Про співтовариство

Узнал,поделись c другим... Случаи из жызни....Правила жызни(вашe личное мнение)....Как "НЕ ПОПАСТь"(в разные попадалова!)....Отношeния......Пролом в вашeй судьбе........Если Вам,нечево написать в етом сообществе,значит ВЫ - СУЩЕСТВУЕТЕ.....
Вид:
короткий
повний

ЖЫЗНЕННЫЙ ОПЫТ.....

случайные афоризмы о мужчинах и женщинах....

  • 01.12.09, 16:28

Проблемы у мужчины начинаются не тогда,
когда женщина начинает раздеваться за его деньги,
а тогда - когда начинает одеваться на них.

Если бы мужчины знали, что думают женщины,
то были бы в двадцать раз нахальнее,
точно так же, как если бы женщины знали поближе мужчин,
то стали бы еще кокетливее.

Женщина хочет многого, но от одного мужчины,
а мужчина хочет одного, но от многих женщин.


Чем выше разрез на платье женщины,
тем легче ей бежать от мужчины,
но тем больше ему хочется бежать за ней.
Чем глубже вырез на платье женщины, тем легче она дышит,
но тяжелее - мужчина...

 

Когда мужчина зевает, широко разинув рот,
он показывает свою некультурность.
Когда женщина зевает, широко разинув рот,
она показывает свои возможности.

На свете есть лишь одна женщина, предназначенная тебе судьбой,
и если ты не встретишь ее, ты спасен.

Мужчина совершает насилие над женщиной, беря ее приступом,
а женщина над мужчиной - оставаясь неприступной

Успешный мужчина - тот, кто зарабатывает больше денег,
чем может потратить его жена.

Слабый пол силен ввиду слабости сильного пола к слабому полу. (с)


Відповіді на запитання та коментарі.


zivilizazia  Запитання:а розкажи, будь-ласка, що таке любов...і чи можна її випромінювати направо та наліво?

Відповідь: Зазвичай, ми розуміємо Любов, як почуття, яке ми відчуваємо до конкретної людини. У цьому контексті, Любов є стосунком з цією людиною. Тут ми маємо вузьке значення Любові.

Поговоримо про Любов універсальну. Ми можемо вдихати повітря носом, або ротом - різниця є, але не дуже значна тому, що обоє способи - природні.

Так само ми можемо сприймати світ через інтелект (головою), або - через об'єднувальний потік енергії, що тече через Серце.
Тут різниця - колосальна тому, що перший спосіб є неприродним, нав'язаним людині через сучасну цивілізацію, а другий спосіб - таким, що повністю відповідає нашій природі.
Протікання об'єднувальної енергії через Серце відкриває перед нами проникливе розуміння навколишнього світу, яке позбавляє нас звичного стану невпевненості та страху.
Цей процес дихання Серця і є Любов'ю універсальною.

Чим відрізняється любов до конкретної людини від любові універсальної. Механізм однаковий - поєднання через Серце, різниця тільки у тому що у першому випадку ми розкриваємо Серце перед однією людиною, а у другому - перед усім світом.

- чи можна її випромінювати направо та наліво?

У першому випадку ми дійсно випромінюємо Любов, у другому - енергія Любові, яка не належить нам, протікає через нас, через наше Серце, рухає нашим життям, та тече далі.

ЮНГ Коментар: Человек, как и вся вселенная, дуален.
Невозможно избавить его от ненависти и оставить с одной любовью. Также,
как магнит с отломанным "минусом" всё равно останется двухполярным.
Наверное.


Відповідь: Нас усіх навчили сприймати світ та розуміти його через інтелект. Виникає така схема: МИ - НАШ ІНТЕЛЕКТ - СВІТ.
Тобто, між нами та світом є прошарок (прослойка) - наш інтелект. Ми усі це навіть відчуваємо: - щезло відчуття свіжості, безпосередності життя - усе нібито через тоненьке скло.
Цей прошарок відгороджує нас від справжньої реальності - все більше починаємо жити у спогадах, мріях, думках.
Наш інтелект порушує природне життя тіла - воно покривається блоками та панциром, протягом усього життя накопичує стреси, починає хворіти. Ми усі до цього часу думаємо, що хвороби - від мікробів.

