Зачепило за живе...

НАРОДЕ, ПРОСТИЙ МІЙ НАРОДЕ…
Народе, простий мій народе,
Зморений, змучений, зболений,
Живеш ради волі й свободи,
Обдурений, обездолений.

З копійковими зарплатами
Умілець у будь-якій справі.
Слізьми, розпукою, втратами
Світанки стрічаєш криваві.

Трудишся поза кордонами,
Розлуками діри латаєш.
То клякнеш перед іконами,
То долю свою проклинаєш.

До совісті й честі взиваєш,
Розумний народе, свідомий,
Та знов хабаря підсуваєш,
Бо жест цей, до болю, знайомий.

Стаєш на ті самі граблі,
І гостриш для локшини вуха.
Якби ж нам козацькі шаблі!..
Якби ж козака-відчайдуха!..
© Halyna Brych

Не знаю автора. (З Інтернету)

Мені байдуже, чи їх Бог простить,
Та я орду ніколи не пробачу,
За Україну, що в вогні горить
І на колінах за синами плаче!
Я не пробачу, я їх прокляну! 
Щоб захлинулись у пролитій крові! 
За підлу і приховану війну,
Розв’язану з «братерської любові». 
Їх прокляну за сльози, кров і біль 
Замучених, скалічених та вбитих,
За те, що в Україну звідусіль 
«Бабла» кацапи пруться заробити!
За ці потоки бруду і брехні, 
Словесне, нескінченне божевілля, 
Горіти вам в пекельному вогні, 
Конати від кривавого похмілля! 
Це не народ! Це стадо, звірина!
Захланна, хамовита, кровожерна.
Життю там завжди була гріш ціна
Лише у п’янстві й матюках майстерна.
На нашім горі, крові і смертях 
Це бидло щастя хоче збудувати! 
Куди у них гріху подівся страх?
Чому їм дозволяє Бог вбивати…? 
Мені байдуже чи їх Бог простить, 
Та я їм цього не прощу ніколи,
І вже прийдеться так довіку жить 
З гріхом в душі, а в серці жити з болем

Звернусь і я в мольбі до Миколая...


· 

Звернусь і я в мольбі до Миколая,
Хоча за віком – давно вже не дитя,
Але душа моя, як немовля, нагая,
Благає дива й для мого буття.

Я не проситиму гостинців у торбинку,
Чи модний гаджет, чи автомобіль,
Я зажадаю дива під ялинку,
Котре б мій гострий вгамувало біль.

Мені не треба коштовного дарунку,
Щедрот у кошиках, солодкого вина,
Лише благатиму для люду порятунку,
Лише проситиму, щоб відійшла війна.

Щоб я не бачив, як чиясь родина,
Рятує в погребі наляканих сиріт,
Щоб я не плакав, як привозять сина,
Батькам зажуреним з вінками до воріт.

Щоб я не відав, як ревуть гармати,
Як в попіл виродки випалюють міста,
Щоб я не бачив, як ридає мати,
В руках стискаючи надгробного хреста.

Щоб я не слухав, як старці під троном
Вмовляють милості пихатого царя,
Щоб не ховалися убивці за кордоном,
Ті, що на плаху штовхнули бунтаря.
………………………………………..
Лиш про таке проситиму учтиво,
У всім тім горі, що душу допекло,
Молитиму єдине в Чудотворця диво,
Щоб з того дива горя не було.

Автор : Василь Ковтун

Спостереження і висновки...

Як тільки з них знімають недоторканість, вони стараються дременути з країни...
Виходить, якщо зі всіх їх зняти недоторканість, то.... ми нарешті всіх їх позбудемося???
Тоді зможемо вибрати серед тих, кому гідність людська дорожча махінацій і збагачення.
Може, народ уже заслужив на щось краще, ніж маємо?

Єврейский анекдот від Гройсмана.

На засіданні уряду прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що «ми маємо сьогодні всі підстави пишатись Україною», а саме – рівнем життя громадян. Гройсман нагадав, що з 1 грудня трохи більше, ніж на 10%, будуть підвищені соціальні стандарти: +150 гривень для здатних до роботи людей, +158 гривень для дітей у віці 8-16 років, аж +117 гривень для пенсіонерів. Також Гройсман нагадав про підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень з 1 січня 2017 року.

