Ключ ко всем изменениям в стране

Ключ ко всем изменениям в стране – изменения в самом обществе.

Пилип Духлій

 

Ключ ко всем изменениям в стране, реформам, повышению ВВП, построению новых институций, крушению старых систем и коррупции – изменения в самом обществе.

Власть – это просто срез общества в определенный момент времени. Нельзя поменять власть, не меняя общество.

В этом основная и ключевая проблема всех наших “новых лиц”. Они катастрофически боятся этого тезиса. Их популизм основан на заигрывании с народом, обожествлении его и противопоставлении его власти. Народ хороший – власть плохая.

Но есть один вопрос – что они будут делать, когда сами станут властью? Расскажут народу, что он – говно, а они – Д’Артаньяны. Или будут прикидываться, что они не власть. Как тот же Лещенко с Найемом и Залищук, сидя во фракции коалиции, или Сытник, “забывая” предъявить обвинение Каськову, сливая дело на 700 млн и рассказывая, что это решительно невозможно без антикорсуда?

Принципиально есть три мотивации гражданской активности, включая волонтерство, политическую активность, разного рода борьбу (как, например, с коррупцией).

Первая – меркантильная.
Большинство наших активистов, на самом деле, – профессиональные борцы на зарплатах и грантах. Это никакая не гражданская активность, не волонтерство, а бизнес под прикрытием благородных целей. Способ зарабатывания денег. Это практически вся грантоедская тусовка.

Вторая – реализация своих комплексов.
Например, потребность в признании, неуверенность в себе. Желание сделать что-то бесконечно великое, будучи бесконечно малыми. Это искренние люди, но живущие сегодняшним днем и предпочитающие громкость и известность реальным делам. Среди таких много вечных революционеров. Или пламенных борцов за все хорошее, отдающих себя людям, но не имея опоры, быстро выгорающих.

Третья – это гражданская активность как логическое развитие своего жизненного пути.
По Карикашу это четвертая вершина. Эти люди не несут детских и юношеских травм и не пытаются их сублимировать активностью (первая вершина), они самодостаточны и принимают ответственность за свою жизнь (вторая вершина), они умеют быть в контакте, умеют не только брать, но и отдавать своим близким и детям (третья вершина). И служение людям (четвертая вершина) для них – логическое продолжение их жизни, базовая потребность делиться излишками своей жизненной энергии.

У нас катастрофически не хватает людей третьей мотивации. Я знаю таких, но их мало. Общество у нас в своей массе, к сожалению, тяготеет к первой и второй вершине – или патернализму и зависимости от государства или крайним проявлениям самостоятельности – отрицанию государства, налогов и вот это все.

Нам надо взрослеть. Быть самостоятельными и независимыми мало, уметь отдавать ближнему кругу – мало. Необходимо так прочно стоять на предыдущих вершинах, чтобы служение обществу было такой же естественной потребностью, как заплатить за проезд при входе в маршрутку.

Дорогой, ты же мне доверяешь, да?

- Дорогой, ты же мне доверяешь, да?
- Конечно.
- И ты знаешь, что я никогда не вру?
- Естественно!
- Представляешь, паркомат врезался в мою машину.


 

Можно позавидовать владельцам китайских автомобилей: среди запчастей на их авто - только оригиналы.

 

Достали уже эти странные звуки в песнях! Постоянно кажется, что с машиной что-то не так.

 

У Люси свой, особенный метод вождения. Всякий раз, когда она подъезжает к нерегулируемому перекрестку, она говорит страшное заклинание “Чур, я на главной!” и едет.

 

Инструктор в автошколе, показывая реверсионный светофор, задает вопрос:
- Вот что делать, если вы ехали по реверсионной дороге, а светофор взял и погас?
В классе тишина, женский голос неуверенно:
- Паниковать?


 

Парни, которые поворачивают направо из левого крайнего ряда, помните, дома вас ждут ваши парни.

 

Знаете, почему так много людей ездит на дорогих машинах? На автобусе и троллейбусе нельзя ездить в долг.

 

Свой старенький и дряхлеюший жигуленок он иногда ласково называл "Хламборгини".


 

 

 

 

 

Дурдом Роисся, часть 13

Эпик фейл с обосравшимся кёрлингистом как бы наводит на мысль, что в РФ нет чистых и нечистых спортсменов. Есть пойманные за "руку" и пока не пойманные.

 

По мотивам старого анекдота.

— Изя, говорят, Путин серьёзно заболел. Как ты думаешь, надежда есть?

— Смотря на что ты, Сёма, надеешься.

 

Двухлетние военные учения РФ в Сирии: оглушительный успех в бомбежке вражеских сирийских школ и госпиталей и полная жопа в боях с ихними американскими союзниками.

 

— Изя, что ты можешь сказать про российскую экономику?

— Ой, Сёма. У меня она ассоциируется с Ким Кардашян.

— А она-то здесь причем?

— А ты видел какая у неё жопа?

 

Пацаны, кто там с Вольдемаром Соловьевым дружит в твитере, передайте, что штыковая херово закончилась.

 

«В Сыктывкаре местный житель избил командированного москвича за то, что тот разлил водку не поровну и произнес тост не по понятиям» Всё правильно сделал! Москвичи совсем охуели духовные скрепы гнуть. Россия держится на Сыктывкаре - столице традиционных ценностей!

 

Ганнибал Лектор угощает гостей блюдом из свежих человеческих останков.


 

Россия безоговорочно лидируя на Олимпиаде поднялась в медальном зачете на 20-е место...Нет сомнений, это грандионзный успех отечественного спорта...Россия вперёд! Нас не догонят! Ура!

 

... Сичас по телевизеру показали Америку, а там у них по Монмартру жирные голуби туда-сюда ходют и никто их не ест... Любой бы нормальный человек в России сожрал бы давно всех голубей... Правильно, говорят, они там все тупые...

 

- Куда вы меня тащите, я ничего не сделал!, - кричал российский политолог людям в сапогах.

- Понимаешь, Россия особая страна, никогда тут не будет демократии и прав человека, - отвечали ему его же цитатами люди в сапогах.

 

– Карп, ты на мочу-то его посмотри... Из него керлингист, как из Промокашки скрипач. От него Мутко за километр пахнет.

 

Один жил как хотел, жрал чё хотел, с 7 девками одновременно, умер в 91 год счастливым, рядом с женой на 60 лет моложе его, официальным детям оставил официальные 43 миллиона баксов. Рулил журналом, который все любят.

Другой живёт в страхе, жрёт только сертифицированный комбикорм, с бабами в тайне, дети засекречены, бабло засекречено. Рулит страной, которую все ненавидят.

Хью Хефнер или Хуло - каждый выбирает свою судьбу сам.

 

 

Она лежала перед ним, раскачиваясь  в прекрасном хрустальном гробу. И вскричал он:

- Ветер, ветер, ты могуч! Расскажи мне, что мне делать?

- А ты целовать не пробовал?

- Пробовал! И мальчика в живот, и тигра, и щуку!

- Да?! Ну…, значит, сдохла она, твоя Россия!

 

Каждый народ сам строит свою страну:

англичане построили замок,

французы - трактир,

американцы - небоскрёб,

русские построили барак под снос.

 

За 18 лет Путин научился играть на пианино, рисовать кошку, гоняться за щукой, летать со стерхами, нырять за амфорами.

Россия, правда, в заднице, но в целом офигительный Диснейленд получился.


Голуби - самые лучшие птицы. Кому бы русские не поставили памятник,- Жукову, Калашникову, Грозному или Сталину, они на него обязательно нагадят.

 

Нынешняя Россия – это Коммунистическая Партия Государственной Безопасности Московского Патриархата.

 

Крым. Ялта. Объявление на двери магазина:

«РАБОТУИТ КАНСАНЕР ЗАКИРИВАЙТЕ ДВЕР!»

Да, это не то, что было при бандеровцах…


Незвичний експорт з України

 Чорна ікра, равлики, бджоли та бойові кліщі. Що відомо про незвичний експорт з України

Юрій Віннічук

Чорна ікра, равлики, бджоли та бойові кліщі. Що відомо про незвичний експорт з України 01

Фото: locals.md

Час від часу в мережі з'являються новини про незвичайні продукти, які експортує Україна. Так минулого року ЗМІ масово розміщували новини про експорт жаб'ячих лапок, устриць, равликів та чорної ікри.

В цьому мережу сколихнули новина про великі партії джмелів, які експортують з України. Згодом виявилося, що джмелів насправді ми не експортуємо, а під цим кодом веземо бджіл, павуків та мотилів.