-
Человек, как и вся вселенная, дуален

Саме для інтелекту світ виглядає подвійним, дуальним. Якщо ми сприймаємо світ Серцем, він - цілісний. Ми переживаємо його цілісним.


Dudok Коментар: СУТНІСТЮ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ Є ПРОБУДЖЕННЯ - ЗРІСТ СВІДОМОСТІ ВІД НЕНАВИСТІ ТА СТРАХУ --- ДО ЛЮБОВІ...
А мне кажется,что в сегодняшнем мире все происходит наоборот.Люди полны
страха,ненависти,а еще всепоглощающего чувства зависти...

Відповідь: Так воно і є: сучасне життя наповнене страху, ненависті та заздрості.
Але, так відбувається не тому, що такою є наша природа, а тому, що над нашою з вами людською природою зробили насилля, обмежили її, та поставили у рамки.

Ви не задавали собі запитання, чому діти не хочуть йти у школу? Саме тому, що там вони відчувають насилля над своєю природою.

Ми маємо перестати сприймати сучасне життя, як належне. Саме з цього моменту ми можемо шукати нове.
Як це зробити? Виберіть свою найболючішу проблему, яка ніяк не вирішується, або хворобу, яку не можете вилікувати остаточно, та спробуйте подивитися на них, як на благодать, як на спосіб змінити своє життя.

K-ATRIN Коментар: Хорошая книга--как введение, азы--для
понимания нашей природы. Люди до 30 ещё полны иллюзий и ещё не набили,
если так можно сказать, достаточное количество шишек, чтобы об этом
задуматься .. У них преобладают материальные проблеммы и они пытаются
их решить , как материалисты. Это где-то к 30 , когда что-то стабильно
не решается и когда уже знаешь , что такое "не везёт" . начинаешь
искать другие методы и возможности , чтобы с этим бороться. Думаю, что
для таких. кому около 30 и больше , эта книга и твоя работа будут очень
даже в помощь. И тут я с тобой согласна--нужно желания узнать и понять
что-то сокровенное о себе . Это насильно никому не объяснишь .
Дякую.

Відповідь: Вимушений погодитися. Досвід показує, що свідомість молодих людей настільки захоплена матеріалістичними бажаннями, що їм здається, нібито життя - це бенкетний стіл, з якого дуже хочеться наїстися. Потім вони підходять до столу, та помічають що усе давно з'їли, та їжі на всіх не вистачило. І починається боротьба за індивідуальне виживання.
Така зацікавленість у матеріальних досягненнях сформоване матеріалістичним світоглядом, і якщо на цьому етапі життя запропонувати молодій людині інший шлях. вона ще не готова його прийняти.
Виключення складають тільки молоді люди з пробудженою свідомістю, або ті, хто відчуває всередині духовний поклик.

Anna Nev Коментар: Человек считает, что страдания ему
причиняет окружающий мир, не осознавая, что к происходящему в своей
жизни он тоже имеет непосредственное отношение. Внешние события
являются следствиями внутренних причин. Когда человек начинает путать
следствия с причиной, он вообще делает свою проблему неразрешимой.


Відповідь:
Кожен з нас живе в конкретних матеріальних обставинах життя. Ми відчуваємо себе залежними від обставин, які здаються нам просто втіленням реальності.
Ну дійсно, що може бути більш реальним, ніж квартира, у якій ти живеш, здоров'я твого тіла на сьогоднішній день, люди, що тебе оточують? Тобто: ми залежимо від обставин.
З іншого боку, як ви пишете, обставини життя породжені нашим внутрішнім світом, нашою свідомістю, тобто - вони залежні від нас.
Отримуємо замкнене коло: ми бідні, бо дурні - а дурні, тому, що бідні.

