Профиль

Nahibator

Nahibator

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Дурдом Роисся, часть 34

— А почему у нас не могут создать Силиконовую долину?

— В США отбор ученых по таланту. А у нас по родству. Поэтому у них Силиконовая долина, а у нас силиконовые мозги.

 

Думаю, все знают, что по профессии Асад врач-офтальмолог. Тем интересней будет увидеть, как этому офтальмологу натянут глаз на жопу!

 

Федеральный канал рассказывает, что с собой нужно брать в бомбоубежище. А ты небось учишься? Строишь планы? Думаешь о будущем? Идиот, ты в России, хватай рис и готовься в любой момент сдохнуть!



 

Дуров передал ФСБ ключи от телеграма. Троллинг века. После такого фсбшники интернет вообще к херам отрубят…



 

Отличный стартап. Тележки для перевозки домой зарплаты. Скоро на россии за ними будет давка.



 

Четыре года виолончелисты промывают мозги россиянам, как полезны санкции: импортозамещение, новая индустриализация, обретение финансового и технологического суверенитета. По факту: пальмовое масло, горящий творог, скачок цен, технологическая отсталость, утечка умов и капитала...

 

Путин сходил. И еще раз сходил. И еще раз сходил. Многоходовочка.

 

- Холмс, а почему в Лондоне так много русских олигархов?

- Русские олигархи, Ватсон, благородные люди - они не живут там, где воруют.



 

— Бабушка, а что такое санкции?

— Это ерунда, которую креаклы и подпиндосники придумали. Ты, внученька, жуй, жуй кору, она только поначалу горькая.

 

- Вы хотели играть на равных с Америкой?

- Хотели!

- Вы хотели огрызаться, врать ради своей "великой цели"?

- Хотели!

- Ну так чего вы сейчас орёте, что вас "нечестно" США имеют во все щели?



 

- Дайте мне килограмм колбасы..

- Здравствуйте. У нас акция. В нагрузку к покупаемым продуктам мы предлагаем вам поддержать Олега Дерипаску и купить пол-тонны алюминия…

 

- А ты точно Олег Дерипаска?

- Да.

- А скажи что-нибудь, как Дерипаска..

- В целом, Владимир Владимирович, всё у нас заебись…

 

Россия такая богатая, ей похуй какой курс доллара! Будет 100 - дай и хуй с ним! Народ всё потянет. Такие парни!

 

Вопрос : Каким должен быть курс рубля и цена на нефть, чтобы вместо вопросов начали посылать нахуй?

 

Руководство Первого канала и канала Россия приняли решение в целях выполнения программы поддержки олигархов, попавших под американские санкции, выплачивать зарплату штатным пропагандистам алюминиевыми чушками.

 

Вежливые люди вежливо заглядывают в мусорные баки.

 

Гибридный курс рубля.

 

Правительство РФ разрабатывает ответные меры на введённые США санкции. Дмитрий Анатольевич уже заявил, что раздавить бульдозером свой айфон он не даст.



 

Диды на палке. 98й ЗАГРАДИТЕЛЬНЫЙ? Это те деды, что стреляли очередями по своим, если другие деды на верную смерть идти не хотели? За большевиков ихних? Да, детям полезны такие примеры…



 

Велика Россия, а бежать некуда - впереди Колыма!

Победобесие, часть 1.




На роисси стартовало победобесие. 
Трудно себе представить, до какой степени маразма дойдут ватные путиноиды в поцреотическом угаре в этот раз.
А пока давайте вспомним идиотизм предыдущих лет.



















Продолжение следует...



Ляшко одружується з жінкою

Ляшко одружується з жінкою

Фантастична подія в житті головного "радикала" України.

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко на своїй сторінці в Facebook виклав відео, в якому розповідає про те, що 2 червня він офіційно розписується зі своєю цивільною дружиною Росітою Сайрайнен.




В той же час є відео 1993 року під час допиту в прокуратурі, коли тоді ще 21-річний Олег Ляшко, відверто розповів про своє сексуальне життя з чоловіком на ім'я Боря.

В останній рік Ляшко проводить багато часу зі студентом на ім'я Даніель. А з кумом Юрієм Ляшко об'їздив півсвіту і не встидався публічно цілуватися.

Як хлопці Боря, Юра і Даніель переживуть таку моральну травму?

За матеріалами Депо.Влада

Дурдом Роисся, часть 33

- Моня, а Путин богатый человек?

- Богатый, Бэллочка…

- А почему ты так думаешь?

- О, если бы Путин был бедным человеком, то богатой была бы Россия…

 

Рига, наши дни...

- А где у вас ближайшая русскоязычная школа???

- За поребриком...



 

Есть особи подобные говну, 

Они вообще не идут ко дну. 

И сколько б мы их не топили, 

Глядишь - они уж снова всплыли...



 

Россиянам, которые соберут больше валежника для помощи пострадавшим от санкций бизнесменам, продадут со скидкой билеты на концерт Вячеслава Малежика.



 

Россияне — неблагодарный народ. Где памятники Христофору Колумбу? Если бы он не открыл Пиндосию, кого вы винили бы щас во всех своих несчастьях?

 

«93-летний ветеран Иван Савин приехал в администрацию с просьбой заасфальтировать дорогу, которая ведет к поселку Ундольский Собинского района и умер прямо в приёмной»                                               В войну выжил, до Берлина дошёл, Сталина и Гитлера пережил, а от величия России умер. Вот такое великое величие…

 

Попытка отравить Скрипаля оказалась неудачной. А попытка отравить отношения с Британией удалась на все сто!



 

Началась каденция Трампа с того, что США протянули России руку, а кончится тем, что Россия протянет ноги!

 

Каким нужно быть многоходовочным лузером, чтобы, имея в Белом доме своего человека, получить такие "полезные санкции". И это еще не вечер...

 

Основная политика путинской власти — закручивать гайки и класть болт на население.



 

Обидно, когда враг может обрушить твою экономику, а ты ему - только двери ядом намазать.

 

Из вслед прошедшему празднику:

«Взвейтесь духовно, юные русы!

Мы пионеры - дети Исуса!

Близится эра новых богов,

К «Путин воскресе!» всегда будь готов!»

 

Роман Абрамович срочно прилетел в Нью-Йорк с толпой юристов. Спасать свои деньги хочет. Ромочка, а что же ты не полетел в Москву, к "самому влиятельному человеку в мире по версии Forbes"?



 

Вдруг один силовичок

Применяет «новичок».

И за это от Госдепа

Получает в чердачок.

 

Ходит Путин по мавзолею, хмуpится, думает, места себе не находит.



 

В переводе с песковско-пресс-секретарского на путинско-пацанско-кремлёвский «попрание всего и вся» означает «нас поимели во все дыры».

 

Если тенденция продолжится, не исключаю, что Дерипаска станет миллионером!

 

РосговноСМИ: «Розничные сети заявили о резком росте цен на товары в России из-за обвала рубля» То есть, чтобы вы понимали, Россию сейчас натурально ебут за то, что Путин впрягся за Асада. Буквально: житель Саратова будет меньше есть, потому что в Сирии не спокойно. Охуительная многоходовочка!..



 

Афганистан, Олимпиада, самолет, пиздец.

Олимпиада, Крым, Донбасс, самолёт, Сирия...

Порядок и состав слегка разнятся.

А конец будет тот же…



 

 

 

 

 

 

 

 

Сурков оголосив столітню війну: Імперія має розпастися

Сурков оголосив столітню війну: Імперія має розпастися 

  Володимир Миленко

Санкції діють, "Іскандери" вже не сміються – але цього замало. Російська імперія має розвалитися на шматки, цього разу вже остаточно. Бо це божевілля ніколи не закінчиться.

6 квітня Мінфін США оголосив про нові антиросійські санкції. Принципово нові, бо вперше вони б'ють настільки сильно і влучно по Кремлю, по його "гаманцях", по системотворчих персонажах. Ну, і по, власне кажучи, "рідних і близьких" очільників нинішнього авторитарного режиму. "Російський уряд веде підривну і деструктивну політику по всьому світу, в тому числі, продовжує окуповувати Крим і провокує насильство на сході України", - це слова того самого Стівена Мнучіна, міністра фінансів США, який і оголосив новий санкційний удар. Також готуються санкції за отруєння в Солсбері, уже розглядається можливість введення санкцій конкретно за хіматаку в Сирії, як наслідок підтримки людоїдського режиму Асада.

Вже 9-го квітня, у понеділок після Великодня, ці санкції почали давати результат. Упав рубль, побігли униз показники РТС, російських підсанкційних компаній та компаній підсанкційних бізнесменів. "Внук" Єльцина (чоловік доньки зятя першого президента Росії) Олег Дерипаска опинився перед загрозою технічного дефолту однієї із ключових його компаній, РУСАЛ. І це, як стверджують експерти та сама логіка процесів, тільки початок.

Цілком логічно визнати, що зусилля Заходу є послідовними, правильними і корисними – для відновлення загальносвітового порядку. США, які є головним локомотивом нової "холодної війни", діють поступово, крок за кроком, даючи Росії можливість відступити, вийти із ситуації з мінімально можливими втратами. Санкції взагалі - штука дуже дієва. В короткостроковій перспективі. І за умови відповідної реакції, за умови розуміння протилежною стороною. Два приклади - КНДР та Іран. Скільки б ці режими не намагалися тримати хвіст пістолетом - але знайшовся і на них ключик. Звісно, не панацея, але тут і зараз вони подіяли і на Ісламську Республіку, і на Народно-Демократичну. Те саме відбувається і в ситуації з Росією - тиск на кремлівський режим поступово посилюється, ось уже підібралися до сім'ї в прямому значенні цього слова, починає давати уже цілком відчутні результати. Тобто, якщо розглядати ситуацію з тактичної точки зору, дії Заходу аболютно правильні. Вони направлені на послаблення системи і її подальшу трансформацію.

Але 9 квітня, в журналі "Россия в глобальной политике" вийшла одна дуже цікава стаття за скромним підписом "Владислав Сурков". Можливо, це простий збіг. Хоча, зважаючи на кремлівську любов до ефектних жестів, можна припустити, що Сурков свідомо виводив цей програмний текст саме на момент після введення таких потужних санкцій. В статті, теж не без натяку названою "Самотність напівкровки" (Сурков же, якщо розібратися по суті – Владислав Арданбекович Дудаєв, наполовину чеченець і росіянин), йдеться про те, що з 2014 року для Росії настала нова епоха. Епоха, яку Сурков окреслив як відмову від шляху як на Захід, так і на Схід. Мовляв, чотири століття йшли в одному напрямку – своїми не стали, тепер чотири століття, із Лжедмитрія починаючи, йдемо в іншому – і тут нас за своїх не визнали. Пора, значить, відокремитися і жити своїм персональним життям. Чи то бобилем на околиці, чи то альфа-самцем у натовпі фанатів і прихильників. Сам Владислав Арданбекович, звісно ж, натякає на другий варіант.

Сурков, як відомо, уміє красиво і ефектно висловити свої думки. Але головне в цьому тексті – не форма, а суть. А суть така, що Кремль – Сурков же цілком очевидно висловлює не свою власну позицію, а, так би мовити, державницький вектор – збирається грати у довгу, затяжну облогу. Облогу самих себе, облогу, в яку кремлівські загнали країну і режим власноруч. Але причини цієї облоги не грають ніякої ролі – бо ж у Кремлі на це питання своя особиста думка, відображена в тому ж сурковському тексті. Винні всі, крім них. Захід, Схід, ЄС, Китай, США, Україна – всі, крім них самих.

А це означає – чи, принаймні, має означати – лише одне. Те, що Кремль не піде ні на які поступки. Єдині поступки, на які він може піти – це на компенсацію постраждалим бізнесменам, про що уже заявив на засіданні уряду тамтешній "сімеон бекбулатович" Дмитро Медведєв. Та ще на можливість холопам на великі свята їсти не тільки траву і лопухи, а й щось смачніше. Про лопухи, звісно, жарт – але тільки до певної міри. Згадайте, якою була ситуація в СРСР в кінці 80-х, що довелося рятувати країну західною гуманітарною. Це тому, що при владі був ліберал і демократ (за російськими мірками) Горбачов. А якби ні? В книжці Едуарда Тополя "Завтра в России" чудово описано - що було б, якби влада в той момент виявилася жорсткішою. Скажімо, у форматі "перемоги ГКЧП". Тотальні контроль і талонизація, битва і убивства за буханку хліба - і все це під патріотичними гаслами, під вивіскою "Увесь світ проти нас".

Що це означає для нас? Це означає, що ніяких поступок на Донбасі і в Криму не буде. Це треба розуміти і жити з цим. Так, як живе Ізраїль зі своїм арабськими сусідами. Треба забути про навіть середньострокову перспективу повернення до Донецька і Луганська. Про завершення війни. Можливо, навіть доведеться повністю перейняти ізраїльський гендерний досвід комплектування збройних сил. У нас із цим вже успіхи - чимало жінок служать за контрактом і в АТО, але в армію їх не призивають, як чоловіків.

І найголовніше. Це означатиме, що єдино можливим варіантом завершення цього всепланетного божевілля таки стане винятково розпад Росії на шматки. До речі, ще одна відома, можливо, навіть знакова персона для сучасної України – журналіст Віталій Портніков – буквально 6 квітня, в день запровадження санкцій, у своєму відеоблозіполякав глядачів цією самою історію, заявивши, що розпад Росії – це найгірший із варіантів.

Звісно, з логікою пана Віталія у тій частині, що така подія викличе серйозні наслідки – в тому числі й техногенні – сперечатися немає сенсу. Але є у його спічі й дуже спірні речі. Наприклад, він нагадує 1918-й рік і розпад Російської імперії. Мовляв, згадайте, як тоді було Україні. Але штука якраз у тому, що та Україна була всередині цього організму – а нинішня уже за її межами. Так, як, скажімо, Польща. Чи Румунія. Сильно поляків зачепив цей розпад? Війна і "диво над Віслою" сталися уже тоді, коли червона Росія перемогла білу – тобто це уже наслідок не розпаду, а, навпаки, зміцнення відродженої під іншою вивіскою імперії. Дуже багато біженців побігло з України до Польщі? Аж ніяк, принаймні, українською проблемою міжвоєнної Польщі були не наддніпрянські біженці, а галицькі аборигени, які заявляли про свої права.

Звісно, і біженці, і катастрофи – це все буде. Без цього ніяк. Але згадайте Югославію. Всередині відбувалося справжнє божевілля. Але навіть країни, які межували із цією країною, яка розліталася на шматки і при цьому відчайдушно воювала у форматі "всі проти всіх" – не можна сказати, щоб аж так постраждали. Тому не треба боятися розпаду Росії. Треба до нього готуватися. Просто брати і жити з усвідомлення того, що рано чи пізно за Хутором-Михайлівським почнеться кривава бійня. А тому на цей момент у нас повинні бути надійно захищені кордони, готова армія, поліція і таке інше. Тому що дійсно, Портніков правий – нас це торкнеться. Не може не торкнутися. Але боротьба із уламками імперій – це не боротьба з імперією. Та й не до України тоді буде всім чим Кубанській, Воронезькій чи Ростовській народним республікам. Крім того, територія на Росії безмежна, за Уралом майже не заселена – от туди всі ці потоки біженців і треба буде скерувати тому зовнішньому управлінню, яке, цілком очевидно, займеться ситуацію на просторах екс-РФ. (А займеться обов'язково, і тому є як мінімум одна, але залізобетонна причини – ядерна зброя. Згадайте, як Буш-старший відмовляв українців від незалежності. І що він перше спитав у Єльцина після дзвінка із Віскулів в грудні 1991-го? "У кого ядерна кнопка". Тож втручання Заходу, перш за все США, у розпад імперії – цілком прогнозоване. А ще ж можна буде поживитися, наприклад, нафтогазоносною галуззю, яка в силу територіальної віддаленості від Москви може відпасти однією із перших – за сприятливим, звісно ж, умов.)

