оце то...

Ріка

 Від п’янощів                           

Враз засинає                             Біль                                      

І спогадів                         

Гірких                                     

Ген за туманом                     

Вже не видно

                                                По річці                                    

Часу у човні        

Спада  імла

І морок дійсності

Думок сумних

 Невпинний рух

спинивсь

Отут в човні

У цьому тому

     тілі

що плине

  по житті

 Як бистрина

   ріки

   З її народження –

джерел

  І до впадання

в Вічність –

  Океану.