Як вирватися з цього замкненого кола?

Соціум пропонує єдиний варіант - вирватися нагору, тобто завоювати високий матеріальний та соціальний статус. Ця пропозиція створює у нас всередині  напруження, в якому ми перебуваємо все життя. Навіть, якщо ми змінюємо свій соціальний статус, напруження залишається всередині.

Є ще один варіант. Як виявляється, існує ще один рівень реальності, передуючий (предшествующий) матеріальному плану. Це - духовний рівень.
Саме вихід на духовний рівень дозволяє вирішувати коріння проблем, що у свою чергу проявляється на матеріальному плані.

Значить: вихід у тому, щоб вийти на духовний рівень реальності.

vara1602 Коментар: я не смотрю рекламу, ...
по жизни я не могу быть как все, мне не нужна
идентификация с окружающими,.... сам собой родился когда-то ответ на
вопросы по этому поводу: "Я-НЕ В СТАДЕ", а оказыватся он очень созвучен
тому , что говорят тибетцы


Відповідь
: З погляду тибетців, кожна людина є містичною істотою, яка своєю свідомістю створює реальність. Це можна зрозуміти так: матеріальна реальність не існує сама по собі. Вона створена людською свідомістю та постійно підтримується нею.
Це, щось на зразок наведеної голограми. Якщо певна критична кількість людей на Землі щезне, то зникне й голограма матеріального плану.

Так само, по принципу наведеної голограми, існують решта тибетських світів. Кожен з них створений свідомість людини.
Але незважаючи на залежність світів від людської свідомості, вони дійсно існують.

Більшість людей, як вказують тибетці, перебуваючи у людському тілі, знаходяться у тваринному стані свідомості внаслідок невігластва - небажання визнавати духовну природу реальності.
І все-таки, незважаючи на це, кожна людина несе у собі вогонь духовного усвідомлення. Вона здатна усвідомити це, та вийти із стада.

Anna Nev Запитання: у меня ???? гордістю - світ богів, а не могли б Вы, объяснить более подробней, так как у меня тут ступар получаэтся.

Відповідь:
Гордість у даному контексті, це не гордість буденної людини, з
будь-якого приводу. Тут йдеться про гордість духовно усвідомленої та
реалізованої людини з приводу своєї божественної природи.

Далі, коли ми говоримо про світ богів у тибетців, не слід змішувати з богами в різних релігійних традиціях. Тут різні картини світу, це не ті боги, про яких ми знаємо з християнства.
Приклад тибетців я навів тільки для того, щоб показати вам ту цеглинку, з якої складена реальність. Як виявляється: ця цеглинка існує, але вона породжена людською свідомістю.

Матеріаліст вважає, що ця цеглинка існує сама по собі, незалежно від нашої свідомості. 

У християнській традиції вважають, що цеглинка була створена Богом, а потім вона стала існувати, як матерія (маємо наступне злиття з матеріалізмом).

Маємо безліч поглядів та теорій
. Як визначити, яка з них правильна? - прислухаючись до своєї людської природи, до свого тіла, до містичних відчуттів, якщо ми їх відчуваємо. А якщо ні, то нехай вами рухає цікавість, та бажання перемін.

І наостанок: коли я відкрив блог, та побачив півтора десятка коментарів - дуже зрадів, та здивувався. Вперше за тривалий період життя я зустрів таке розуміння та зацікавленість.

 Дякую вам - мої Друзі.

З Повагою,...

Umi

Umi

Я сегодня так вкусно покушал!!!... (Письмо к П.)

Добрый вечер...

Делюсь, потому что просто не мог не высказаться.
Вобще, я люблю вкусно покушать и толк в хорошей еде знаю. Мой дядя научил меня подходить к этому вопросу с особым приготовлением и чувством. Конечно, потреблять пищу размеренно и на протяжении сорока минут, как учил меня старший родственник, я так и не научился. Да и времена, сами знаете - бежим куда-то, торопимся жить. И вот такие эпизоды на моем пути отпечатываются в памяти сладостными следами, которые так и хочется иногда лизнуть ))

Сегодня у меня была встреча с Партнером и дизайнером, который помогает создавать новый облик нашего Дисконтного клуба. На встречу я несколько опоздал - пробки, пятница (а, честно говоря, я просто немного задержался, но им об этом не сказал). Вобщем День осовобождения Киева от киевлян и гостей столицы )) Забежал в зал для некурящих, скинул с себя верхнюю одежду и прыгнул на диванчик. Мои собеседники уже заканчивали что-то заказывать, я услышал что-то там "рис, эспрессо, сок". Из всего мне стало понятно, что будем "комплексовать" или, как сейчас говорят, закажем Бизнес-ланч. Ланч у нас действительно был бизнес. Это уж точно. Зная своего Партнера, я мог смело предположить, что ерунду какую-то он не закажет. Потому, я бросил официантке: "Мне то же самое, только сок я буду - манго".

Ну и закрутилось. Нам быстро принесли сок и эспрессо. Кофе я заказал так... сам не знаю зачем. Я его не пью. Просто он входит в бизнес-ланч в тех местах. Но, выпил... Понравилось ))

А дальше начинается самое интересное. Принесли борщец наш украинский. Наваристый, как у моей мамы (с ней я говорил по телефону, как раз, стоя в пробке). Сметанка замечательно обволакивала настоящее содержимое настоящего борща. Горячий с кусочком белорусского хлебушка. Вобщем борщик зашел презамечательно. И мне так сразу полегчало и так сразу отлегло. И беседа заладилась и все сложилось.

Второе блюдо принесли не быстро (хотя, может это я придираюсь), мой Партнер умело создавал ауру напряженного ожидания. У него просто встреча была назначена с каким-то очень важным клиентом в другом конце города, вот он и торопился.
И тут приносят то, что меня потом просто покорило. Я конечно знал, что Дима делает хороший выбор, но это блюдо вернуло мне веру в существование кулинарных гуру, утраченную уже давненько.
Честно говоря (и мне так стыдно), я не помню как оно там называлось (вернее и не знал), но это некое переплетение мягенькой отбивной, в обалденно умело приготовленном кляре, с умопомрачительным рассыпчатым рисом и (вот тут я могу путаться) салатом из свеклы с яблочком, гранатом и мясное там что-то было. Я так думаю, это была курочка.
Вобщем, ребята... тает во рту! Я попробовал по-разному. И смешивал салат с рисом - класс! И кусочек отбивной с салатиком сверху и прямо-прямо в рот! У-м-м-м... Вобщем был у меня там целый фестиваль оригинальной кухни. Умял я все это очень быстро. И что вы думаете? Наелся! При том с таким кайфом...

Музыка в этом заведении однозначно способствует пищеварению - и это факт! Сколько сидели общались - не мешает, не надоедает. У места этого есть и своя история. Эпицентр демократии и очень выдержанный стиль. Мой Партнер с приятными воспоминаниями об этом месте поведал, что там раньше атмосфера была специфическая, но всегда приятная душе - собирались свободные художники. Я раньше там не был и вечером не бывал. Еще по городу хвалят здешние коктейли.
В конце нашей трапезы я получил еще одно приятное сообщение. Стоимость такого бизнес-ланча оказалась (как для такой еды) всего 50 гривен. Вот только на бизнес-ланчи дисконтная карта petit club не действует. А так - 7%.

Мы расплатились и поднялись на улицу. Вниз развернулась улица Костельная к самому Майдану. Отсюда видны многие его элементы. Воздух свободы и мудрости Киева. Тут - его сердце, тут - его мы!