Якщо на тлі падіння гривні, зростання тарифів, галопуючої споживчої інфляції підвищення доходів на 150 гривень – це перемога, то Гройсману є сенс приймати участь в олімпіаді клоунів. Він, схоже, забув, що середня зарплата по Україні сьогодні дорівнює 200 доларам, що співставимо з найзанедбанішими країнами Африки!

Якщо у нас все гаразд, то чому на субсидії вже претендують не 5,5 млн, а 7 млн домогосподарств, а наступного року їх вже буде 9 мільйонів (з 13 мільйонів загальної кількості домогосподарств в Україні)?
Вочевидь, не просто так, згідно до всіх соціологічних опитувань, рейтинг влади низький, як ніколи. Бо такі заяви свідчать: влада цілком та повністю відірвалась від народу і не заслуговує ані на повагу, ані на довіру.

До речі, Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) дозволив уряду Гройсмана не збільшувати прожитковий мінімум в Україні!

29 листопада ВАСУ задовольнив касаційну скаргу Кабміну на судові рішення, які зобов'язали його переглянути споживчий кошик і прожитковий мінімум в Україні. Таким чином, ВАСУ скасував рішення всіх нижчестоящих судів, які зобов'язали Кабмін переглянути українські соціальні стандарти. При цьому, ВАСУ передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
До цього рішення ВАСУ Кабмін програв всі суди за позовом координатора проекту "Відкритий суд" Станіслава Батрина, якій домагався від Кабміну переглянути кошик і мінімум і зробити їх реальними, оцінюючи їх приблизно в 7 тисяч гривень.

На виконання попередніх рішень судів, 8 листопада Кабмін ухвалив зміни в споживчому кошику для основних соціальних і демографічних груп населення. Постанову №780 від 11 жовтня опубліковано 7 листопада. Основні зміни стосувалися переліку товарів і терміну служби одягу.

Ось і ілюстрація до слів Гройсмана, що ми маємо пишатись рівнем життя. Що таке сьогодні споживчий кошик українця: відсутність мобільного телефону, 100 грамів м`яса на стакан кефіру на день, та 4 курячих яйця на тиждень. На рік українець має зносити не більше 4 трусів та 10 пар панчох. Цей знущальний список можна продовжувати, але й без того зрозуміло, що офіційно кожний українець – жебрак.
А Гройсман та його компанія не хочуть навіть відкрити на це очі.

Андрій Павловський

http://ua24ua.net/evreyskiy_anekdot_ot_groysmana_ukraintsi_musyat_pishatis_svoim_rivnem_gittya/

Звернення до Президента.


Коли звертаєтесь до урядів держав
по допомогу у складні моменти,
подумайте про те,що Вас народ обрав
і Ви його надія , Президенте.

***
Вам, певно, імпонує президентський сан,
збираєте гучні аплодисменти...
Чомусь так швидко Ви забули про Майдан,
не покарали винних , Президенте!

***
А судді й досі по насиджених місцях
вичікують призначені презенти.
Чи можна жити в корумпованих містах
і вірити в майбутнє, Президенте?

*** 
Я розумію , олігархи друзі Вам - 
не все ж бо рахувати дивіденди.
Не кидайте народ у пащу хижакам!
Ви з нами чи із ними , Президенте?!

***
Вогонь ворожих «градів»,найманців стіна,
солдати прикриваються брезентом...
Триває до сих пір невизнана війна.
Де ж Ваші генерали, Президенте?!

***
Коли людського гніву й болю через край,
не зачиняйтеся в апартаментах.
Нестерпно бачити, як гине рідний край.
Народ шукає правди , Президенте!

Наталка Слободянюк. 29.08.2014. м. Вінниця.

Що змінилося за 100 років???


Іван Якович Франко, народився 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, помер 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина.
Видатний Український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський та політичний діяч. Доктор філософії - 1893, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка - 1899, почесний доктор Харківського університету - 1906.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая