Махновці в гостях у Бандериків (частина третя)

Частина третя - другий день.Сьогодні я вже нормально включився. Розмовляю виключно українською. Подобається. Русизмів не вживаю (майже). Родичі кажуть що в мене чудовий львівський акцент. Мабуть лестять.Так от. Зранку пішли на службу в православний храм. Мали б простояти години зо дві, але мала почала бешкетувати і ми пішли знов по вулицях цього чудового міста. До речі тут на проповідях дуже багато мОлоді (і файних жіночок між 25 і 40, прости Господи).Закріті ВСІ кав'ярні, магазини, бутіки, мобільні салони тощо. У всіх велике СВЯТО. І почуваєш те 
піднесення,  з яким усі люди ідуть у церкву. І якось ніяково за те місто де ти живеш, бо ніхто не привітає там: "Христос народжаєтся!", а ти з радістю - "Славімо його!" Однак дядько знов розповідав про Львів поки ми чекали трамвая, а ми слухали. І знов була ТРАПЕЗА, але вже не пістна з 12-ти блюд. І навіть з горілкою. А коли вже попоїли поїхали знов у місто дивитись. І було на що. Вертепи, конячки, козаки з пищалями и мортирками, театри, ялинка. І все це було люксове дійство на фоні чудових домівок старого Львова. І навіть міліціянти були чемними коли ми з зятем таки знайшли в собі сили розлити горілку по пластикових стаканчиках. А наших родичів зібралось чимало - усього людей 20. І ми ходили всім нашим вертепом по місту і ніхто не заблукав. І знов ми зібрались на вечерю, Співали колядок і згадували тих кого вже нема на цьму світі. Але не журились.Бо діточок в нас є і буде ще. "Славімо його!"