Благодарю за внимание, праздник продолжается.
Заходите на сайт этого заведения www.cafedelmar.com.ua

С уважением, Александр Грейди

Наскільки реальним є світ, у якому ми живемо?


Запитання:  скажіть, чи не ризиковано під час такого жорсткого режиму правління, як демократія, виходити з кола користувачів реклами? І чому Ви по-правді не кажете, що чекає на тих, хто послухається Ваших порад. В будь якому випадку люди мають право знати правду!

Цитата: кожна людина живе у своїй індивідуальній реальності.

Відповідь: Можливо, наведена цитата поки що залишається для вас метафорою.
Але давайте розглянемо цю тезу, з позиції знань, накопичених Тибетом.

У київському видавництві Софія вийшла книга "Сияющая пустота", авторка - Франческа Фримантл. У книзі, учениця тибетського лами Чогьям Трунгпа Рінпоче описує бачення світу тибетцями. Дозволю собі використати уривки тексту з цієї книжки без виділення наведених цитат.

Тибетська картина світу складається з шести світів:

- світ жителів пекла;

- голодних духів;

- тварин;

- людей;

- заздрісних богів;

- богів.

Людина може існувати у кожному з цих світів безпосередньо: у формі безтілесної сутності в період між смертю та новим народженням, та дотично (косвенно): у людському тілі через переживання психологічної реальності одного з шести світів.

Ми, люди, під час тілесного існування, стикаємося з іншими світами тільки в рамках своєї людської природи: можна сказати, що ми бачимо тільки тіні, чи відбитки цих світів.
Кожний світ обумовлений однією з шести пристрастей, яка володіє нами:

- агресією - пекло;

- жадібністю - світ голодних духів;

- невіглаством - світ тварин;

- пристрасністю - світ людей;

- заздрістю - світ заздрісних богів;

- гордістю - світ богів.

Давайте розглянемо існування психологічної реальності світу жителів пекла. Цей світ породжений безмежною агресією. Від агресії позбавитися дуже важко тому, що вона надає людині надмірну впевненість у своїй правоті. У всіх своїх проблемах ми звинувачуємо інших людей, нам хочеться знищити увесь світ, адже він задає нам стільки болю.

Насправді, світ - це тільки дзеркало, наповнене нашими власними віддзеркаленнями.

Переломлюючись у ньому під різними кутами, наша агресія повертається до нас у потворно перебільшеному вигляді, породжуючи жахливі галюцинації. Ми занурюємося у стан безмежної замкненості, характерної для перебування у пекельному світі.
Ми готові спопелити увесь світ силою своєї лютості, ми намагаємося настрашити свого ворога та позбавити його волі, але замість цього кошмари переслідують нас самих уві сні та наяву. Людина, що знаходиться у цьому стані свідомості, нерідко не помічає своєї агресивності та не усвідомлює, як вона відбивається на навколишніх, їй здається, що страждає тільки вона одна, що саме вона - жертва чужої ворожості. На кожний її вчинок світ відповідає такою самою ненавистю, яка палає в її власному серці.

Так ми створюємо внутрішню реальність, яка перемішується з зовнішньою
реальністю, тепер відрізнити одну від другої стає неможливо.

 
Кожна людина живе у своїй індивідуальній реальності, яка є співзвучною з реальністю одного з шести світів. Жадібні люди живуть життям, наповненим почуттями світу голодних духів, невігласи живуть почуттями тварин.

Світ тварин дуже близький світу людей. Більшу частину свого буденного життя люди зводять у тваринному стані свідомості, приймаючи все, що відбувається з ними, як належне, перебуваючи у напівсонні, не прокидаючись  до духовного усвідомлення.
Як правило, люди з яскраво вираженими рисами тваринної свідомості консервативні, солідні, поважні, та справні, мають чітку систему цінностей та сильне почуття ієрархії.

Головною особливістю тваринного стану свідомості тибетці називають - НЕВІГЛАСТВО.

