Життя у розкоші протоієрея віталія бойко

Деякі сумнівні факти свідчать, що священнослужителі УПЦ Московського Патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.

 

  

Для благочинного Віталія Бойко поняття харчуватися від вівтаря» (що означає скромно витрачати для мінімального задоволення життєвих потреб частину доходів від церкви, в якій служить) вміщує в себе купівлю та утримання люксових іномарок LEXUS LX 470 (д.н.з. АЕ 0101НЕ), TOYOTA HIGHLANDER (д.н.з. АА0400МО), загальною вартістю близько 100 000 $, систематичні відпочинки на курортах Анталії, Будапешту, Кіпру.

                             


Але і на цьому благочинний Віталій Бойко не зупинився. З відкритих джерел стає відомо, що отець Бойко Віталій Володимирович спільно з свої братом (Бойко Максим Володимирович) є власниками наступних компаній : ТОВ «Фенікс Пак» (ЄДРПОУ 40946471, зі статутним капіталом 4 000 000 млн. грн.), ТОВ «Дніпрометресурс» (ЄДРПОУ 38578879), ТОВ «Нік Граніт» (ЄДРПОУ 33518202), ТОВ «Ток –Граніт», ПП ВКФ «Техностатика і монтаж» та ТОВ «НВФ Нікополь Техноген Ресурс» (ЄДРПОУ 37837156).

Для розуміння повної картини щодо діяльності Бойко Віталія та його слід зауважити, що до того як стати людиною божою (хоча згідно біографічної довідки отець Бойко Віталій з 1997 року здобував профільну духовну освіту в Одеській Духовній семінарії та Київській духовній академії) спільно з своїм братом Бойко Максимом та бізнесменом Кобою Надірадзе були партнерами з незаконного видобутку руди на території м. Марганець. Дану інформацію легко перевірити з відкритих джерел, а саме що брати Бойко та Коба Надірадзе володіли компанією ТОВ «НВФ Нікополь Техноген Ресурс» (ЄДРПОУ 37837156) та були бізнес партнерами.

 

 

В 2013 році між братами Бойко та Кобою Надірадзе виникає конфлікт через розподіл фінансових ресурсів. Можна вважати це трагічним збігом обставин, але 12.07.2013 року в місті Дніпропетровськ Кобу Надірадзе убив кіллер, здійснивши 4 прицільні постріли, основна версія, що висувало слідство це перерозподіл бізнес впливу.

 

Як ми бачимо, саме таких суперечливих «кадрів» як отець Віталій Бойко потребує УПЦ Московського патріархату, який на сьогоднішній день є благочинним центрального району столиці України. Отець Віталій, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіванням що стара влада повернеться, а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність (можливо отець Віталій навіть сподівається на повернення «буремних» 90х років, в яких судячи з його «досвіду» йому буде дуже комфортно). У якій іпостасі це вже технічні моменти, але повернеться, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються і утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, тому плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Росію та Білорусію.

Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей та влади…

 

Агент кремля у рясі: архієпископ боярський феодосій

Окремі прикрі факти свідчать, що  священнослужителі УПЦ Московського патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.

 

Для Архієпископа Боярського Феодосія (Снігірьова Дениса Леонідовича) поняття «харчуються» вміщує в себе наступні елементи «скромного існування».


Бачили колись скромний храм, а поруч гарненький будинок священика, збудований на кошти прихожан? Якщо ні, ось гарний приклад

 

Це заміський будинок Архієпископа Феодосія площею 386,8 кв. м. в с. Гатне Києво-Святошинського району, що придбаний ним в 2013 році. Земельна ділянка площею 0,08 га під будинком також перебуває у його приватній власності.

Пересувається служитель церкви не на маршрутному автобусі чи метро, а на елітних авто, вартість яких стартує від 50 тис. доларів США.

 

Для «прикриття» від  мирян архієпископ придбав в червні 2018 року непримітну та відносно недорогу SUZUKI SX-4, державний номер АА 2020 РА, яку майже не використовує.