БізнесЦензор проглянув митну базу і виявив, що Україна насправді не експортує жаб'ячих лапок, устриць та джмелів. Хоча в 2017 році одна партія джмелів таки була відправлена до Росії.

Натомість ми експортуємо в невеликих обсягах чорну ікру, виноградних равликів, бджіл, кліщів та павуків. Редакція розбиралася, скільки та куди незвичного експорту країна відправила минулого року.  

Чорна ікра

Чорна ікра, равлики, бджоли та бойові кліщі. Що відомо про незвичний експорт з України 02

В Україні успішно виробляють чорну ікру осетрових. Однак, через специфіку такого бізнесу, наразі обсягів ікри недостатньо для повномасштабного експорту.

Так в 2017 році Україна експортувала 223 кг чорної ікри на $168 тис. Найбільша партія в 53 кг була відправлена компанією ТОВ-СРП "ОСЕТР" в березні минулого року до США по $550 за кілограм. Це ферма по виробництву ікри осетрових знаходиться за 40 км від Києва в місті Українка.

Компанія належить підприємцям Максиму Мостовому та Сергію Мешковому.

Підприємство розташоване біля Трипільської ТЕС, що входить в державну генерацію "Центренерго", на водозабірної каналі, який використовує ТОВ-СРП "ОСЕТР". Минулого року БізнесЦензор писав про історію цієї компанії.

Ще 170 кг чорної ікри було продано через магазини безмитної торгівлі - дьюті-фрі.

Так ТОВ "Бф Енд Гх Тревел Рітейл Лтд", яка управляє дьюті-фрі в аеропорту "Бориспіль", продала 135 кг чорної ікри. Ще 9 кг ікри було продано СП "Д'юті Фрі Трейдінг" – компанія здійснює безмитну торгівлю на кордонах України з Білоруссю, Угорщиною, Польщею, Придністров'ям, Румунією та Словаччиною.

Інша мережа безмитної торгівлі, яка працює в аеропортах "Бориспіль", "Жуляни", "Запоріжжя", "Львів" та "Харків" під управлянням яка ПП "Паво Груп", продала 26 кг чорної ікри.

Важко сказати, скільки саме української ікри було продано через дьюті-фрі.

Виноградні равлики

Чорна ікра, равлики, бджоли та бойові кліщі. Що відомо про незвичний експорт з України 03

Україна - експортер равликів. У 2017 році наші бізнесмени продали в інші країни 347 тонн виноградних равликів (Helix Pomatia). Всі партії, крім однієї в Польщу (5 тонн), пішли в Латвію.

Один кілограм наших равликів продавався на експорт по $1-1,3. У порівнянні з 2016 роком ціни на українські равлики трохи виросли. Загальна вартість експорту равликів в 2017 році становила $360 тис.

Покупцями наших равликів були три компанії з Латвії: Gardumeli, GAVENTA, BALTIC SNAILS і польська ATLAS. В деяких з цих компаній українські равлики переробляють наші заробітчани.

Продавали Helix Pomatia: ПП "Гуд Вуд" (140 тонн), ТОВ "Равлик" (71,4 тонн) і "Луцкекспортер" (127 тонн) та "Органік Ескарго" (5 тонн) та фізособа Леонід Антонов (3 тонни).

В Латвії та Польщі українські равлики доводять до стадії готовності - начиняють спеціальними соусами та маринадами. Далі вони фасуються під брендом східноєвропейського переробника і продаються в країнах Західної Європи.

Різниця ціни становить приблизно п'ять разів. Тобто ми продаємо сировину в п'ять разів дешевше, ніж вже перероблені наші равлики в Латвії відправляються в Лондон.

У київських супермаркетах теж можна знайти українських равликів вже готових до вживання. Вартість одного кілограми від 120 гривень.

Всього, на даний момент, в Україні працює десять равликових ферм.

Бджоли

Чорна ікра, равлики, бджоли та бойові кліщі. Що відомо про незвичний експорт з України 04

Експорт бджіл – ще одна незвична стаття експорту. В 2017 році з України було експортовано бджіл на $226 тис. В основному експортувалися бджолосім'ї карпатської породи в спеціальних бджлопакетах.

Також було дві партії на експорт бджіл в сплячому стані в коконах та одна невелика партія земляних джмелів в російський Бєлгород.

