Червоне...

     Червона китайка та малиновий козацький прапор теж мають дуже давню історію. Рештки червоного поховального покрову археологічно зафіксовані в могилі Івана Сірка, що помер 1680р. Під червоною китайкою ховали в Україні навіть у 18ст., але тільки козаків.
Безпосередні пращури козаків дружинники Київської Русі теж любили червоне. Цей колір переважної більшості стягів, корогв та знаків княжої дружини на мініатюрах давньоруських літописів. І у літописах, і в «Слові о полку Ігорівім» безліч згадок про червоні щити, корогви, стяги, княже крзно. І це загальноіндоєвропейська військова традиція. Червоний бойовий одяг носили спартанці та воїни Риму. У плащах такого кольору йшли на бій кельти та стародавні перси. Археологічні рештки свідчать, що скіфи та сармати теж фарбували бойовий панцир та зброю в червоне.
     Стародавні арії були, як зазначалося, вогнепоколонниками. Червоне полотнище символізувало бога вогню Агні. Беручи червоний прапор у бій, арії вірили, що на їхньому боці воює сам Агні та інші Боги. Бойовий клич «з нами бог» був не абстрактною формулою. Оскільки арії спалювали померлих, то червоний колір був також кольором жалоби. Тому перед спаленням воїна вкривали червоним. В одяг такого кольору людину вдягали перед стратою. Міфологія зображує бога потойбічного світу Яму в червоному одязі. Кольором військової верстви кшатріїв був саме червоний.
     Отже, червоний колір в індоєвропейській традиції є символом війни, воїнів, військової аристократії, а також жалоби та відродження. Його культурно-історичні корені простежується археологічно з 4 тис. до н.е. в українських степах, які були індоєвропейською та індоіранською прабатьківщиною. Тому немає підстав виводити малиновий (червоний) козацький прапор від коьору польського прапора, нібито дарованого запорожцям королем Стефаном Баторієм наприкінці 16ст. Водночас нелогічно вважати червоний прапор національним стягом Української держави, адже червоне знамено було військовим символом усіх індоєвропейських народів.