Я з покоління років сімдесятих

Я з покоління років сімдесятих,
Дівчаток хіпових і хлопців патлатих.
Тоді, як і всі, ми навчались у школі,
Були в піонерах, були в комсомолі.
А ввечері дружно на танці ходили
І з фільтром болгарські цигарки курили.
Пили з “чуваками” дешеве вино,
З “чувіхами” потім ходили в кіно.
Що виросте з вас? - часто старші питали, -

Життя ви не бачили, лиха не знали”.
А потім життя ми побачили зблизька,
Не те, про яке нам писали у книжках.
Були дні прекрасні, були і погані,
Для когось життя закінчилось в Афгані.
Хтось лікарем став, хтось - депутатом.
Хто вчився на двійки, став дуже багатим.
Сусіди євреї давно за кордоном.
У друга постійно проблеми з законом.
Минулий наш час хтось вважає найкращим,
Хтось інший Його називає пропащим,
Не плюйте в минуле - попрошу я вас
Тим більше не плюйте в теперішній час.
Бо молодь сучасна ні трохи не гірша
І вже вона знає, що таке біржа.
Закінчать ліцеї, гімназії, коледжі.
Відслухають реп і всякі там “продіджі"
І все у них буде так, як у нас:
Злети, падіння і зоряний час.
І буде кохання щасливе й нещасне,
Життя різнобарвне - тим і прекрасне!