…I znowu sobie zadaj pytanie: Czy to jest przyjazn , czy to jest kochanie ? Mickiewicz [Приєднана картинка] http://blog.i.ua/user/1633264/394054 ЛЕСЯ УКРАЇНКА На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється...

Читати далі...

Тут пусті манери і звання, Тут не владні воїни і судді. Казиться над світом вороння, Справжнє панство голого безлюддя, Де окремо тіні і земля, Де несправжнє править ілюзорним, Де безликі зорані поля Під крилом у воронів дозорних... Вороже від племені біди, Вічний стогін віри і моралі! Ти гніздишся в душах молодих, Де фальшиве все, окрім печалі. Ти загидив душі стариків Жадібним збиранням бутафорій, Безладом змарнованих років, Брудом перекручених історій. Справжнє ж – сум...

Читати далі...

Щастя, здавалося, близько, так близько – Руку б підняти, і взяти за коси! ...хмари летіли так низько, так низько... І у руці залишила намисто, Зроблене Майстром Віків, Злотолиста Осінь! Не забарилися дні, пролетіли. Світ же – незмінний. Як вчора, так нині листя жовтіє І знов задощило... Щастя ж і досі мене не зустріло. Чи не помітив колись, в біганині? Та, як жебрак, простягаю долоні, Щоб навмання ухопити незриме. Може впіймаю за коси холоні Зиму!

Ворон летить над світом з мокрим горіхом у дзьобі, А під крилом чорніють мертві осінні лани. Хто я на тій жалобі? Вітер в людській подобі? Ворон украв моє серце – спробуй тепер, дожени! Спробуй знайти й відбити добре, забуте, миле – Все, що загріб, спаплюжив наглий крадій, руйнівник. Ворон забрав удачу, звів дороге в могили, Він заклював безсилих, вирвав серця і зник. Спробуй! Ліси з порфіру, наче вали океанні, Плинуть за край – за ними щезло стрімке крило. Ворон украв довіру...

Читати далі...

[Приєднана картинка]А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо.... Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!http://blog.i.ua/user/1727364/363787/#p1 ( Відеододаток до замітки від 02.12.09, 22:11 )

Щоб описати щось важливе, Підходять лиш прості слова, Помпезне є завжди цинічне, Правдива тільки простота. Тому, що описати мрію, Мені достатньо з слів усіх, Лиш ці - Це дім щасливої родини, Де завжди чуть щасливий сміх.

Найкращий відпочинок - це без діла, Весь день валятись на дивані, Як в комі, чи після похмілля, Як у болоті бегемот в саванні. Маленький столик, пиво, пульт, Приглушено кричить ТБ, Ну інтернет іще, мабуть, І впевненність - ніхто більш не прийде. Ковбаска, сир і трохи овочей, Лиш холодильник змусить відвести, Бездумний погляд змучених очей, Від монітора і кудись піти. Благословенна і святая лінь! Хоч кажуть, час насправді плинний, Я дякую тобі за часу плин...

Читати далі...

Хочу вмерти у чистому полі, На гарячій, прожовклій траві, Щоб без смутку, без сліз і без болі, Без вінків на чорній труні. Без горба, без хреста, без молитви, І без слів на мрамурі плит, Краще крук хай виклює очі, Та продовжить свій вічний політ. Дикий пес хай протяжно співає, Наді мною прощальні пісні, Усміхнись, я навік залишаю, Душу небу а тіло землі.

Я в середені кокона, камери, клітки, А вірніше у коробці черепній, І я з відти поглядую зрідка, На бардак на планеті моїй. Я равлик у своїй фортеці, Не зрозумілий і не любимий, З залізною маскою на обличі, Помилуваний та не родимий. Я одвічная черепаха, Що заснула на піску, І завмерла ві сні від страху, Що я міг, але не прийду. Знаю, що я піраміда, Обтесане каміня, Зірка моя не зійде, З прополотого коріння...

Ще тільки квітень на дворі, А я чекаю осінь, Ці плями сонця у вікні, Не бачити б їх зовсім. Зелена плісінь покриває, Прекрасно-чисту пустоту, Та в змінах радості немає, Зі змінами лиш в смерть росту. Яка невимовна гидота, У перегної цілий світ, Заражена життям планета, На найбруднішій із орбіт. Куди й поділась чорно-біла, Абстрактна ясність холодів, Зима сама красу творила, Та не чекала глядачів. Відкину сумніви, бажання...

Читати далі...