Невіглаством вони називають небажання визнавати духовну природу реальності.


Тепер  давайте повернемося до запитання.
Коло користувачів реклами в рамках тибетської картини світу відповідає стану свідомості світу тварин, адже тварини в першу чергу направлені на задоволення своїх базових потреб. У цьому своєму прагненні тварини неймовірно терплячі та наполегливі. Це відбувається тому, що їх кругозір обмежений: вузенький світ тварини зводиться до індивідуального виживання та продовження
виду.

Незважаючи на те, що українській "псевдоеліті" вигідно поширювати тваринний
стан свідомості на все суспільство, та перетворювати людей у споживачів, це не відбирає у кожного з нас можливості змінити напрямок свого життя. Було би тільки на це наше бажання.

Тибетці впевнені, що після смерті безтілесна сутність людини залишається у прижиттєвому стані свідомості та створює навколо себе один з шести світів існування. Механізм цього явища нагадує собою процес сновидіння.

Безтілесна сутність людини, наповненої любов"ю, засинає та потрапляє у сновид-ний світ, керований любов"ю.

Так само безтілесна сутність людей, життя яких було наповнене ненавистю, потрапляє у сновид-ний пекельний світ.

Це і є тибетське бачення раю та пекла.

На останок додам, що тибетці вважають наш матеріальний світ, також створеним сумісним сновидінням людей. Саме тому вони називають сном життя непробудженої людини.

Тепер конкретно по суті вашого запитання.

СУТНІСТЮ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ Є ПРОБУДЖЕННЯ - ЗРІСТ СВІДОМОСТІ ВІД НЕНАВИСТІ ТА СТРАХУ  ---  ДО ЛЮБОВІ.

ЛЮБОВ ЦЕ НЕ ПРОСТО ПОЧУТТЯ, АЛЕ РЕАЛЬНО ІСНУЮЧА ФОРМА ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ, ДОСЯГТИ ЯКОЇ МИ МОЖЕМО ЧЕРЕЗ ВІДКРИТТЯ СВОГО СЕРЦЯ.


Саме тому, найгірше, що може статися з нами у житті - не почути про це, або почувши, відмовитися від цього.

З Повагою,...

Розумію, що написане є надто стиснутим, тому буду радий вашим запитанням, щоб детально розкрити тези, які викликають вашу зацікавленість.

Стенография души

Стенография души

Душа посмотрела на Бога, смутясь,
Всевышний улыбкой погладил...
"А может, не счас, не тогда родилась...
А может мне мысли поправить...?
А может быть мне не проситься в полет,
А просто пешком, перелесьем...?
Иль шлепать по лужам… иль наоборот,
Чтоб стать всем чуть-чуть интересней?"

Улыбка на небе меняла цвета,
Бог облаком мягко укрылся,
Господь все молчал, но скатилась слеза…
И мир на микрон изменился...
"А может мне просто принять и простить...
А может еще чуть подправить...?
Скажи только, что мне сейчас изменить,
Ведь сердце болит, ум лукавит..."

Но по небу тучки бежали легко,
Улыбку полой накрывая,
Бог долго молчал… наверху высоко,
Хоть душу в пути не оставил...
"А может… наверно… немного, чуть-чуть..
Да так, чтобы всем было место…?
Я мир пересдам, я скажу свету - будь
Рецепт только дай счастья-теста...?"

Но Бог все молчал, и металась Душа
Пытаясь исправить ошибки…
Искала, молилась, хотела дышать,
И снова просила улыбки…
Бросалась в надежду, крутила мечту
И в омут сомнений играла…
А после шептала: «Прости, не могу…»
И, крылья расправив, взлетала.....
(Вельма)

Желание любить - ещё не грех

Желание любить - ещё не грех,

Любимым быть - ещё не прегрешенье.


И жалко мне порой смотреть на тех,


Кто отрицает это утвержденье.



