з колисок: « Хай ніч плете мереживо І швидко плине час, Ти спи, а ми постежимо, Щоб дощ пройшов повз нас »

[Приєднана картинка]        Хочу поделиться секретом: пишу стихи! Может "стихи" - это громко сказано... Но прошу почитать и оценить... Заранее спасибо. Маргарита        Что такое любовь? Без крыльев лететь И петь... Что такое мечта? Летать до рассвета За ветром... Что такое смерть? Улетать в никуда Навсегда... Что такое жизнь? Идти и не знать, Что люди умеют летать...     

Однажды ты проснешься и поймешь Закономерное. Печали, радость, солнца лучик, дождь И жизнь, наверное. Ты улыбнешься, глубоко вдохнешь Слепую сырость. Однажды ты проснешься и поймешь, Что уже вырос. Однажды ты проснешься и поймешь: Ты - как другие. Тогда покрепче кулаки сожмешь И станешь былью. Из жизни ты все лишнее сотрешь, пусть не находят. Однажды ты проснешься и поймешь, Что все проходит. Однажды ты проснешься и поймешь, Что время лечит. И ты...

Читати далі...

Десь там за ріками й горами, Де плачуть верби, Із мармуровими боками Тримають білими руками Атланти небо. І сонце в них над головою, А знизу - море. Прикуті долею тяжкою, Та можуть дужою рукою Дістати зорі. Минають втомлені сторіччя, Та бачать всує, Як тіні із середньовіччя Кричать їм у саме обличчя: "Вас не існує!" Немає в господа нагайки, Та вже звикають. Не бачать їх людськії зграйки, І лиш журливі білі чайки Їм співчувають. Не можуть ...

Читати далі...

Видишь, там между тучь нарисовано белым пунктиром? Это в небе для нас оставляет свой след самолет. Я с тобою делилась бы всем, даже маленьким миром. Удивительно слышать, как сердца моторчик поет. Солнце лучиком света щекочет остывшие лужи, И осколками звонкими смех мой пронзит тишину. Мне казалось, что мир был тогда до безумия скучен. Звезды в угол окна моего оттеснили луну. Твои волосы пахнут весной и завядшим шалфеем, Но в глазах твоих много холодной, немой пустоты...

Читати далі...

Я - степовик.У мене воля в жилах, В моїй крові, в натруджених руках. Несе мене на жайворових крилах Червоне сонце - мій вогненний птах. Я - степовик. Прослалися дороги Із мого поля аж в Чумацький шлях. Я заплету-заплутаю тривоги У маківках й пшеничних колосках. Я - степовик. Мої пісні безсмертні, У них живе проста одвічна суть. Почуй їх у життєвій круговерті, Тоді й мене насмілишся збагнуть. Я - степовик. І доля синьоока Давно блука в нескошених житах. Пізнай...

Читати далі...

Життєвий простір - зоряна блакить, Комусь назавжди недосяжне небо. А їм отак-от крила в крила жить І розділяти хмари якось треба. Німе змагання. Заздрість тут німа. Хто переможе? Хто на цей раз вище? Повз них летять і літо, і зима, Їм все одно. Хай тільки вітер свище. У янгола є золотавий німб. В аероплана - крила срібно-білі. Внизу істоти здобувають хліб, Такі кумедні і такі змарнілі. Що до людей їм? Хай їм хоч чума! Життя - в польоті! Хто на цей раз вище...

Читати далі...

Сьогодні навкруги пустелі білі І не знайти вчорашніх нам доріг. У нас сьогодні знову заметілі – Ранкові зорі падають у сніг. Дерева, що колись були зелені, Тепер самотні і, мов мертві, сплять. І лиш ялиці, ніби наречені, В лісах, узявшись за руки стоять. Будинки, люди – все із сніжних кульок. Сніжинка тане від тепла руки. Весна заплаче краплями з бурульок, І зійде лід з замерзлої ріки. А може за вікном примара лише, І все це – дивна вигадака зими? А може то лиш ...

Читати далі...

На распятии прошлого-прежнего, По пустынной дороге шагая, Ожиданием неизбежного Жизнь слепую мы называем. Одни люди уходят безликими, а другие - как геростраты. Невиновен. Пусть будут уликами Страх пред смертью и боль утраты. Что кому на пути уготовано? Только все в одну точку приходят. Твое имя сотрется новыми - Так со всеми всегда происходит. Наша жизнь - это фарс, комедия, Или поиск какой-то истины. Все равно, одна смерть - трагедия, Миллионы смертей...

Читати далі...

"А дождь будет падать и падать, а потом земля напитается, и взойдет новый посев, каких раньше не бывало, и не будет плевел среди сплошных злаков." А.и Б. Стругацкие        Как тяжело в разгаре лета Порой дышать. А небо льет потоки света И благодать. И где-то в самом центре неба Горит свеча. Что людям нужно? Зрелищ, хлеба И палача. И небо будет нашим адом. А у земли Заканчивается прохлада И инсулин. А ты сидишь в четырех стенах И чуда ждешь. Так...

Читати далі...