Так, це ситуація, з якої немає простого виходу. Хіба що Путін отримає табакеркою по скроні, а Медведєв – чи хто там прийде на зміну – буде повністю залежним від США. Самі оцініть імовірність такого розвитку подій. І не забудьте, що буквально 20 років тому Росія уже була в такій залежності. Але як тільки до влади прийшли люди із КДБшними погонами і почала рости в ціні нафта – імперія тут же почала відроджуватися.

Марно сподіватися, що за наступних сприятливих умов це не повториться. Імперія буде регенеруватися постійно. Така вже її природа. Тому імперія повинна зникнути. В прямому смислі – як зникали усі імперії, іспанська, французька, британська, шведська. Тільки розпад і завершення власне імперського існування може вгамувати цю "напівкровку".


 

 

Игорь Губерман. Гарики.


Давно уже две жизни я живу,
одной – внутри себя, другой – наружно;
какую я реальной назову?
Не знаю, мне порой в обеих чуждо.

Всего слабей усваивают люди,
взаимным обучаясь отношениям,
что слишком залезать в чужие судьбы
возможно лишь по личным приглашениям.

Мне моя брезгливость дорога,
мной руководящая давно:
даже чтобы плюнуть во врага,
я не набираю в рот говно.

Любил я книги, выпивку и женщин.
И большего у бога не просил.
Теперь азарт мой возрастом уменьшен.
Теперь уже на книги нету сил.

Поездил я по разным странам,
печаль моя, как мир, стара:
какой подлец везде над краном
повесил зеркало с утра?

Весьма порой мешает мне заснуть
Волнующая, как ни поверни,
Открывшаяся мне внезапно суть
Какой-нибудь немыслимой херни.

За то люблю я разгильдяев,
блаженных духом, как тюлень,
что нет меж ними негодяев
и делать пакости им лень.

Слой человека в нас чуть-чуть
наслоен зыбко и тревожно,
легко в скотину нас вернуть,
поднять обратно очень сложно.

Живя в загадочной отчизне
из ночи в день десятки лет,
мы пьем за русский образ жизни,
где образ есть, а жизни нет.


Учусь терпеть, учусь терять
и при любой житейской стуже
учусь, присвистнув, повторять:
плевать, не сделалось бы хуже.

Я женских слов люблю родник
И женских мыслей хороводы,
Поскольку мы умны от книг,
А бабы – прямо от природы.

Когда нас учит жизни кто-то,
я весь немею;
житейский опыт идиота
я сам имею.

Душа порой бывает так задета,
что можно только выть или орать;
я плюнул бы в ранимого эстета,
но зеркало придется вытирать.

Крайне просто природа сама
разбирается в нашей типичности:
чем у личности больше ума,
тем печальней судьба этой личности.

Во мне то булькает кипение,
то прямо в порох брызжет искра;
пошли мне, Господи, терпение,
но только очень, очень быстро.

Бывают лампы в сотни ватт,
но свет их резок и увечен,
а кто слегка мудаковат,
порой на редкость человечен.

Я никак не пойму, отчего
так я к женщинам пагубно слаб;
может быть, из ребра моего
было сделано несколько баб?

Ум полон гибкости и хамства,
когда он с совестью в борьбе,
мы никому не лжем так часто
и так удачно, как себе.

В жизни надо делать перерывы,
чтобы выключаться и отсутствовать,
чтобы много раз, покуда живы,
счастье это заново почувствовать.


   Я душевно вполне здоров!
   Но шалею, ловя удачу…
   Из наломанных мною дров,
   Я легко бы построил дачу!