 

 Ми навіть не говоримо про маленькі але вартісні «дрібнички», які вже стали обов’язковим атрибутом служителів церкви  - айфони, швейцарські годинники, прикраси,  які коштують не один річний дохід українських громадян.

Після «тяжкої праці» в Україні Архієпископ Феодосій полюбляє відпочивати….. ні,  не на річці під Києвом. Служитель церкви по декілька разів на рік літає на дорогі Європейські курорти:

29.08.2014 року – літак № 917 Київ – Прага,

03.09.2014 року – літак № 205 Київ-Керкира,

16.05.2015 року літак № 807 Київ-Прага,

14.07.2015 року літак № 807 Київ-Прага,

02.09.2015 року (!) приватний №7309 Київ-Ларнака (Кіпр),

18.05.2016 року літак № 7309 Київ-Ларнака,

04.08.2016 літак № 917 Київ-Прага,

28.09.2016 року літак № 969 Київ-Афіни,

10.12.2016 літак № 311 Київ-Мілан,

12.01.2017 року літак № 341 Київ-Ларнака,

14.06.2017 року літак 197 Київ-Паланга,

06.08.2017 року літак № 405 Київ-Керкіра,

06.09.2017 року літак № 197 Київ-Паланга,

11.01.2018 року літак № 341 Київ-Ларнака.

Як і інші священнослужителі УПЦ МП Архієпископ Феодосій не вважає за потрібне декларувати свої доходи, адже наявність дорогого майна можна завжди пояснити «добровільними пожертви», обсяги яких важко порахувати та подальше використання ніхто не контролює.

Члени родини  Архієпископа Феодосія також не бідують. Зокрема у приватній власності його матері Снігірьової Ольги Григорівни згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться 2 квартири: трикімнатна квартира в м. Миколаїв  по вул. Молодогвардійська та двокімнатна квартира в м. Києві на проспекті Тичини, в якій зареєстрована вона разом із сином Снігірьовим Денисом Леонідовичем.

Про присутність страху Божого в Архієпископа Феодосія мова не йде, як і про совість, мораль та елементарну пересторогу у зв’язку з можливістю потрапляння в поле зору правоохоронних органів. Бо він і йому подібні звикли жити за звичкою «старих добрих часів» Януковича, адже до Революції Гідності Московський патріархат чудово себе почував «під дахом» злочинної проросійської влади.

 Архієпископ Феодосій, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіваннями що «стара влада повернеться», а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність. У якій іпостасі, це вже технічні моменти, головне щоб повернулась, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть електорат у вигляді своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Білорусії та Росії. Так Архієпископ Феодосій після початку збройної агресії РФ проти України продовжує систематично їздити до Російської Федерації, зокрема через сусідню Білорусь, а також до окупованого Криму:

29.07.2015 року пункт пропуску із АР Крим – «Каланчак» (автомобіль Toyota);

22.09.2015 року літак № 2 Київ-Москва;

31.01.2016 року літак № 844 Київ-Мінськ;

25.04.2017 року літак № 846 Київ-Мінськ;

13.10.2017 року літак № 840 Київ-Мінськ;

28.11.2017 року літак № 840 Київ-Мінськ.

Як  тут не згадати про той факт, що Архієпископ Феодосій з 1994 року по 1998 рік проходив навчання в Калузькій Духовній Семінарії (РФ), а з 1999 року по 2001 рік -  у Московській Духовній Академії. А в 2001 році згідно даних офіційного сайту УПЦ Московського патріархату Архієпископ Феодосій «направлений» в Україну. Тому нас не повинні дивувати його часті контакти із представниками російського духовенства, поїздки із  предстоятелем Онуфрієм до Росії, переймання подіями на сході України чи провокативні коментарі газеті «Вєсті». 

Закономірним також є той факт, що українськими патріотами виявлений зв'язок між Архієпископом Феодосієм та російською терористкою і агентом спецслужб РФ Кулигіною О.І.

(https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/scandals/69251/)

 

 Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей, можливість набивання кишені ряси, яку ти можеш мати за умови «братства русских народов»…

Життя у розкоші митрополита павла

Деякі сумні факти свідчать, що священнослужителі УПЦ Московського патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.


Петро Дмитрович Лебідь — архієрей Української православної церкви Московського патріархату,намісник Успенської Києво-Печерської лаври, член Міжсоборної присутності Російської православної церкви, голова Синодальної комісії у справах монастирів УПЦ, постійний членСвященного Синоду Української православної церкви, антиукраїнський пропагандист, противник незалежності українського православ'я від РПЦ, колишній депутатКиївської міської радивідПартії Регіонів.

Дляпоняття «харчуються» вміщує в себе нерухому власність у вигляді розкішного маєтку в с. Вороньків Київської області, утримання люксової іномарки Mercedes-bеnzS класу подароване йому на день народження,систематичні відпочинки на курортах та купу «дрібничок» - «Айфон» останньої моделі, пару годинників кожен з яких коштує щонайменше річний мінімальний дохід звичайних громадян тощо.


Бачили колись скромний храм, а поруч гарненький будинок священика, збудований на кошти прихожан? Якщо ні, ось гарний приклад: загальна площа - 580 м.кв,повністю мебльований італійської та англійської меблями, елітна побутова техніка, розкішний дизайнерський ремонт в класичному стилі з використання дорогих матеріалів, мармурові підлоги з підігрівом (Італія). Ділянка з красивим дизайнерським ландшафтним дизайном, багато екзотичних дерев. Гостьовий будинок 170 м.кв. та будинок охорони 18 м.кв.


Та на цьому Л.Петро не зупинився. «Харчування від алтаря» виявляється включає в себе бізнес у вигляді прибуткової діяльності через підконтрольні підприємства, а саме: «Троїцька артіль» релігійної громади Української православної церкви парафії на честь Святої Трійці (код ЄДРПОУ 35694664, Київська область, Баришівський район, с. Пасічна, вул. Чкалова, 42/А) та підприємство релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенськой Києво-Печерської Лаври» (ЄДРПОУ 34162297, Київська обл., Бориспільський район, село Вороньків, вул. Українська, будинок 127-А), які неодноразово потрапляли в поле зору правоохоронців тапідозрюються у організації  заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.І факт, що ці доходи сумнівного, «неправославного» характеру, намісника Києво-Печерської Лаври владики Петра аж ніяк не бентежить. Пригадується «маленький свечнойзаводик в Самаре» з «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова..

Та й чого бентежитись, якщо митрополит Павлопрацює у тісній зав’язці з високопосадовцями (здебільшого колишні представники «Партії Регіонів» та «КПУ»), бізнесменами, екс-міністрами та колишніми ректорами.

Декларувати доходи владика Павло та інші священнослужителі УПЦ МП не вважають за потрібне, адже завжди можна «з’їхати» на «добровільні пожертви», обсяги та подальше використання яких ніхто не контролює. Так само, як і не контролюються схеми «православного відбілювання» чорного налічного капіталу, який заходить під виглядом пожертв та благодійності.

Про присутність страху Божого в митрополита Павла мова не йде, як і про совість, мораль та елементарну пересторогу у зв’язку з можливістю потрапляння в поле зору правоохоронних органів. Бо він і йому подібні звикли жити за звичкою «старих добрих часів» Януковича, адже до Революції Гідності Московський патріархат чудово себе почував «під дахом» злочинної проросійської влади.

Петро Лебідь, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіваннями що «стара влада повернеться», а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність. У якій іпостасі, це вже технічні моменти, але повернеться, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть електорат у вигляді своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються і утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, тому плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Білорусії та Росії.

Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей, можливість набивання кишені ряси якими ти можеш мати за умови «братства русскихнародов

Життя у розкоші отця олександра

Деякі сумні факти свідчать, що священнослужителі УПЦ Московського патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.


Для настоятеля Собору Св. Апостолів Петра і Павла м. Бровари о. Олександра  (в миру Левчук Олександр Володимирович) поняття «харчуються» вміщує в себе нерухому власність у вигляді житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Кооперативна, буд. 5, купівлю та утримання люксової іномарки, а саме: BMW 750 LI (д.р.н.з. АІ 9577 ЕМ),

 

 

яка коштує близько 100 тис. у.о. та причіп (АІ 4189 ХК) для перевезення габаритного транспорту (у вигляді яхт, катерів), систематичні відпочинки «патріотично налаштованої особи» на курортах (Голландії та Російської Федерації у період державних свят України) та купу «дрібничок» - айфон останньої моделі, пару годинників кожен з яких коштує щонайменше річний мінімальний дохід звичайних громадян, і ще деякі витрати, про які поговоримо згодом.

 

Бачили колись скромний храм, а поруч гарненький будинок священика, збудований на кошти прихожан? Якщо ні, ось гарний приклад, де проживає отець Олександр.


Та на цьому отець Олександр не зупинився. «Харчування від алтаря» виявляється включає в себе невеличкий, але прибутковий бізнес, який зареєстрований на сина Левчука Івана Олександровича, а саме: обслуговуючий кооператив «Котеджного містечка «Віват» (ЄДРПОУ 37871553) та ТОВ «Віват» (ЄДРПОУ 32651413), що знаходяться за адресою: Броварський район, с. Зазимє, вул. Гагаріна, буд. 5. Зокрема, отцю Олександру підконтрольний Благодійний Фонд «Православна Київщина» (ЄДРПОУ 36998419), де раніше отець був власником. І факт, що ці доходи сумнівного, «неправославного» характеру, отця Олександра аж ніяк не бентежить. Пригадується «маленький свечной заводик в Самаре» з «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова.

Та й чого бентежитись, якщо отець Олександр працює у тісній зав’язці з головою Броварської міської організації Партії регіонів - радником колишнього Прем'єр-Міністра України М. Азарова Федоренком С.М., який під час місцевих виборів, які відбулись 31 жовтня 2010 року лобіював Левчука О.В. у місцевих виборах на депутата.

І декларувати доходи отець Олександр та інші священнослужителі УПЦ МП не вважають за потрібне, адже завжди можна «з’їхати» на «добровільні пожертви», обсяги та подальше використання яких ніхто не контролює. Так само, як і не контролюються схеми «православного відбілювання» чорного налічного капіталу, який заходить під виглядом пожертв та благодійності.

А тепер повернемось до «ще деяких витрат». Справа в тому, що окрім себе, отцю Олександру необхідно утримувати родину (дружину – Левчук Олену Георгіївну, доньку – Левчук Наталію Олександрівну, двох синів – Дмитра та Івана) члени якої ніде не працюють, проте звикли жити на «широку ногу», а також потрібно обслуговувати та закривати 5 іномарок в тому числі і люксова BMW 750 LI, якими володіє та користується родина Левчуків. Також, отець Олександр здійснює матеріальну підтримку брату Ігорю, який так як і наш отець народився та підтримує взаємовідносини з країною агресором Російською Федерацією.

Про присутність страху Божого в отця Олександра мова не йде, як і про совість, мораль та елементарну пересторогу у зв’язку з можливістю потрапляння в поле зору правоохоронних органів. Бо він і йому подібні звикли жити за звичкою «старих добрих часів» Януковича, адже до Революції Гідності Московський патріархат чудово себе почував «під дахом» злочинної проросійської влади.

Отець Олександр, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіваннями що «стара влада повернеться», а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність. У якій іпостасі, це вже технічні моменти, але повернеться, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть електорат у вигляді своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються і утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, тому плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Білорусії та Росії.

Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей, можливість набивання кишені ряси якими ти можеш мати за умови «братства русских народов».

 

 

 

 


СБУ посилює захист ІТ систем органів місцевого самоврядування

Служба безпеки України для розбудови ефективної системи кібербезпеки держави підписала Меморандум з Дніпровською міською радою. Це перший крок у забезпеченні кібербезпеки органів місцевого самоврядування. Необхідність розширення співпраці у сфері кібернетичної безпеки з органами місцевого самоуправління викликана сьогоденними загрозами з боку спецслужб Російської Федерації, які систематично проводять акції кібершпигунства та кібертероризму. У ході ведення Російською Федерацією «гібридної війни» проти України інформаційно-телекомунікаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування все частіше стають об’єктами кібератак. Крім того, заплановані у 2019 році вибори Президента України та народних депутатів Верховної Ради України посилять спроби російських спецслужб отримати інформацію, яка обробляється в автоматизованих системах органів місцевого самоврядування, а також несанкціонованого втручання в їх роботу. Впровадження Дніпровською міською радою новітніх інформаційних технологій для підвищення ефективності роботи із забезпечення життєдіяльності міста та безпеки його мешканців створює додаткові ризики порушення сталого функціонування таких систем. У Дніпрі також реалізовується низка проектів у рамках загальнодержавних програм, що потребують впровадження та удосконалення інформаційних та телекомунікаційних систем. Зокрема система оповіщення населення про надзвичайні події, надання адміністративних послуг, реєстр мешканців міста, система ситуаційного відеоспостереження. У рамках підписаного Меморандуму з використанням платформи MISP-UA фахівцями СБУ забезпечено обмін технологічною інформацією про наявні та потенційні кіберзагрози в режимі реального часу. Це сприятиме ефективному реагуванню з боку української спецслужби на кібернетичні атаки, насамперед високого ступеня складності. Ситуаційний центр забезпечення кібербезпеки СБ України готовий і надалі надавати необхідний захист об’єктам критичної інфраструктури, державним установам та підприємствам, органам місцевого самоврядування та запрошує їх до співпраці. Довідка: Співробітники Ситуаційного центру забезпечення кібербезпеки СБУ на базі платформи з відкритим програмним кодом MISP (Malware Information Sharing Platform) створили систему збору і обробки інформації щодо інцидентів кібербезпеки та обміну технічними даними про ідентифікатори компрометації інформаційних систем об’єктів критичної інфраструктури між суб’єктами сектору безпеки в режимі реального часу. Ця платформа широко використовується в усьому світі, а також відповідає міжнародним стандартам ЄС та НАТО і застосовується основними міжнародними суб’єктами у сфері кібербезпеки FIRST, CIRCL, CiviCERT, NATO NCI Agency. 

Как случайно не «устроиться» на принудительную работу в отпуске


Кто-то улетит «на юга», кто-то навестит Одессу-маму, кого-то заманит уютное Азовское море, а кого-то ностальгирующий Крым. С начала оккупации отдых на полуострове стал менее востребованным, большинство граждан принимают принципиальную позицию по этому вопросу. Однако часть населения не может отказать себе в столь привлекательной привычке летнего отдыха в Крыму. Правительство четких указаний по этому поводу не дает и поступает максимально либерально: хотите - пожалуйста. Но вместе с этим предупреждает, что для рядового курортника могут возникнуть ситуации другого характера, не сулящие ничего хорошего.

Так плодятся случаи, когда в оккупированном Россией Крыму и на территории самой РФ, спецслужбы оккупантов занимаются вербовкой граждан Украины для своих нужд.

От знакомого из СБУ, удалось узнать, о том, что на сегодняшний день существует нездоровая тенденция, связанная с массовой вербовкой граждан Украины спецслужбами РФ. Их методы и способы многогранны, включая все каноны работы КГБ-шного монстра, от подкупа до ложно-сфальсифицированных обвинений и угроз длительного осуждения.

Сотрудника ФСБ или их агентов трудно отличить от другого постояльца отелей или ресторанов. Он старается сначала в непринужденном разговоре расспросить кто, чего, откуда, чем занимается потенциальный «кандидат». Потом, из полученной информации построить схему, как «захомутать» или «обложить» интересующего их человека. Особый интерес для них представляют военнослужащие и госслужащие разных рангов, их родственники или знакомые, люди связанные с оборонно-промышленной сферой, лидеры мнений, журналисты, переселенцы.

Ну а потом начинается «прессинг» со стороны спецслужб, человека либо принимают местные «менты» или другие «правоохранители», создается серьезная проблема, которая может решиться единственным путем, а именно согласием работать на ФСБ. Они сообщают, чем грозит отказ и, в то же время, обещают некие блага от сотрудничества. Любой гражданин, попавший в такую ситуацию, подписывает любую бумагу и соглашается на что угодно, лишь бы спасти себя и близких от роковой участи.

А уже потом человек понимает, что все это не сон, который закончиться с пробуждением, это крючок с которого невозможно слезть.

Были и такие случаи, когда человека отпускали домой, и обязывали узнавать о военнослужащих ВСУ, которые защищают нашу страну, их данные, телефоны, где живут, кто их родственники, да и вообще любую информацию. Особую ценность для «фейсов» (так называют сотрудников ФСБ – прим. автора) представляют участники националистических и праворадикальных движений и организаций, в первую очередь «Правого сектора», «С14» и других. Думаю, объяснять как она потом используется не стоит.

Особая опасность заключается в том, что любые документы, который подписывает человек во время разговора с «фейсами» остаются у ФСБ и, это и есть тот самый крючок, который будет использован в случае дальнейшего отказа от сотрудничества. Ведь, если эти бумажки «случайно» окажутся в Интернете или каким-то другим путем попадут «на глаза» украинских спецслужб, что приведет к печальным последствиям.

Ведь нужно понимать, что завербованный человек для ФСБ-ников всего лишь возможность для получения информации, средство, неодушевленный предмет. Даже во время общения с ними, они стараются показать, что ты ниже их, в их власти, они упиваются своим правом сделать с тобой все, что им заблагорассудиться.

И даже после возвращения домой, понимания чувства свободы пропадает напрочь, начинаются звонки от «фейсов» по ночам, запугивание и угрозы, как напоминание того, что нужно для них сделать.

В одном из случаев, на одного из «прошедших» всю эту процедуру, возбудили сфабрикованное уголовное производство в РФ и требовали прибыть для дачи пояснений. И если бы приехал, то имели бы второго Балуха, Сенцова и других.

Каждый гражданин Украины должен понимать, что поездка в РФ или АР Крым может обернуться для него реальным «кошмаром» или больше того уголовным производством как в Украине, так и в России.

Ведь факт согласия на сотрудничество со спецслужбами РФ, даже если он выбит силой, психологическим давлением или иным путем, это уже «государственная измена» и статья 111 УК Украины.


Конечно же, ради своего же спокойствия можно думать, что об этом никто не узнает, но это не так.

Из рассказа источника, существует единственный способ обезопаситься, это придти в любое представительство СБУ и рассказать о том, что произошло. Да, это сулит неминуемой проверкой, но в конченом итоге, если не передавались важные данные, человек освобождается от уголовного преследования, согласно ч.2 ст.111 УК Украины.

В общем, будьте бдительными и, если не уж вообще не можете полностью оградить себя от поездки на аннексированный Крым или на территорию РФ, то хотя бы постарайтесь уберечь себя от подобных «знакомств».

Російські банки зіткнулися з труднощами чи навмисне «зливання»?

За інформацією досвідчених спеціалістів, останнім часом в українських банках з російським капіталом виникають проблеми з ліквідністю активів і грошовою масою. Зокрема український «ВТБ Банк» з російським капіталом за даними авторитетного видання посів 2 місце у рейтингу Топ-10 самих збиткових банків України. Збитки «ВТБ Банку» за 2017 рік склали 1,16 млрд. грн. Та чи ненавмисні ці збитки задля виведення активів українських клієнтів до Російської Федерації.


