Доброї суботи!

Вашій увазі пропонується чергова збірка приємної спокійної музики з України.

1. Тріо Один в каное народилося у Львові на початку 2010-х. Музиканти є самоучками й також мають роботу, не пов'язану з музикою. Організацією концертів займаються самотужки. Ірина Швайдак пише пісні та співає їх, Устим Похмурський грає на гітарі, Ігор Дзіковський — на перкусії. Попри мінімалізм у звучанні пісні чомусь беруть за душу. Особливо — ця.



2. Група Electromush переспівує пісні народів світу в сучасній електронній обробці. Музиканти не гребують експериментувати з різними предметами, що взагалі-то не є музичними інструментами. Солістка Петра вже співала в нас раніше, але не з учасниками групи. Колектив очолює електронщик-клавішник Богдан Бутов, на бас-гітарі грає Сергій Усик, на ударних — Микола Томасишин та Анатолій Шмаргун. Послухаймо литовську народну пісню.



3. Киянка Тетяна Янковська, поспівавши в колективах Preslee та Devil Race, вирішила зайнятися сольною кар'єрою. Весь музичний матеріал пише сама в себе вдома.



4. Hana Bartok із Чопа Закарпатської області взяла собі псевдонім на честь угорського композитора Белли Бартока. Закінчивши консерваторію за класом скрипки, вирішила заспівати свої авторські пісні. Виходить непогано.



5. Алла Московка, народжена в Полтаві, з дитинства займається музикою. Під час навчання в Києві з 2002 року вона проспівала 2 роки в Tomato Jaws разом із Наталією Жижченко (Onuka). Деякий час була DJ та вокалісткою в київських клубах, із 2007 року стала новою солісткою та авторкою пісень групи Gorchitza. З 2012 року, підписавши контракт із відомим західним лейблом Firework Sound, почала сольну кар'єру як Alloise. 2014 року її кліп потрапив на екрани MTV USA — уперше для музикантів із України. Будемо слідкувати за подальшими успіхами співачки.

Доброго дня!

У цій добірці прозвучать дещо дивні, але недостатньо важкі пісні.

1. Почнемо з уже дещо відомої електронної групи Zapaska в розширеному складі (golden family). Започаткували електронний колектив соліст групи "Пропала грамота" археолог за фахом Павло Нечитайло з Кам'янця-Подільського та бард із Червонограду Львівської області, колишня учасниця групи ЧеЧе Яніна Шпачинська. Нещодавно до них долучилися "живі" музиканти Анастасія Агаркова та Олександр Вишня. Фішками гурту є looping (запис наживо фрагментів і програвання тут же в записі) та мінімалізм у всьому.



2. Група Foa Hoka фактично є ровесницею Незалежності. Це переважно студійний проект, однак інколи музиканти виступають у клубах. Ідеологією групи є ескапізм, тобто втеча від жахливої реальності. Музиканти навіть свій власний лейбл назвали SKP Records. У творчості, особливо ранній, переважає електронна музика. Екстравагантний лідер Дмитро Куровський, уродженець Чернігова, малює, робить інсталяції та шалені перфоманси (див. його сайт). Зараз у групі грають також Євген Ходош та Сергій Проценко. Вашій увазі пропонується відео з 20-літнього ювілею колективу (2011).



3. Familia Perkalaba — відома гуцульська група, що з далекого 1998 року грає фолк-рок із елементами регі та панку. Назва пішла від однойменного хутору на кордоні з Румунією. Склад групи часто змінюється, на даний момент співають переважно Юрій Шацький та продюсер Олег "Мох" Гнатів, а підспівує майже весь колектив. Музика весела й файно пасує до алкогольних напоїв. Музиканти часто об'єднуються з іншими колегами, серед них — навіть журналіст Громадського ТБ Богдан Кутєпов. Кому сподобалось, може послухати пісню "Дідорай", яку присвячено пам'яті Андрія "Федота" Федорова, колишнього учасника групи.