Обсяг експортованих бджіл митниця вимірює в кілограмах. Таким чином минулого року було продано в інші країни 142 тис кг бджіл.

Основним споживачем українських бджіл була Росія. До цієї країни було експортовано комах на $157 тис. Бджоли купували російські фізособи-підприємці. До речі, відправниками комах з України також були ФОПи.

Крім того, Україна експортувала до Молдови бджіл на $13,4 тис., на $24 тис. - до Німеччини, на $19 тис. до Китаю та на $11 тис. бджоломаток до Польщі.

Кліщі та павуки

Чорна ікра, равлики, бджоли та бойові кліщі. Що відомо про незвичний експорт з України 05

Агенти біологічного захисту рослин (ентомофаги) – нетиповий експортний продукт України. Під агентами біологічного захисту маються на увазі хижі кліщі, які захищають культурні рослини від певних шкідників. Як це працює? Запускають в теплицю партію таких кліщів (які абсолютно безпечні для людей), де вони знищують своїх природніх ворогів. 

Таких захисників Україна експортувала в 2017 році на $653 тис. Кліщі постачалися у дві країни – Росію та Казахстан. На першу прийшлося більше половини обсягів кліщів.

Комах постачали три компанії: ТОВ "Біопродакшн" ($120 тис.), ТОВ "Біо Захист" (на $381 тис.) та ТОВ "Райзин Резалтс" (на $150тис.).

Павуків Україна експортувала на $3,8 тис. В інші країни постачалися тарантули, павуки-птахоїди, Брахіпелма боемі, Моноцентропус Балфурі та Тринідадський шеврон.

Серед них найбільше було експортовано тарантулів – 120 штук та павуків птахоїдів – 110 штук. Павуків експортувала лише одна компанія - ТОВ "Біон Тераріум-Центр". Найбільше компанія продавала павуків до Японії.

Каддафі фінансував президентські кампанії Тимошенко та Саркозі

Каддафі фінансував президентські кампанії Тимошенко та Саркозі, - ЗМІ

Режим колишнього лівійського диктатора Муаммара Каддафі фінансував президентські кампанії в Україні, Франції та США

Про це повідомляє видання Asharq Al Awsat, штаб-квартира якого розташована у Лондоні.

Газета стверджує, що уряд Каддафі виділив $5 млн. на кампанію кандидата на виборах в США в 2004 році. Ще 4 млн. євро були витрачені на кампанію Юлії Тимошенко, яка балотувалася на виборах в Україні в 2010 році.

Близький помічник з оточення Саіфа Аль Іслама – сина Каддафі – розповів на умовах анонімності, що особисто передав кошти на кампанію Тимошенко.

"Гроші були замовлені доктором Багдаді аль-Махмуді, прем'єр-міністром того часу (зараз перебуває у в'язниці в Тріполі), і були поміщені в сумку, купюрами по 500 євро. Ми вирушили на приватному літаку, вони зустріли нас в аеропорту. Я прибув в київський аеропорт і передав кейс з грошима заступнику прем'єр-міністра", - сказав співрозмовник.

Також повідомляється, що Каддафі витратив майже 50 млн. євро на фінансування президентської кампанії Ніколя Саркозі в 2007 році. А французько-ліванський бізнесмен Зіяд Такіддін, який був присутній на зустрічі Саркозі з Каддафі, сказав, що "цифри були набагато вищі за вказану".

Саркозі неодноразово відхрещувався, що брав гроші у Каддафі. Однак той самй помічник сина Каддафі сказав, що був присутній на закритих зустрічах між французькими та лівійськими офіційними особами. Саркозі нібито обіцяв поліпшити стосунки між Францією і Лівією в обмін на фінансування.

За даними видання, кандидат в США фінансувався через посередника, який був близьким другом Саіфа Аль Іслама і офіційного представника США.

"Кандидат обіцяв Тріполі, що, якщо він виграє вибори, то прибере Лівію з чорних списків держав-терористів. Фінансування його кампанії здійснювалося за рахунок переведення коштів через третю країну. Угода між лівійцями і американцями відбулося після зустрічі в американському місті Толедо в штаті Айдахо", – повідомляє газета.