   Люблю людей и, по наивности,
   Открыто с ними говорю,
   И жду распахнутой взаимности,
   А после горестно курю.

   Бывает — проснешься, как птица,
   крылатой пружиной на взводе,
   и хочется жить и трудиться;
   но к завтраку это проходит.

   Вся наша склонность к оптимизму –
   от неспособности представить,
   какого рода завтра клизму
   судьба решила нам поставить.

  


Диалог, которого не было

Диалог, которого не было   

Алексей Петров

– Алле, Дима?

– Да! Кто это?

– Та ещё пару таких ваших выебонов а-ля «Крым наш» и уже будет никто, – рыкнул динамик телефона.
– Мужчина, прекратите хамить… Вы знаете, кому звоните вообще-то?
– Уже знаю… Долбоёбу со стеклянным членом в руках…
– Какое вы имеете право?
– Клоун карликовый… С тобой разговаривал Олег Дерлипаска. Следующую модель американского телефона теперь покупаешь сам.
– Ой, извините… Я сразу не признал. Тут какая-то проблема со связью… – услужливо залепетал политик.
– С головой у тебя проблема, Дима… И у твоего шефа тоже… – в трубке раздались короткие гудки.

Путен поставил на стол бюстик Сталина и вопросительно посмотрел на Медведева.

– Владимирыч, ну какой-то чувак ошибся номером просто… Плёл…

Политик не успел закончить фразу, как его телефон снова выдал трель звонка.

– Да, я слушаю!
– Медведев?
– Он самый! А это кто?
– Ротленберг. Слышал о таком?
– Ой, Аркадий Роман..
– Дима… Иди на хуй. И, чтобы скучно не было, Володю с собой возьми. – в трубке снова раздались гудки.
– Снова ошиблись номером? – Путен саркастично посмотрел на премьер-министра.
– Угу! – кивнул головой Медведев пристально глядя в окно.

Вдруг телефон выдал знакомые слова и мелодию:
«Не думай о секундах свысока.
Наступит время – сам поймешь, наверное:
Свистят они, как пули у виска,
Мгновения, мгновения, мгновения».

– О! Мюллер звонит, – встрепенулся Медведев.
– Кто-кто? – недоуменно спросил Путен, меланхолично рассматривая фотографию растолстевшей Алины.
– Ну, этот, Леха Миллер… Он так и подписан у меня – Лёха, газовый баллон.
– Ааааа… Ну-ну… Бери трубку, чего завис?! Этот уж точно не ошибся номером.

Медведев плюхнулся в кожаное кресло, забросил ногу на ногу, вальяжным движением расстегнул пиджак от Brioni и прикоснулся пальцем к дисплею телефона.

– Аллльоооо… Лёшенька! Я тебя слушаю!
– День добрый, Димасик.

От услышанного политик аж подскочил в кресле.

– С газовой вышки рухнул?
– Нет… Слава Богу, нет. Бизнес, конечно, рухнул из-за тебя, долбёба-карлика, твоего кореша и ваших игр в «крымнаш», а так всё хорошо… Вообще охуенно. Мне теперь на семинары в Камышлов прикажешь ездить?
– Ты не борзей, Лёша! Вообще-то ты работаешь на меня! – рыкнул Медведев.
– На тебя работает только твоя правая рука по ночам… Короче. С сегодняшнего дня все выплаты с каждого кубометра прекращены. И скажи спасибо, что я пока не опубликовал в интернете всю нашу с тобой бухгалтерию.
– Слышишь, а ты не боишься? – оттопырив нижнюю губу спросил Медведев.
– Нет… А ты? – спросил динамик телефона и снова выдал трель из коротких гудков.

– Кому он звонил? – Путен встал с кресла, подошёл к окну и уставился на сияющую рекламу Газпрома.
– Владимирыч… Ошибся номером Лёха. Сто пудов. Заработался. Он чувак свой. Зуб даю…
– Ты что, акула?
– В смысле?
– То у неё зубов немерено, а у тебя всего 32… Было когда-то.