4. Фрік-кабаре Dakh Daughters — творчі "доньки" київського театру "Дах" та його керівника Влада Троїцького, а також "сестри" групи Даха-Браха. Одна з семи учасниць — Ніна Гаренецька — є учасницею обох колективів. Група запозичує тексти відомих поетів, а інколи — народну чи класичну музику. Дебютною була пісня 2013 року про Донбас. Її й послухаємо.



5. Колишні сумчани Володимир Пахолюк та "Альберт" (насправді — Олег) Цукренко вже 20 років епатують публіку. Музичні фріки починали в ширшому складі і грали щось схоже на The Prodigy, але з часом змінили стиль. Зазвичай на кожен концерт вони готують нові божевільні костюми: можуть вийти в червоних стрінгах або в "могильних плитах" на головах. Альберт має цікавий голос і є ведучим на радіо. Мови пісень — суржик та російська, тематика — актуальні або заборонені в суспільстві теми. Серед пісень, мабуть, не назбирається й десятка, які б не містили матюків. Хтось після хвилини прослуховування плюне в монітор, але нехай знає, що з цими диваками не гидують повиступати на сцені Dakh Daughters, Саша Морозова та деякі інші "нормальніші" артисти, а згаданий вище Богдан Кутєпов від них просто фанатіє й навіть якось запросив у прямий телеефір. Найвідомішими хітами є "Україна це ми", "Ізотоп", "Поп-звєзда", "Клічко" (всі — з матюками) та інші. Ваші увазі пропонується дуже життєва пісня.



До нових зустрічей у спільноті!

Шановні колеги! Продовжимо знайомство з українською музикою. Сьогодні слухатимемо майже чистий рок.

1. Киянка й трошки космополітка Ліка Бугайова відмінно знає англійську, тому їй вдається писати добрі англомовні пісні. Трошки пожила на Заході, однак повернулася в Україну. Стартувала як співачка в шоу "Голос країни" на 1+1. Інші учасники: Станіслав Липецький, Віктор Жуков, Олександр Солоха. Нещодавно група здійснила турне площами Європи — так і виступала на вулицях. Відеозвіти є на їхньому Youtube.



2. Молоді кияни з групи Indytronics виступають по світу та співпрацюють із показами мод. Критики високо оцінюють їхню творчість і обіцяють успіх. Цього року група виграла 2 всеукраїнських конкурси. Учасники:     Данило Богданенко — вокал, гітара, Денис Рибченко — гітара, клавішні, Віталік Куцюк — бас, Руслан Добров — ударні, перкусія, бек-вокал, Микита Пиресев — клавіші, програмування, відтворення.



3. Не згадати Океан Ельзи було б несправедливо. Разом зі Святославом Вакарчуком грають Денис Глінін (ударні), Денис Дудко (бас-гітара), Милош Єлич (клавішні) та Владімір Опсеніца (гітара). Сильне місце групи — рок-балади. Кому не подобається прелюдія, може перемотати кліп одразу на 1:00.



4. Група Fontaliza була створена в Горлівці Донецької області (як і Jinjer) майже 10 років тому. Склад: Павло Холошев (вокал і гітара), Артем Таланов (ударні), Гнат Карташев (бас). Співають трьома мовами.



5. Молода донецька група Sinoptik із досвідченим лідером невдовзі після створення з відомих причин була вимушена переїхати до Києва. 2016 року музиканти перемогли у фіналі Global Battle Of The Bands у Берліні, й це відкрило нові можливості. Учасники: Дмитро «Синоптик» Афанасьєв-Гладких (вокал, гітара, клавіші), Дмитро Сакір (бас-гітара), Віктор Гєрчев (барабани). Послухайте — це дійсно круто.

Шановні колеги!

Продовжимо слухати українську музику. Сьогодні це буде щось близьке до рок-музики — інді тощо.

1. У Тернополі є чудовий музичний осередок. Іще далекого 1996 року там утворився гурт "Ті, що падають вгору". З початкового складу залишилася лише солістка Ольга Чіркова. Інші учасники: Василь Мізюк — гітара, Василь Дроздовський — гітара, Андрій Юськевич — барабани, Олександр Жизномірський — бас-гітара.



2. Групу The Hardkiss я представив учора. Тут лише зауважу, що кліп було відзнято в моїй Новій Дарниці у спорткомплексі "Схід".



3. Київська група Tape Flakes, яку очолював Олександр Філоненко, на жаль, цього року розпалася. Олександр започаткував новий проект — Monoconda. Однак після себе музиканти залишили кілька чудових пісень.



4. Київська інді-група Colaars разом із британськими колегами творить дуже приємну музику. Склад групи: Дмитро Ткач, Олександр Успенський, Артем Невський, Євген Виноградський.



5. Іще одна київська інді-група — Fun Service. Учасники: Віталій Гавриленко, Антон Михайленко, Артем Кузнєцов.



Як бачимо, зараз дуже багато музикантів пише музику "на експорт". Не знаю, наскільки це добре, але такими є реалії сьогодення.

До нових зустрічей!

Шановні колеги, гарних усім вихідних!

1. Групу The Hardkiss представляти не обов'язково — вона є популярною серед української молоді. Започаткували групу солістка Юлія Саніна та її креативний чоловік — бородань Валерій Бебко. Пізніше продюсери підказали їм орієнтуватися в тому числі на англомовну аудиторію. Група має хороші перспективи стати знаменитими за Заході й навіть хотіла поїхати на Євробачення-2016, але Джамала їх перемогла у фіналі відбору. Барабанщик Kreechy (Крічі) завжди виступає в масці. Інші теперішні учасники — Роман Скоробагатько та Клим Лисюк. Кліп Ви, мабуть, бачили.



2. Вінничани Євген Мартинюк та Катерина Титченко співають у стилі "романтичне інді". Їхні пісні спокійні, мелодійні й теплі. Ось послухайте.



3. Легендарна одеська російськомовна група Flёur цього року таки розпалася. Однак одна з її двох співзасновниць Олена Войнаровська (родом із Миколаєва) має й сольні проекти: Мой розовый фашистик (МРФ), Amurekimuri, ВЕГА...



4. Сусана Алімівна Джамаладінова після перемоги на Євробаченні-2016 стала топ-зіркою в Україні та стала відомою за кордоном. Народилася вона в Киргизстані, має кримськотатарсько-вірменське етнічне походження. Закінчила музичне училище в Сімферополі, а консерваторію — в Києві. Зараз у творчості Джамали простежується певний сум, оскільки в рідному для її предків Криму зараз самі знаєте які проблеми.



5. Дмитро Іващенко народився у Дружківці Донецької області, закінчив Донецьку музичну академію та Харківський університет, потім брав участь у багатьох талант-шоу. Зараз живе й працює в Києві. На відео він разом із партнерками співає свою улюблену пісню.



До нових зустрічей!

Продовжу почате раніше й додам кілька відео. Цього разу це буде важка музика (в широкому сенсі). Кому вона не до душі, той не вподобає й цю замітку.

1. Групу Вагоновожатые утворили екс-лідер дніпровського гурту И Друг Мой Грузовик екстравагантний Антон Сліпаков і екс-гітарист гурту Lюk Валентин Панюта. Пізніше до них долучився барабанщик Станіслав Іващенко. "Співає" Антон речитативом російською мовою, як і в попередньому своєму колективі. За словами Антона, пісня у кліпі — про парадоксальне мислення "сепарів" (у словах є один матюк). Також у групи є цікава пісня "Восстание ватников". Для довідки: Гундертвассер — відомий австрійський художник та архітектор, чиї твори використано у кліпі.


 
2. Одеська група Mind Shredder грає industrial. Лідер групи — Олександр Гречаник. Тематика англомовних пісень є гостросоціальною.