Газета Asharq Al Awsat - одна із найстаріших і найвпливовіших в регіоні, друкується у 14 містах на чотирьох континентах. Входить до найбільшого на Близькому Сході видавничо-фінансовий холдингу - Саудівської дослідницької та маркетингової групи. Має мережу бюро та кореспондентів у всьому арабському світі, Європі, США та Азії. Asharq Al Awsat - єдине арабомовних видання, що володіє правом публікації арабських копірайтів "Washington Post" і "USA Today".

Чому не Савченко-чемпіонка зрадила Україну, а Україна її

Чому не Савченко-чемпіонка зрадила Україну, а Україна її.

Олімпійська перемога екс-українки-фігуристки Альони Савченко у парі з Бруно Масо під знаменами Німеччини в південнокорейському Пхьончхані викликала бурхливі дискусії – зрадниця вона чи ні.

 

Щоб не вішати поспішно ярлики, варто розібратися, за яких умов спортсменка змінила громадянство і взагалі у взаємовідносинах між українським атлетом і спортивним керівництвом нашої країни.

Історію свого переїзду Савченко не раз розповідала в інтерв'ю. Ставши чемпіонкою світу-2000 серед юніорів у парному катанні разом зі Станіславом Морозовим, через два роки їхня пара розпалася. Чи то характери стали причиною, чи то відсутність прогресу в результатах (9 місце на чемпіонаті світу-2001 і 15 місце на Олімпіаді-2002), чи травма Морозова, який потребував часу на відновлення, чи то все одразу – хай там як, та фігуристка залишилася без партнера.

Вихід із ситуація вона шукала сама, не наші чиновники. Савченко сконтактувала з росіянином Антоном Немченком, який погодився виступати з нею в парі за Україну. І як ви думаєте, якою була реакція федерації? Вона відмовилася фінансувати цю пару. Що залишалося робити спортсменці, яка була одержимою мрією стати олімпійською чемпіонкою і пахати заради цього все життя? Вона продовжила свої пошуки там, де їй дадуть можливість реалізуватися. На жаль, це була не Україна. Мало того, що тут з льодом вічні проблеми були і тривають досі, мало того, що немає напарника – так ще й чітко дали зрозуміти, що і партнера-іноземця не потерплять. Це навіть не говорячи про зарплату і гроші. Зауважимо, що Савченко, знайшовши Немченка, не гналася за іноземними грошима, вона хотіла продовжити тренування в Києві.

Мабуть, вчинок федерації можна розглядати навіть не як ляпас, а як удар під п'яту точку, який відкрив очі спортсменки ширше і вона кинула свій погляд на закордон. Якщо ти не потрібен в одному місці, треба шукати інше. От вона його і знайшла. А коли їхала до Німеччини, то наші чиновники ще й здерли з неї все, що вклали – аж дві пари ковзанів та один костюм. Начебто перемогою на юніорському чемпіонаті світу та національних першостях вона того і не заслужила. Усі ж інші костюми та ковзани Альона купувала за свої гроші - щоб виступати за Україну.

Додамо, що в Німеччині Савченко з новим партнером Робіном Шолкови теж було нелегко, і був період, коли держава не фінансувала їх, вони тренувалися за власний кошт.

Для підкорення найвищих вершин передусім потрібен характер – упертість долати всі перешкоди. Характер чемпіона – це характер амбіцій і максималізму. Без шаленого бажання не стають чемпіонами. І в Савченко все це було. Якби вона не була амбіційною максималісткою – вона сиділа б в Україні, "протирала б штани" для галочки, і ніким би не була – ні олімпійською чемпіонкою, ні "зрадницею", як дехто зараз з українців її називає.

Коли наші співвітчизники їдуть на заробітки до Польщі, Чехії чи ще кудись – хіба ми їх засуджуємо? Ми розуміємо, що Україна не створює їм умов для праці і гідного заробітку. Коли наші науковці, лікарі, ІТшники працюють за кордоном, хіба ми називаємо їх зрадниками? Навпаки, ми пишаємося, що в провідних компаніях світу трудяться українці. А коли фігурист їде на роботу до іншої держави, як той же будівельник чи програміст, досягає там успіху, чому ми ганьбимо його?

Спорт як професія має одну специфіку, яка не притаманна іншим сферам діяльності. Спорт прив'язаний до прапора і гімну. У цій роботі дуже чітко простежується громадянство, і через її публічність (трансляції на весь світ) державна "прописка" постійно афішується і на ній акцентують увагу. Ось і все, чим робота спортсмена в іншій країні відрізняється від праці простого заробітчанина.