Не говорите, что любить грешно,


Когда хотите выглядеть умнее.


Такое слышать, право же, смешно


От тех, кто ненавидеть лишь умеет.



Молчите лучше, зависть затая,


Падите ниц, возденьте к небу руки


И восхититесь теми, кто, любя,


Познал блаженства сладостные муки



Поверьте, что в любые времена


Лишь избранным любовь была дана.



Степан Кадашников






Прикол из жизни (не мое, но решила выставить в блог)

Такой респектабельный мэн знакомиться с очаровательной ДЕВУШКОЙ, ведет ее
в оперу, потом они едут в ресторан, оттуда они едут на его шикарном Ягуаре
пить кофе к нему в загородный дом... Там камин, шкуры, коньяк, шампанское,
массаж ступней, негромкая музыка.... Ну и все дело уже идет к этому
самому..... И вдруг он ей говорит "Давай не будем торопиться, дорогая!" -"?"
-"Поедем в зимний лес" У девушки - культурный шок. Теперь они садятся в   его   Land Cruiser едут в зимний лес. Лапы елей под луной сверкают укрытые снегом....
Он останавливается, выходит, помогает выйти ей, запутавшейся в шубе,
открывает багажник.... ... и достает двустволку. Наводит на нее и
говорит" Раздевайся". "?????!!!!????" Мороз -15 Она раздевается, он говорит
"Лепи снеговика!" "Какого снеговика?
Вообще охренел?" Он досылает два патрона....
... и она начинает лепить снеговика. Минут через 40 снеговик готов.
Загляденье - с носиком, пуговками.... Он говорит Ну, одевайся. Накидывает на
нее шубку, они возвращаются на виллу, там опять камин, шкуры, грог.... Через
какой-то час она уже снова может говорить, ну и первый вопрос, ессно, "ЧТО
ЭТО БЫЛО!!!!!?????????" Он невозмутимо отвечает "Да понимаешь, я в постели
не очень, а снеговика ты НА ВСЮ ЖИЗНЬ ЗАПОМНИШЬ...

Мне кажется это для девочек, которые хотят богатых мужчин и не думают что за этим может последовать.lol
НУЖНО ВСЕГДА УМЕТЬ ВО ВРЕМЯ УХОДИТЬlol

Какое Счастье быть Любимой!


Какое Счастье быть Любимой!

И это сердцем ощущать.


Какое Счастье быть Счастливой!


И знать,что Милый рядом Есть!


И знать,что Счастлив Он


со мною..


Что думает и любит


с каждым днём сильнее.


Боже!... как приятно


....слышать от тебя,


Такие нежные слова...


Что ты, по мне скучаешь....


И грустИшь ты обо мне...


Какое Счастье быть Желанной!


И это с нежностью


в Твоих глазах читать.


Чем больше я,с Тобой общаюсь


Все сильней в тебя влюбляюсь.


Всю Любовь Тебе отдам,


Нежностью своей укрою


от ненастья и невзгод.


Ты возьми с собою...


Поцелуй моей Любви...


Пусть он нежно согревает


И надёжно охраняет


От ненастья и беды....


Ты возьми с собой в дорогу


Поцелуй моей любви..


хорошо ведь знать..что рядом...


есть Любовь....


про которую так долго


Ждал и ТЫ!



Какое Счастье быть Любимой!


Какое Счастье быть Счастливой!


Какое Счастье быть Желанной!


Какое Счастье ПРОСТО ЖИТЬ!
Анастасия Шарова





Почему???

Некоторые люди скрывают свой ум гораздо тщательнее, чем свою глупость.
ПОЧЕМУ???

Одиночество мужчин...

