тільки тут і зараз... найпростіша загадка...)

Життя наше людське тяжкувате... то вирости треба, то поїсти, то поспати, а ще й при цьому не забуваючи про "робочі" мозолі, а крім усього тілесного ще й хліб духовний лемизнути раз-другий. Отак бігаємо, бігаємо по тутешньому світі і, часто вже ледь доплентавши до домівки, згадуємо про сімейні обов`язки...

Не враховуючи цивілізаційних передряг, моди, рівня повальної інформатизації все ще продовжуємо жити за адамовими настановами - "в поті чола свого"... Буває забуваємо про елементарне... ту ж усмішку, яка майже не потребує зусиль, але одночасно може зробити набагато легшими наші щоденні турботи... злетіти з наших уст і повертатися багато разів промінчиками радості від коханих, друзів, колег, знайомих чи просто зустрічних людей...

Посміхаймось частіше...)

*** *** ***

ДІАЛОГ

- Так!

- Ні!

- Так!!

- Ні!!!

- О-о так.

- О ні. О так, о-о так!

- Та ні вже, ні...

І він, вдоволений, мовчить

---