Кропивницький, архітектура

  • 16.09.20, 10:37



























Особняк Барського. Обласний краєзнавчий музей.
Це, звісно треба побачити насправді. Світлинами отримані враження не передати.

Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 року

  • 15.09.20, 14:16
У Кропивницькому художньому музеї експонується ось така картина розмірами 4 на 8 метрів

Нижче стаття з інтернету, але це треба побачити насправді.
Картина самобутнього польського художника Войцеха Горація Коссака (1856-1942) «Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 року» - без перебільшень, унікальна, знакова, епохальна, безцінна з історичної точки зору картина, яка вражає своїм драматизмом, психологічною та емоційною напругою, панорамністю, кількістю дійових осіб, а головне – правдивим відображенням реального історичного дійства, учасником якого, а бо хоча б – свідком, художник не був.



Важливим фактором є також той факт, що картина, яка була створена майже 110 років тому назад, залишається актуальною і понині, набуваючи особливого значення в умовах сучасної Україні через події, що поклали початок Революції Гідності та Вітчизняній війні 2014 року. Розстріл мирної демонстрації в Петербурзі 9 січня 1905 року дивовижним чином перегукується із звірячим побиттям мирної демонстрації студентів 30 листопада 2013 року. Неадекватна реакція влади в обох випадках набула логічного з історичної точки зору продовження у вигляді революції. Це дає підстави стверджувати, що «Кривава субота» ніби перейняла естафету від «Кривавої неділі», вкотре продемонструвавши незворотність об’єктивних законів історії.

Автором цього унікального художнього твору став Войцех Горацій Коссак (1856 – 1942) - син відомого польського митця Юліуша Коссака (1824-1899).

Останній народився в Україні та присвятив їй чимало своїх творів. Треба зазначити, що родина Коссаків взагалі залишила дуже помітний слід в історій польської культури: художником був і син Войцеха Коссака Єжи Коссак (1886 – 1955), визначною поетесою була його донька Марія Павліковська-Ясноржевська. Наділений літературним хистом був і сам Войцех Коссак, залишивши після себе книгу спогадів.

Майбутній геній пензля народився у Парижі. Навчався спочатку у Краківській школі витончених мистецтв, потім у Мюнхені і Парижі у відомих майстрів живопису А. Капабеля, Л. Бонна і Є.Мейсоньє.

Пріоритет військової тематики у творчості майстра – невипадковий. Молодий Коссак у 1876-1877 роках поступив на службу до краківського полку. Військовий період був важливим етапом у житті митця і мав великий вплив на формування його мистецьких уподобань як художника-баталіста. Портрети командуючих, польові навчання, кінні атаки, сцени з полкових історій - образи, які зародились у середовищі військових, що були першими моделями художника.

Пізніше Коссак створить цілу серію робіт на історичну тематику, віддавши належне національно-визвольним змаганням польського народу та війні 1812 року, у якій поляки воювали на боці Наполеона Бонапарта.

Однією з провідних тем у творчості майстра стало також полювання.

Необхідно відзначити, що для більшості картин художника характерна невимушена композиція з малою кількістю фігур, тоді як «Криваву неділю» можна вважати досягненням Коссака у якості художника монументального складу.

Матеріалом для написання полотна послужили трагічні події 9 січня 1905 року в Петербурзі, що назавжди увійшли в історію під красномовною назвою «Кривава неділя» та знаменували собою початок першої російської революції 1905 - 1907 років.

Майстер батального живопису зумів не тільки правдиво віддзеркалити те, що відбулося тоді на Палацовій площі, але й передати емоційну атмосферу та різноманіття почуттів героїв картини. Внаслідок геніальної панорамної побудови картини споглядач мимоволі відчуває себе безпосереднім учасником дійства.

Одна з центральних фігур цього унікального художнього твору – священик Гапон (Георгій Аполлонович, 1873-1906), якому судилося зіграти вирішальну роль у подіях, відображених на полотні. Стаючи на повний зріст та витягнувши розп’яття, немов намагаючись зупинити вершників, він одразу привертає увагу глядача.