  • 21.11.09, 16:00
иногда я с ужасом думаю... каково быть мужчиной?...
по большому счету... о нем... о мужчине... никто не думает... каково ему жить?..
о тюленях и морских котиках думают больше...
все (не будем показывать пальцем) думают только о том.. любит-не любит... делает-не
делает... приедет-не приедет... изменит- не изменит... женщина... зависимая от мужчины..
похожа на пленника... которому вывернули руки и привязали локтевыми суставами к
кому-то другому... к ее мужчине... чуть он шевельнется... она шипит- "мне больно!"..
когда он замирает... она дергает -- ты чего замер?... ты жив?... ты как ко мне относишься?..
это я утрирую.. как всегда... но по большому счету... всмотритесь в зеркало...
по-настоящему думать о мужчине может женщина... которая либо от него ничего уже не
ждет... либо которую он называет мамой...
все больше моих знакомых мужчин жалуются на одиночество... выглядят одинокими...
выбирают одиночество... иногда им нужно.. чтобы мы их просто погладили и не
задавали вопросов... к стыду своему...я могу погладить... но в большинстве случаев не
удержусь от вопросов... потому что беспокоюсь за себя...за наши с ним отношения...
большинство моих знакомых женщин так или иначе... не мытьем так катаньем...
вытягивают из мужчин отношение... хоть какое-нибудь...
между тем... мужчина устает и закрывает глаза... он больше не хочет видеть ни свой
бизнес... ни свою женщину... ни свою глобальную ответственность за все... если у него
что-то не получается...он мудак... он живет с ощущением "я мудак"... и у него нет
волшебного слова "зато"... это у нас все проще... у меня не все ладно на работе...
но зато муж хороший... у меня ни мужа... ни работы... но зато ноги... и грудь... ну да... я
толстая...но зато Манька еще толще... у мужчин это "зато" почему-то не работает...
правила их честны... строги и просты... у тебя яйца большие... но зато нет карьеры... ну
ты и мудак... у тебя бентли... но зато нет любимой женщины... ну ты и мудак... у тебя
есть любимая женщина... но зато нет бентли... ну ты и мудак...они вечно встроены в конкуренцию -- раз... и в иерархию -- два... они вечно
выясняют...кто из них щенок.... и кто главный на площадке... и иногда.... приходя домой...они просто хотят лечь лицом вниз и закрыть глаза.... в одиночестве... потому что если
не в одиночестве -- то опять мудак... слабак и тюфтя... я бы никогда не смогла быть
мужчиной... я слабак и тюфтя... и часто реву под одеялом... и мне никто слова не
скажет... я сама себе слова не скажу... а у настоящих героев жесткое табу на это жаление...
я была молода...а мой муж строил бизнес... в 90-е годы... он приходил домой и
ложился... закрыв глаза... а я хотела... чтобы он со мной поговорил.... и он говорил...
едва живой от усталости...
потом... уже в своей незамужней жизни... я хотела от любимых мужчин еще чего-то...
чтобы любил.... чтобы женился... чтобы розы... не делай мне больно... не шевелись... или шевелись - и делай мне хорошо... что они при этом чувствуют?.. чем дальше в
лес... тем меньше я в этом понимаю... и когда у меня хватает фантазии представить...
что им надо иногда чтобы их просто приняли и поняли... и молчали... и принесли чай...
и все это - не сегодня и не завтра... а долго... долго.... пока все не наладится --
тогда мне кажется... что я все понимаю... тогда исчезает пол... и остаются просто два
взрослых человека... которые могут сделать друг для друга что-то хорошее...
поддерживающее... дружеское... любящее...
я впервые в жизни об этом всерьез думаю... мне кажется... они становятся все более
одиноки и заброшены на фоне всех этих курсов для стерв и женской
самостоятельности... и им нельзя никому об этом говорить... об этом своем
нарастающем одиночестве... и из этого жалельного места... из этого беспокойства у
меня больше никак не получается что-то от мужчины хотеть... хотя с точки зрения
успешных женщин я получаюсь полный мудак... ведь у меня нет шубы... мужа и даже
регулярной смски "спокойной ночи"... поэтому не берите с меня пример... не надо...(с)