3. Є такий малопопулярний стиль музики — hardcore. Навіть не один, а два: різновид панк-року та електронний клубний. У другому стилі найвідомішим "попсовим" представником колись була підсанкційна зараз група Scooter. У 2010-і мегазіркою для пари мільйонів фанатів стилю стала красуня-киянка Катерина Кремко (Miss K8). Вона є хедлайнером кількох щорічних фестивалів, а кожен її кліп має сотні тисяч переглядів. Вашій увазі пропоную один із її кліпів. Попереджаю: не підготовлений слухач не оцінить.



4. Учасники київської англомовної рок-групи Joncofy — Math Max, Timmy, Serj та Can — грають важку музику. До справи підходять серйозно, навіть побудували свою студію звукозапису. Група існує понад 10 років, але склад стабілізувався років 6 назад, тому її можна назвати молодою й перспективною. Дуже вразливим дивитися кліп (та й слухати) не раджу. Хто ж таку музику любить, може подивитися також кліп "Mediapocalypse".



5. Завершить нашу добірку в цьому ж стилі група Jinjer, яка сформувалася на Донбасі в довоєнній Горлівці. Група грає дуже важкий метал, а красуня-солістка Тетяна Шмайлюк, маючи відмінний жіночий вокал та досвід виконання "попсових" пісень по донецьких клубах і ресторанах, не боїться співати з надривом. Група досить відома в Європі — часто стає хедлайнером фестивалів, а кількість переглядів кожного кліпу перевищує мільйон. Співають переважно англійською. Раджу додивитися кліп до кінця — друга половина є цікавішою. На Youtube є багато їхніх кліпів та відео з концертів.



Як бачимо, The Hardkiss порівняно з цими дівчатами та хлопцями — просто естрада для інтелігенції.

Наступними вихідними сподіваюся продовжити. До нових зустрічей!

Шановні колеги! З приводу повернення до співтовариства вирішив розмістити трошки української музики. Під українською розумію таку музику, яка створена в тому числі громадянами України або українською мовою. Тобто це може бути як Квітка Цісик, так і Оля Полякова.

Отже, прошу ознайомитися з музичним відео. У першому випуску це буде спокійна мелодійна музика.

1. Починають наш концерт солістка групи ElectroMush Петра родом із Херсонської області та кримчанка Аліє Хаджабадінова в супроводі Усейна Бекірова. Відповідно пісня є кримсько-татарською.



2. Продовжить програму тернопільське тріо Tik Tu. Учасники гурту — Наталія Багрій, Роман Божко та Лесик Драчук (Omodada). Усі вони також грають у інших групах.



3. Чернівчанка Катерина Єрьоменко (DaKooka) протягом певного часу виступала як DJ, однак пізніше заспівала авторські пісні й навіть узяла участь у талант-шоу Голос країни на 1+1. За стилем нагадує Аліну Орлову з Литви.



4. Солістка гурту Contrabanda.com.ua Ольга Цепкало вже давно на сцені, однак її творчість публіка явно недооцінила. Сподіваюся в наступних випусках продемонструвати її у стилі trance.



5. Навесні 2017 року Дмитро Шуров (Pianoboy) заспівав свою відому пісню "Родина" українською. Переклала її Катерина Галенко з Лисичанська Луганської області.



До нових зустрічей!

Величайшая пошлость пропагандировать Церковь

Автор: Илья Забежинский

Знаете, в чем, мне кажется, величайшая пошлость нашего времени? В попытке пропагандировать Церковь. Некоторые думают, что это называется «миссионерствовать». Но когда мы пытаемся втемяшить людям в умы, что Церковь есть то, чем она на самом деле не является, когда мы думаем, что в этом деле все средства хороши, это называется «пропагандировать».

Величайшая пошлость когда мы пропагандируем Церковь как средство для улучшения жизни. И вот эта пропаганда нам и кажется миссией, Евангелием, доброй вестью.