Заслуговує на увагу той факт, що більша частина кредитного портфелю банку, ті активи, які в разі чого забере НБУ, це кредити, надані компаніям з АР Крим і тим, що розміщені в зоні проведення АТО, зрозуміло, що заставою таких кредитів являється майно, яке українським вже ніколи не буде.    

Один з провідних економічних експертів вважає, що питання з банківською системою досить непросте: «Банк - це доволі хитра установа, там є, наприклад, активи і пасиви. І пасиви - це зобов'язання банку, які формуються за рахунок клієнтів, і ці клієнти банку переважно - українські фізичні та юридичні особи. Як тільки у банка виникають проблеми, то, по великому рахунку, це автоматично призводить до того, що клієнти втрачають свої гроші. Як тільки починається процес ліквідації банку чи обмеження, то є доволі суттєвий ризик, що він просто почне припиняти свою діяльність, і постраждають в першу чергу вкладники. Тому, якщо банк банкрутується чи закривається, то він буде змушений щось заплатити, але це не означає, що він зможе виплатити самостійно усі зобов’язання. А у нас держава гарантує виплату вкладів. Тобто, це буде означати ніщо інше, як те, що ми просто-напросто зіштовхнемося з проблемою, що закривати дірки в цьому банку доведеться за рахунок саме державних коштів».

З огляду на викладене необхідно задати собі питання, чи потрібно вкладати свої кошти в розвиток бізнесу країни-агресора, який в будь-який момент може вивести активи банку на підконтрольні компанії закордон та оголосити про неплатоспроможність, а це призведе до додаткового навантаження на бюджет, соціального напруження та недовіри до діяльності регулятора та органів державної влади.

 

Cui prodest?

Когда сапог российского солдата наступил на Грузию, что сделал Саакашвили? Правильно. Сжевал галстук и отдал кусок своей страны агрессору.


Да, делал громкие заявления, пытался привлечь на свою сторону международное сообщество, поднимал шум в СМИ. Но эффекта от этого не произошло никакого. Просто пукнул в воду – и тишина.

С тех пор, как Россия аннексировала Крым и попыталась оттяпать Донбасс – произошло дофига чего. Санкции со стороны Евросоюза и США нельзя пересчитать на всех пальцах, даже если снять тапки. Список чиновников и прочих причастных, против кого введены санкции постоянно расширяется. Летальное оружие? Нате!

Для успешной реализации типового сценария, надо сделать что? Правильно, поставить в Украине президентом аморфную амебу, которая, кстати, уже прошла проверку в аналогичных обстоятельствах и на деле доказала свою лояльность к ВВХ.

У меня вопрос: кто лучше для нас, а кто для России? И не в стране ли говенных петухов стоит искать людей, которые дергают за ниточки этого троянского грузинского коня?

Збройний барон на Києвщині



В с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області працівниками правоохоронних органів затримано торгівців вогнепальною зброєю та боєприпасами, які злочинці намагались збути з підробленими дозвільними документами вночі 26 вересня 2017 року біля житлового комплексу "Волошковий". Вирішується питання про обрання запобіжного заходу. Тривають невідкладні слідчі дії.

СБУ допитує Наливайченка через вояжі Медведчука до Москви

СБУ розпочала допит екс-очільника відомства Валентина Наливайченка через сприяння у незаконних перетинах державного кордону України протягом 2014-2015 років

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Як зазначається, у кримінальному провадженні досліджують факти сприяння співробітниками правоохоронних органів, у тому числі й СБУ, колишнім високопосадовцям та керівникам правоохоронних органів у незаконних перетинах державного кордону України протягом 2014-2015 років.

"У вказаному провадженні, зокрема, встановлено, що у 2014-2015 роках співробітники СБ України організували незаконний перетин державного кордону України одним із колишніх керівників СБ України, який разом із лідером ГО "Український вибір" Віктором Медведчуком здійснив декілька вилетів до Російської Федерації без проходження прикордонного та митного контролю", - йдеться у повідомленні.