хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Герман Гессе "Я лишь один..."

Поэтам славным подражая, мне
легко и славно без трудов почить бы
во прелести блестящей вышине,
кружить с друзьями по-над пальмой чтимой.
Хоть я, признаюсь вовсе не из тех,
что в грёзах, с уморительной гримасой,
увили лавры вкруг своих потех,
чьи выдумки поются вскоре гласно.

Я лишь один, кто издали взывал,
порою странно, к светодару-духу,--
он с морем схож вблизи, чей шквал
красы предвечной бьёт о время глухо,--
кто часом дивный перепев слыхал,
что с уст благих срывается невольно,
кто ничего внаслышку не снискал,
опричь обещанной блаженства доли.

перевод с немецкого Терджимана Кырымлы heart rose
см. также перевод Аркадия Равиковича
http://www.stihi.ru/2010/11/24/2829


Ich bin nur Einer …

Ich moechte wohl, wie grosse Dichter tun,
Einmal auf hellen, muehelosen Schwingen
Im Hoehenglanz der reinen Schoenheit ruhn
Und mit Genossen um die Palme ringen.
Allein ich weiss, ein solcher bin ich nicht,
Nicht einer, der mit laechelnden Gebaerden
Sich helle Kraenze um die Schlaefe flicht
Und dessen Lieblingstraeume Lieder werden.

Ich bin nur Einer, den von ferne her
Zuweilen fremd ein lichter Geist beruehrt,
Dass er erschrocken wie ein nahes Meer
Die ewige Schoenheit gegenwaertig spuert,
Der manchmal staunend Lieder toenen hoert,
Die ungewollt von seinen Lippen gleiten
Und deren keins ihm eigen zugehoert
Und die ihm dennoch Seligkeit bereiten.
                                                                        
Herrmann Hesse

3

Останні статті

Коментарі

Гість: Ром@н_Сергеич

124.11.10, 20:22

    228.11.10, 17:36

    Г. Гессе. Служіння

    Колись були володарі побожні
    Котрі в полях освячували плуг,
    Високу віру і високий дух
    В людській душі підтримати спроможні.
    Що знали мову сонця і грози,
    що їх законам був за оборонця
    Той, що тримав над світом терези
    життя і смерти, місяця і сонця.

    Але урвався той священний ряд.
    Лишився рід людський напризволяще,
    в марноті днів згубивши все найкраще
    Без вівтарів, і святощів, і свят

    Та не урвалась пам ять про ті дні
    І ми повинні крізь марноти світу
    нести високу святість заповіту
    навіки в притчі втілену й пісні

    Колись, можливо, зміняться часи
    по самі вінця темрявою повні.
    Почує сонце наші голоси
    Ми принесем дари йому жертовні

    Перекладач - Л. Костенко. Книга - "Гра в бісер"