Хотите не болеть? Или поправиться поскорее? Утратили надежду на традиционную медицину? Идите в Церковь. Ваше здоровье в руках Божиих. Вот, смотрите, сколько средств! Здесь у нас мощи, тут чудотворные иконы, там святая водичка, а на свечном вы можете купить чудодейственное маслице!

Хотите иметь крепкую семью? Верного мужа? Заботливую жену? Идите в Церковь. Именно Церковь учит тому, что браки нерушимы, а измена даже под предлогом внезапно вспыхнувшей новой любви преступление перед Богом. Когда весь русский народ соберется в Церкви, это будет страна крепких семей. Слова «развод» и «измена» навсегда перекочуют в словарь архаизмов.

Хотите иметь отзывчивых послушных детей? Идите в Церковь. Именно в Церкви ваших детей научат заповеди почитания родителей. Если все дети будут расти в Церкви, всякий Фрейд будет отменен и, кажется, даже переходный возраст никогда и ни у кого не наступит.

Демографическая проблема? Только Церкви по силам решить и ее. Когда все русские люди придут в Церковь, они все захотят рожать столько детей, сколько их даст Бог. И столько, сколько нужно государству. И уж не то что аборты делать даже и предохраняться никто не захочет.

Казнокрадство, конфликты, несправедливость, дурные законы, коррупция… Когда все люди станут Церковными, это все прекратится. Люди исправятся. Православные чиновники перестанут воровать. Православные правители будут принимать только богоспасаемые законы. Православные гаишники на предложение взятки будут отвечать:
Спаси Вас Господь! Я обязательно отнесу эти деньги в храм Божий!
Все станут добрыми, честными, отзывчивыми и ответственными. Наступят мир и благоденствие.

Сохранение и укрепление государства. Всенародное единение, патриотизм тоже невозможны без Церкви. Здесь Церковь объявляется единственной надежной и эффективной «СКРЕПОЙ». Только Церковь может дать идею, которая объединит народ. И что же это за идея? Идея сильной великой страны, гордящейся своим прошлым и уверенно глядящей в будущее. И как только страну здесь начинают звать «Родиной», или даже лучше «Отечеством», сразу эта идея представляется Церковной, сразу становится ясно, что без Церкви здесь не обойтись.

Люди! кричим мы на каждом углу. Поглядите, какие мы полезные!

Вся наша официальная церковная риторика последних лет, да что официальная, проповеди на тысячах приходов, превратились в пропаганду. Мы тщимся и тщимся доказать:
Церковь полезна. Она эффективна. А жизнь наша еще пока неустроенна лишь потому, что люди этого не поняли, не разобрались. А вот когда все соберутся в Церкви, вот тогда и наступит благоденствие.

Мне вспоминается анекдот-притча из 90-х годов про то, как на углу Невского и Садовой стоит священник с кружкой и собирает на храм. Со скрипом тормозов к нему подруливает большой черный «Мерседес», из него вылезает новый русский, бритоголовый, в малиновом пиджаке, как водится, достает из барсетки пачку стодолларовых купюр и несет ее священнику. В это же время с еще большим визгом тормозов к тротуару подруливает еще больший черный «Мерседес», открывается окно, из него высовывается голова еще одного нового русского, который машет рукой и кричит:
Э! Братан! Не давай! Оно не работает!

Оно не работает. Или работает, но не всегда и не так, как хотелось бы тому, кому надо, чтобы работало.

Помню, будучи человеком новоначальным, я с горячностью неофита уговаривал одну свою неверующую родственницу:
А ты сходи к Блаженной Ксении. Посмотри, сколько там людей исцеляется.
Но ведь не все же, ответила она.

Время нынче технологичное. Во всем важны верные алгоритмы: что, за чем, в каком порядке, на какую кнопку нажать.
Технологична магия. А Церковь нетехнологична. То есть мы пытаемся впаривать Ее нашим согражданам как самый верный и как раз самый технологичный инструмент для решения наших проблем, а оно не работает.

Вот здоровье.
Мы пропагандируем православные чудеса исцелений. Но излечившихся от антибиотиков, от новых сердечнососудистых таблеток, от технологий лечения рака, от новых методик проведения операций в разы или даже на порядок больше, чем мы можем зафиксировать в наших летописях исцелений. Кто пойдет к Ксении Блаженной за понижением давления, если можно просто проглотить таблетку? Это с одной стороны. А с другой сколько не утешенных, так и не обретших исцеления от православных мощей и чудотворных икон!
Оно не работает!

Или семья.
Можно томами издавать сладко-паточные жития Петра и Февроньи или Анны Кашинской и князя Михаила:
« Быстрокрылая моя голубица! воскликнул князь.
Что ты хочешь мне сказать, о, Ясный ты мой Сокол?! отвечала княгиня».
А статистика даже наша, церковная, говорит, как оно есть на самом деле.
Например, в городе Санкт-Петербурге за последние три года в среднем на 57 тысяч гражданских браков в год приходится около 27 тысяч разводов. Из них на 1650 церковных браков (венчаний) порядка 850 разводов. Соотношение точно такое же, как и вне Церкви.
Не работает.

Давайте посмотрим на послушных детей.
Истории про детей из церковных семей, которые детство свое провели в храмах да воскресных школах, а повзрослев, хорошо если просто охладели к регулярной церковной жизни, а чаще просто стали ее врагами. Это же общее место. Сколько таких историй на каждом приходе?
Ему говорили от рождения «Постись!», ему говорили «Молись!». Ему говорили «Хорошо учись!». Каждое воскресенье строем в храм. Телевизор на помойку! Интернет зло!
А ему исполняется 15 лет, он бросает школу, идет мыть машины и на первые же заработанные деньги покупает себе телевизор, потом игровую приставку, потом компьютер. А на предложение пойти в воскресенье в храм перед носом у рыдающей матери закрывает дверь в свою комнату на ключ.
Это вы называете «работает»?

Демография.
Не так и много многодетных семей в православной среде. Опыт, который говорит, что многодетная семья это семья нищая, это семья с замученной бытом мамой и не менее замученным в поисках прокорма папой, перебивающаяся вещами с чужого плеча, этот опыт общеизвестен. Я ни капельки не против чадородия и добровольного нищенства. Я обеими руками «за». Лишь бы они были добровольными. И тут добровольность как раз и подводит. Не так уж и много многодетных среди православных. Ни к кому не хочется залезать в постель, но, похоже, и тут не обходится без различных способов корректирования рождаемости в каждой отдельно взятой семье.
Да и потом, разве православный человек рожает для страны, для государства? Православные рожают для Бога и для себя. Ну и государство, как будто углядев в этом некое предательство, оставляет наши многодетные семьи практически без ощутимой помощи: ах для себя рожаете, ну и выживайте сами.
А вот и еще и другая незадача. Поток деток, рожденных в результате применения ЭКО или других современных технологий, как бы мы к ним ни относились, стоило бы соотнести с потоком детей, зачатых после очереди к Блаженной Матроне. И мы снова увидим, что эффективность там, у них в клиниках, а не возле мощей.
Опять не работает.

Великое могущественное государство.
Мне всегда в этом вопросе хочется привести в пример, простите, Америку. Разве православие стало той скрепой, которая создала это могущественное государство? Разве под православными знаменами граждане этой страны, преисполненные патриотизма, поют свой гимн? Разве из-за православной идеи там собираются со всего мира миллионы изобретателей, инженеров, ученых, писателей, художников, да просто трудяг? И почему шесть миллионов наших православных братьев граждан Америки горячо любят свою неправославную Родину Америку, а не православную Россию, например? Они что, недостаточно православные?
И разве не самый православный русский народ сам же 100 лет назад растоптал собственное православие и почти уничтожил свою Церковь?
Можно много говорить и спорить про это. Но всегда хочется спросить в начале спора:
Был ли Христос патриотом?

Справедливое совершенное общество.
Многие думают, что Церковь это про то, чтобы люди стали хорошими. Были плохими, а сюда пришли и начали улучшаться. Мало кто хочет осознать, что Церковь есть соединение людей грешных, людей кающихся. Людей, которые на практике даже не приступили к исправлению, но которые мучаются тем, что не приступили. Которые даже, может быть, и не желают исправляться, но мучаются и самим своим нежеланием. Это не значит, что люди не становятся лучше или не исправляются. Многие исправляются. Многие улучшаются. Скорее даже не многие, некоторые. Но даже и те, которые исправляются, исправляются не ради исправления, а те, которые улучшаются, улучшаются не ради самого улучшения. Ведь того, кто вдруг увидел, что исправился и стал лучше других, в Церкви не назовут иначе как «живым сатаной». А ради чего тогда?

И тут мы подошли к тому, что главное, к тому, что является причиной неудач всех наших обещаний практической пользы от Церкви.

То, чем мы занимаемся, предлагая людям Церковь как средство, не просто пошлость. Это обман. Мы навязываем нечто не по своему прямому предназначению. И именно поэтому оно не работает.
Церковь это не про здоровье, и не про крепкую семью, и не про послушных детей, и не про то, чтобы плохие люди стали хорошими, и не про крепкое государство.
Церковь это единственно про Христа.
Ты можешь прийти в Церковь за здоровьем и не получить его.
Можешь прийти за семейным счастьем, за детками и не получить ни того, ни другого.
Можешь не получить здесь финансового благополучия или хорошей интересной работы.
Можешь не получить квартиры, машины, справедливого решения в суде или победы над несправедливым врагом.
И хорошим человеком, скорее всего, не станешь. Посмотрите на святых: кто из них считал себя хорошим человеком?
Но обвинять надо в этом не Бога. Виноваты те, кто привел тебя сюда за ложными целями, те, кто благовествование подменил пропагандой. И теперь тебе кажется, что тебя обманули. А тебя действительно обманули.
Бог может всё это дать тебе, если оно тебе полезно, или не дать, если во вред.
Но есть обетование, которое Бог действительно дал однажды, и поэтому лишь оно всегда исполняется.
«Просите, и дано будет вам; ищите, и найдете; стучите, и отворят вам, ибо всякий просящий получает, и ищущий находит, и стучащему отворят».
И вот тут вроде бы самое время нам возмутиться, потому что не всё дает Бог, о чем просим, не всё получаем и не всё находим. Но в самом конце отрывка Господь Сам и разъясняет нам, о чем это обетование:
«Отец Небесный даст Духа Святаго просящим у Него».

Это обетование про Самого Бога. Бог дает Духа, вот что важно! Бог обещает нам Самого Себя!
Ты можешь ничего не получить в Церкви у Христа из того, зачем ты туда пришел. Но ты всегда получишь здесь Его Самого.
Христос это существо Церкви, это смысл Церкви, это Сама Церковь.
Церковь не средство. И не смейте пропагандировать Ее как средство!
Церковь Цель и только Цель. Потому что Цель Христос!

Поэтому и проповедь наша тщетна, что мы проповедуем землю, а надо бы проповедовать Небо. Мы проповедуем славу земную, а следует проповедовать Славу Небесную.
И когда мы кричим на телеканалах или уговариваем с амвонов, как мы, Церковь, полезны в этой земной жизни, мы ведем себя как шарлатаны. А люди нам не верят. Иначе почему их нет в очереди к Чаше? И правильно, что не верят.

Долой пропаганду!
Единственное, что нам стоит нести в этот мир, это Христа распятого.
Да, пускай для иудеев соблазн.
Да, пускай эллинам безумие.
Да, пускай в мире Он, распятый, никому не нужен.
Но больше нам нести в этот мир нечего.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Фейсбук автора — тут.