Це неймовірно прикро і просто на голову не налазить, але Україні не потрібні чемпіони. Вона в особі спортивних чиновників не поважає атлетів. Приклад Савченко – не єдиний. Майже така ж ситуація з іншою напарницею Станіслава Морозова – Тетяною Волосожар. Стати з ним чемпіонкою їй теж не судилося. На її щастя, він вирішив закінчити кар'єру, давши Тетяні шанс. Росіянин Максим Траньков, який роками відкрито в інтерв'ю заявляв, що мріє про партнерку Волосожар, і російські чиновники блискавично підібрали "безпарну" українку. І вона у 2014 році стала олімпійською чемпіонкою. Правда, цього разу федерація полюбовно відпустила спортсменку, мовляв, навіщо дівчині псувати кар'єру. Проте втримати Волосожар теж не намагалися, не шукали їй партнера.

Ще один приклад - із шорт-треківцем Володимиром Григор'євим. Коли він попросив мінімального забезпечення у федерації та міністерства, йому заявили: "Та ви що?!" І відправили тренуватися до Шостки, звідки він родом, де немає ковзанки, крім тієї, яку взимку заливають на вулиці. Так хотіли показати, хто в домі господар. Терпіти таке нахабство спортсмен не став – і поїхав на Росію, в лавах якої став срібним призером Олімпіади-2014 на 1000 м і олімпійським чемпіоном в естафеті. До речі, при від'їзді на чужину Володимира теж ніхто не тримав. "Я був величезним патріотом України, доки керівництво не опустило мене настільки, що нижче просто немає куди", – описує свій перехід Григор'єв.

За Савченко, Волосожар, Григор'єва, Антона Кушніра, Аллу Цупер (останні двоє українських фристайлістів стали білорусами, а потім – олімпійськими чемпіонами Сочі-2014) можна лише порадіти. Чужі країни дали їм шанс реалізуватися, підібрали, коли Батьківщина (а точніше – влада) фактично відмовилася від них. Тому хто кого зрадив – очевидно.

І перш, ніж називати чемпіона родом з України зрадником, спроектуйте цю ситуацію на себе, свою професію. Візьміть до уваги і те, що національна збірна в країні - одна, тобто ви не можете одне місце роботи змінити на інше і при цьому залишитися в Україні. Зміна місця роботи обов'язково передбачає і зміну державної "прописки". То чи готові ви терпіти роками витирання ніг начальства об вас у різний спосіб, відмову від професійних висот і мрій тільки заради того, щоб не стати "зрадником"?

Патріотами мають бути в першу чергу чиновники. І лише після того, як вони геть із шкіри вилізуть для збереження таланту в Україні, а він все одно відкине всі поступки та пропозиції і піде під інший прапор - от тільки тоді можна сміливо називати його зрадником.

P. S. Більшість зимових видів спорту потребують дороговартісних умов - ковзанки, трампліна, санно-бобслейної траси тощо. Тому не варто порівнювати зимників, наприклад, з боксерами, борцями чи фехтувальниками, які приносять медалі країні і не змінюють громадянство. Вони мають умови (нехай елементарні і не найкращі в світі, але достатні), щоб стати олімпійськими чемпіонами в Україні – слава Богу, ще спортзали, ринги, килими чи фехтувальні доріжки у нас є.

 

Депутат Мосийчук похоронил Сильвестра Сталлоне


Депутат Верховной Рады Украины Игорь Мосийчук ошибочно "похоронил" известного американского актера Сильвестра Сталлоне. 

Об этом он сообщил на своей странице Facebook, но потом удалил пост.

В сети сегодня появилась неправдивая информация, что актер Сильвестр Сталлоне умер от рака простаты. Якобы свою болезнь Сталлоне держал в тайне, надеясь справиться с заболеванием. Игорь Мосийчук также поверил в "фейк" и запостил картинку с годами жизни актера, который, якобы, умер в этом году.

Информация о кончине Сталлоне не подтвердилась.

В то же время накануне стало известно, что Сильвестр Сталлоне представил первый постер к новому фильму "Крид 2". Возможно, слухи о смерти артиста стали попыткой привлечь внимание к работе.