Родом Гапон із Полтавської губернії. Навчався у Санкт-Петербурзькій духовній академії. В 1904 році стає тюремним священиком і з дозволу міністра внутрішніх справ очолює новостворене Петербурзьке товариство фабричних і заводських робітників з метою інформувати про настрої серед робітників та перевести загрозу збройного повстання у мирне русло. Це був чудовий оратор і лідер, здатний повести за собою тисячі людей.

Саме він і став ініціатором та, фактично, керівником мирної маніфестації, що відбулася 9 січня 1905-го року, і в якій прийняло участь близько 140 тисяч чоловік. Люди йшли святково одягнені, у багатьох з них в руках були ікони. Планувалось зібратися на площі Зимового палацу і передати імператору Миколі II петицію, в котрій йшлося про масові «утиски, біди та страждання», від яких потерпає російський народ. Пронизаний духом «наївного монархізму», документ красномовно засвідчує впевненість людей у тому, що «цар-батюшка» не знає правду про скрутне становище народу через підступних підлеглих, які його обдурюють. Тож мета петиції – розкрити імператору очі та просити його про захист та допомогу.

Відповідь імператора усім відома – робітників зустріли рушничними залпами, а потім кинули на них кінноту, яка почала рубати та топтати неозброєних людей. По деяким даним загинуло близько 1 200 чоловік, майже 5 тисяч було поранено. 9 січня 1905-го року стало епохальною подією, що назавжди увійшло в світову історію як «Кривава неділя». Це був смертельний удар по «наївному монархізму». Ні, не робітники розкрили імператору очі, це імператор розкрив очі робітникам, які, падаючи від куль та ударів шаблею, кричали «Немає в нас більше царя!».

Щодо організатора цієї авантюри, то він втік за кордон і до жовтня 1905-го року перебував в еміграції, що красномовно підтверджує його зв'язок із поліцією. Потім повертається до Петербургу, а в березні 1906 року його було знайдено вбитим. По одній із версій, Гапон намагався проникнути у «бойову організацію» есерів, але був викритий як агент поліції і повішений робітниками.

Дуже сильним психологічним елементом картини є зображення вершників, що насуваються своєрідним клином на зляканих людей. Вражають обличчя військових, які наповнені жорстокістю та якоюсь звірячою силою (ну чим не «Беркут»?!). В картині є ще одна цікава деталь, що має символічне значення. Розп’яття, яке тримає Гапон й шашка одного з військових зустрічаються, символізуючи зіткнення духовного та бездуховного.

Взагалі ж кожен персонаж картини виконує певне символічне навантаження, створюючи неповторну психологічну та емоційну атмосферу, у якій є все – біль, гнів, розчарування, нерозуміння того, що відбувається, жага помсти тощо.

Дивовижним фактом є те, що картину «Кривава неділя у Петербурзі 9 січня 1905 р.» художник написав у Відні за рекордний строк - три місяця. Роботу над нею Коссак розпочав разом з віденським художником Гансом Темплем, але той майже одразу відмовився від неї і на авторство не претендував.

Вже 1 травня 1905 року картина з великим успіхом експонувалася у столиці Австрії, а в листопаді її було перевезено до Лондона. Цікаво, що у Великобританії картина називалася по-іншому - «День Володимира». Дядько царя, великий князь Володимир Олександрович Романов, на «честь» якого перейменовано твір, був одночасно президентом Академії мистецтв і головнокомандуючим військами петербурзького гарнізону, що розстрілювали учасників мирної маніфестації. У наступні роки цей твір експонувався в Парижі і США (1907), Кракові (1914), Львові і Варшаві (1917).

Природно, що царською владою картина польського художника в Росії була заборонена. Спеціальний циркулярний лист начальника Головного управління у справах друку Бельгарда від 15 червня 1905 наказувало цензурним комітетам і окремим цензорам по внутрішній цензурі не допускати до друку знімків з цієї картини і статей про неї. Незважаючи на настільки жорсткі заходи, легальне більшовицьке видавництво «Вперед» (1906-1907) все ж видало листівку з репродукцією картини «Кривава неділя» Коссака, яка широко використовувалася революціонерами для агітації.

До 1947 року картина знаходилася у Польщі, а потім була подарована уряду Радянського Союзу. 15 грудня 1947 року вона стає складовою фондового зібрання Державної Третьяковської галереї, а в 1948 році займає місце в її експозиції. В 1955 році полотно експонувалось також в Музеї Революції - на виставці, присвяченій 50-річчю першої російської революції 1905-1907 років.

Наказом Міністерства культури СРСР від 09.02.1962 р. картину було передано до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, а з 1965 року вона вже експонувалась у його філіалі - Кіровоградській картинній галереї.

У червні 2013 - 2014 р.р. було проведено реставрацію картини фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України - заслуженим працівником культури, заступником генерального директора з науково-реставраційної роботи, реставратором станкового олійного живопису, художником – реставратором вищої кваліфікаційної категорії Бичко Т.А., заслуженим працівником культури, завідувачем науково-дослідного відділу реставрації творів олійного живопису, реставратором станкового олійного живопису вищої кваліфікаційної категорії Безкровним А.П., художником – реставратором станкового темперного живопису вищої кваліфікаційної категорії Сапєгіною І.Б. та художником - реставратором творів олійного живопису І кваліфікаційної категорії Білошицьким М.О.

На сьогодні цей твір – перлина колекції Кіровоградського обласного художнього музею, яка нарешті отримала можливість зустрітися із справжніми шанувальниками образотворчого мистецтва Кіровоградщини та небайдужими до історії людьми.

Московська та Українська церква

  • 14.09.20, 10:37
На вихідних мав змогу побути в Кропивницькому. Заходив в різні місця, зокрема і в храм Благовіщення на Соборній площі.

Там ще стоїть пам'ятник - ангел-охоронець, на якому напис "Боже Україну Храни".


Це храм Московського патріархату, але священник проповідував українською. Говорив він про мирську суєту, справи та потреби кожної людини. Про те що Бог дає людині звільнення та спокій від щоденної праці та тривоги за майбутнє. Ось в такому плані навчав прихожан.
Цікаво, що говорив він українською, а не російською. Так, наприклад, в Нікополі, де я був 23 серпня, священник Спасо-Преображенського храму



говорив російською про те, що Бога тераба любити, "любітє Бога, любітє-любітє" і так далі, за те що ви є та живете, любітє... без розумних філософських або психологічних думок.

Помер військовий, якому Зеленський пояснював, що не є лохом.

  • 10.09.20, 10:41
У середу, 9 вересня, помер ветеран АТО Денис Янтар, який у жовтні 2019 року потрапив у конфлікт з президентом України Володимиром Зеленським у Золотому-4. Про це повідомив однополчанин добровольця Дмитро Шатровський у Facebook.



"Помер мій друг, мій однополчанин Денис Янтар. Він не розповідав про свій страшний діагноз, про рак крові", - зазначив Шатровський.

За його словами, останній раз, коли він розмовляв з Денисом Янтарем, той говорив, шо лягає в лікарню, щоб підлікувати ногу. Через це доброволець не зміг бути присутнім на з'їзді Руху Ветеранів України, почесним членом якого він є.

Також однополчанин померлого згадав конфлікт, який рік тому виник між Янтарем та президентом Зеленським.

"Ти не згаснеш у пам’яті сотень людей, ти вже увійшов у історію України не тільки своїм військовим та політичним шляхом, а і як людина, котра змусила пояснити президента, що він не лох у свої 42 роки", - написав Шатровський.

Кошовий отаман Іван Сірко

  • 08.09.20, 15:33
Після відвідин Нікополя та могили Івана Сірка мені постать цього українського героя постала в іншому світлі. Окрасилася багатьма відтінками, які дають змогу більше зрозуміти цю людину. І щоб те що я зрозумів про цього козацького отамана дізналися всі, я придумав, ну як для початку, перейменувати Дніпропетровську область у Сірківську, або Сірковецьку, ну або Сірчинську. Ну якось так...

"Не так тії вороги"

  • 07.09.20, 20:30
Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити…
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.

Талісман Сірка

  • 01.09.20, 22:13
Могила видатного козацького ватажка Івана Дмитровича Сірка. Я тут був 23-го серпня.












Страницы:
1
2
предыдущая
следующая