Телефон снова запиликал.

– Снова кто-то ошибся номером? – равнодушно спросил Путен.
– Это Керлимов звонит! – радостно воскликнул Медведев. – Человек правильный. Никогда просто так не звонит и уж тем более не ошибается номером! Может, денег на карточку кинул, – премьер-министр заговорщицки подмигнул Путену и ткнул пальцем в дисплей.

Ответить он не успел. Из динамика вывалился нескончаемый поток матов.
Политик испуганно нажал кнопку отбой.

– И этот, наверное, ошибся? Да? – Путен достал из ящика стола дамский «вальтер» и взвесил его в руке, задумчиво глядя на вороненую сталь.

А телефон снова зазвонил…




Холопские обнимашки


Холопские обнимашки

Аллан Левитов

Смотрю, на пару с хайпом “враг нє в крємлє, враг в Кієвє” запоребриковая агентура и отечественные полезные идиоты раздувают тезис: “это все путин, это не Россия – абнимашеньки!”

Друзья, давайте вернемся к истокам.

В демократическом, развитом обществе – народ ВЫБИРАЕТ свое правительство. То есть правительство – оно “из народа” и действует от его лица.
И, несмотря на то, что в правительстве любой страны – будут НЕ бедные ее представители (т.к. предвыборная кампания – это всегда бабки, ага), у народа есть все возможности поменять персоналии на выборах, поддержать другие элиты (тем более, их, разновекторных, в достатке) и так далее, и тому подобное.

При этом, в ЛЮБОЙ, абсолютно любой стране (даже с самым людоедским режимом), народ, и только народ НЕСЕТ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ за свое правительство и его преступления. И восстание против настоящей тирании (где у народа забирают выбор) есть не правом, а ОБЯЗАННОСТЬЮ гражданина.

Что? “Лишили выбора?” И ты не готов бороться? Тогда ты не гражданин – а холоп, peasant. Не имеющий ответственности и, как следствие, не имеющий никаких прав. (Потому что права имеют СУБЪЕКТЫ процессов. Не объекты).

Что же происходит у нас?

1.     Стране с демократическим устройством (где за последние 25 лет сменился уже четвертый Президент) пытаются навязать холопскую парадигму: “Правительство отдельно – народ/холопы отдельно”.
Ребят, у нас не так. У нас МЫ САМИ выбираем себе правительство. У нас выборы – они реальны.
Так что правительство – оно из народа и от народа (нравится ли оно всем или нет). Там такие же, как и мы.

2.     “Обычных людей”, ГРАЖДАН Украины, отстоявших свое право зваться гражданами, ставят в один ряд с бесправными, инертными, пассивными и объектными запоребриковыми холопами, смирившимися со своей участью пушечного мяса.
“Ну, это же бояре так решили, что мой брат приехал в Украину вас немножко поубивать. Чего нам с тобой из-за этого ругаться-то? Подумаешь, поубивали ваших хохлов, хе-хе.”

То есть украинскому народу предлагают принять сословную парадигму и – ПО ДОСТОИНСТВУ – занять в ней холопское место.
Я, мягко говоря, против.

P.S. Из моих друзей – ни один не лайкнул “абнимашки” и не перешел в разряд бывших. Что радует.



Счастливые люди

Счастливые люди
Не думают матом,
Закутавшись в пледе,
Бессильно измятом;

Не лечатся виски;
Не спят с телефоном;
Не тянутся к риску;
Не курят с балкона;

Не дышат устало
Чужим никотином;
Не спят с кем попало;
Не пьют аспирина;

Не льют мимо чашки,
Чтоб выпить таблеток;
Не ходят в рубашке
В измятую клетку;

Не рвут фотографий;
Не ищут патрона;
Не плачут ночами
До хрипа и стона;

Не пишут «ответь мне»;
Не верят, как дети;
Счастливые люди –
Их нет в интернете.

© Валерия Яковенко